«Лайка — мова марґіналів, а не еліти»

«Шановні батьки! Це вже переходить всякі межі… З рота ваших дітей ллється брудна лайка. Сьогодні зауваження їм робила завуч школи. Що потрібно зробити, аби ви зайнялись вихованням своїх чад? Чи це для вас норма спілкування?» — таке запитання поставила в батьківській групі у соцмережах учителька школярів 7-го класу.

Я теж себе ловила на думці, чому є діти, які ма­тюкаються у публічних міс­цях, а інші ні? Не раз на вули­ці ставала свідком «розмови» між підлітками, від якої аж вуха в’янули… У школах, до речі, на уроках мови є теми культури мовлення. Попри це, багато пе­дагогів не знають, як поліпши­ти ситуацію. Довкола лайка, на­віть з телеекрана, а діти чують — що дивуватися… Напружен­ня, тривожність призводять до нестримності в мові… Нічого не вдієш?

Утім, за нецензурну лайку у публічних місцях передбачена адміністративна відповідаль­ність. Днями Жовківський ра­йонний суд Львівщини визнав винною у неналежному вико­нанні батьківських обов’язків Наталію Голіньку, малолітня донька якої систематично зри­ває уроки та матюкається у школі. Жінці призначили 850 грн штрафу й зобов’язали сплатити 605 грн судового збору. Як вка­зано у постанові суду, у судо­вому засіданні Наталія Голінька повідомила, що провела з донь­кою виховну бесіду.

Як же боротися з цим га­небним явищем — нецензур­ною лайкою? Про це я запитала у доктора філологічних наук, професора Львівського уні­верситету ім. І. Франка Ярос­лава Гарасима.

— Молодь все частіше і час­тіше у своєму спілкуванні вико­ристовує лайку, — каже Ярослав Гарасим. — Які причини цього явища? Лайку вони чують у ро­дині, і небезпеки у цьому, оче­видно, не бачать. Тому лай­ка може стати для них звичним явищем.

Також молодь може вважати, що через лайку самостверджу­ється та самовиражається. Що так стають лідерами. Джере­ло цього впливу — вулиця. У та­кий спосіб молодь показує свою «крутизну», бо це суперечить загальноприйнятій нормі. А ще підлітки думають, що належать до еліти, коли нецензурно ви­словлюються. Треба виправити їхнє розуміння, бо лайка — мова марґінальної частини суспіль­ства, а не еліти. Можна запитати підлітків: «На що ви хочете, щоб був схожий простір навколо вас: на храм чи на базар? Якщо на базар, тоді, будь ласка, лайте­ся. А чи чули ви бодай одне сло­во лайки у храмі? Очевидно, що ні. Навіть той, хто в житті лаєть­ся, не подумає в храмі це роби­ти».

Який може бути шлях бороть­би із цим явищем? У суспільстві має бути нульова толерантність до людей, що вживають нецен­зурну лайку у публічних міс­цях. Незалежно від того, діти це чи дорослі. Суспільство має обов’язково на це реагувати. Ін­коли люди вважають, що не тре­ба втручатися, бо це, мовляв, не моя справа. Але якщо лайка ді­йшла до ваших вух і інших лю­дей у публічному місці, то це вже не приватна справа.

Важливо: коли перебува­єш разом з дитиною, мусиш обов’язково реагувати. Бо інак­ше дитина зрозуміє, що і для тебе це нормально, коли зву­чить у публічному місці нецен­зурне слово.

— Потрібно пояснювати ді­тям, що це низький рівень куль­тури. Це мало би подіяти, бо мало хто хоче бути некультур­ним. Особливо дієвим мав би бути аргумент, що це вплив ка­цапської культури. Для того, аби переконатися, що це не міф, варто прослухати їхні розмови з перехоплень СБУ, ГУР. Як оку­панти розмовляють зі своїми рідними, незалежно, мати це, сестра чи дружина. Немає жод­ного такого запису, де не була б присутня лайка. А деякі запи­си суцільно складаються з лай­ливих слів.

Звісно, лайка як вияв емоції присутня у культурі кожної кра­їни. Але лайка як форма спіл­кування присутня насамперед у низькорозвинутих культурах. Під час першого року повно­масштабного вторгнення ми мали білборди з лайкою, яку за­стосував проти ворога героїч­ний воїн із острова Зміїний. Це була комунікація з ворогом, і це відповідь ворогу — мовою, йому зрозумілою. Військовий вико­ристав цю нецензурну лайку абсолютно вдало, точно, і мак­симально ефективно. Але у по­всякденному спілкуванні маємо цю комунікацію будувати цивілі­заційними засобами, а коли ви­ходимо на люди, повинні контр­олювати свої емоції.

— Священники кажуть, у людину вселився біс, якщо вона лається…

— І послуговуючись цією лек­сикою ми, так би мовити, підго­довуємо цього біса у собі…

А тим часом…

Вживають міцне слівце і деякі педагоги… У Рівному вчительку ліцею № 18 звіль­нили з роботи за принижен­ня учня. Вчительку звільни­ли після оприлюднення відео, на якому жінка обзивала учня — через те, що показав у со­цмережах піцу з ниткою, яку купив у шкільній їдальні. Вчи­телька казала: «Ти дебіляка, ти скотиняка. Виклади відео, як батьки вдома сваряться …». Рівненська міськрада від­реагувала миттєво. Там зау­важили, що стиль спілкування вчителя з учнями, відображе­ний на відео, неприпустимий.