Стіл, фотель, фортепіано Романа Шухевича знищено вщент…

У перший день 2024 року росія під час уже «звичних» бомбардувань здійснила цинічний терористичний акт проти української національної пам’яті. Атака «шахедів» зруйнувала й пошкодила дві історично-державницькі пам’ятки Львівщини — Меморіальний музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Білогорщі та корпус Львівського національного університету природокористування в Дублянах, де сто років тому навчався провідник ОУН Степан Бандера. Тут є Меморіальний музей Бандери, а перед центральним входом — пам’ятник йому (ці артефакти не постраждали). Особливого цинізму додає те, що теракт був здійснений 1 січня, у день уродин Степана Бандери.

Інформаційний простір уже оббігли моторошні фото і ві­део зруйнованого вщент Му­зею Шухевича. Приміщення фа­культету землевпорядкування і туризму аграрного університе­ту в Дублянах постраждало по­рівняно менше — у навчальних корпусах знищено понад 600 квадратних метрів покрівлі та пе­рекриття. Крім того, у Дублянах ударною хвилею вибито вікна в гуртожитках, лікарні, каплиці та будинках, загалом понад 60 ві­кон. Влада, історики та громад­ськість не мають сумніву, що ця атака на два музеї була підго­товлена і здійснена символічно і мала на меті залякування.

Читайте також: Вціліло бронзове погруддя Шухевича та… тризуб!

Уже наступного дня після ата­ки на Музей Шухевича Фонд По­рошенків і міський голова Льво­ва Андрій Садовий заявили, що профінансують відбудову му­зею. «Жити треба так, щоб тебе пам’ятали, а вороги боялися на­віть після смерті. Це про наших Степана Бандеру і Романа Шухе­вича. Місце, яке цілеспрямовано знищили росіяни, — не просто му­зей, це колишня штаб-квартира Головнокомандувача УПА. Це місце, де приймалися надваж­ливі рішення для України ХХ сто­ліття. Місце, де створювалася основа української армії та ідея незалежної української держав­ності», — заявив п’ятий президент України Петро Порошенко.

Львівський історичний музей, підрозділом якого є Музей Шу­хевича у Білогорщі, повідомив у своїх пабліках, що під час атаки «шахедів» втрачено меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, кріс­ла, фотель, фортепіано, скуль­птура Степана Бандери автор­ства Ярослава Троцька. Решту, близько 600 одиниць експона­тів, від початку повномасштаб­ної війни перенесли в інше міс­це. Зараз вони у безпеці.

Збитки — 2 мільйони 258 тисяч гривень. Це лише вартість будів­лі. Збитки через втрачене майно ще підраховують. На щастя, під час розбору завалів музейникам вдалося врятувати бронзове по­груддя Романа Шухевича автор­ства Михайла Черешньовського. Скульптура зазнала лише незна­чних ушкоджень. Погруддя цінне ще й тим, що Черешньовський також воював в УПА. Скульптуру створив у 1980-х роках, уже жи­вучи у США. Погруддя — подару­нок Львівському історичному му­зею від Товариства вояків УПА у США ім. Генерал-хорунжого Та­раса Чупринки для експонуван­ня у новоствореному 2001 року відділі «Музей генерал-хорунжо­го УПА Романа Шухевича» в Бі­логорщі.

Що ми втратили під час теракту?

«Найбільша втрата — руйна­ція цієї будівлі, бо це автентич­на будівля, в якій 5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич, — розповів «ВЗ» голова комісії культури, інформаційної по­літики та промоції Львівської облради Святослав Шереме­та. — Це була підпільна кварти­ра, командний пункт головного командира УПА, де він перехо­вувався від нквд та репресивної машини срср. Це місце має ве­лике історичне значення. Розу­міємо, що москалі в першу чер­гу били по цьому музею, бо вони завжди нищили все, пов’язане з українською історією, полювали на лідерів української національ­ної боротьби. Досі ми не знаємо, де тіло генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича. Радянська то­талітарна система робила все, щоб українці не знали, де воно. І зараз росіяни зробили так, щоб знищити місце його пам’яті. Пе­реконаний, ми все зробимо для того, аби відновити Музей Шухе­вича, будинок і експозицію. І піс­ля цього це місце буде загаль­нонаціональним місцем пам’яті Романа Шухевича — не тільки на­ціонального значення, а й світо­вого. Переконаний, що музей, який є комунальним закладом Львівської обласної ради, під­розділом Львівського історично­го музею, буде відновлений за новітніми технологіями. Тож це місце стане цікавим та популяр­ним і для молоді, і для гостей не тільки з України, а й з цілого світу.

За інформацією, яку наразі маю, близько десяти автентич­них речей з родини Шухевича, на жаль, знищені у пожежі. Най­більше шкода саме їх. Колекція інших експонатів, яку збирали багато років колектив Львівсько­го історичного музею, колек­тив Музею Шухевича, також, на жаль, знищена. Музейники праг­нули відтворити побут того часу, атмосферу, в якій працював під­пільний командний пункт Рома­на Шухевича. Так, перед війною частина експозиції була вивезе­на з музею, щоб убезпечити її. Але потім музей почав віднов­лювати свою діяльність, і части­ну експозиції почали повертати у Білогорщу.

Перший день — це були емо­ції, а тепер приступаємо до ство­рення плану відновлення музею. Зокрема, є збережені фотогра­фії криївки, яка містилася на дру­гому поверсі цієї будівлі. Це була перегородка, за якою Роман Шухевич міг переховуватися під час облави. Але 5 березня 1950 року він прийняв у цій будівлі свій останній бій. Є збережені плани будівлі, можна буде її відновити".

«Сам москаль „велів“, щоб ми зрозуміли, кому треба ставити пам’ятник»

Леся Кальваровська-Шу­хевич, дружина сина Романа Шухевича, Юрія, уже 1 січня поїхала до Білогорщі - поди­витися на руїну, дізнатися, чим можна допомогти. Жінка розпо­віла «ВЗ», що привезла з собою вінок з червоної калини, щоб символічно покласти його на ві­кно згорілого музею. Та до бу­дівлі годі було підійти через купу уламків. Намагаючись підійти, пані Леся впала і ушкодила ногу. Після рентгену лікарі поставили діагноз — перелом… Вразило, з яким гумором і стійкістю пані Леся розповідала мені про це телефоном. «Поламана нога — це не до порівняння, коли хлопці приходять з фронту контужені», — сказала вона. Незламна жінка!

Дружина Юрія Шухевича роз­повіла «ВЗ», як створювався му­зей у Білогорщі: «Найперше, що пам’ятаю, — той опір створен­ню музею, як його не хотіли у Львові. Але передісторія поча­лася так: Юрка на волю випус­тили у жовтні 1989 року. А вже 5 березня 1990 року, до річни­ці героїчної загибелі батька (а він тоді вже знав, що батько за­гинув саме у Білогорщі), Юрій з хлопцями поставили біля цієї хати символічну могилу Рома­на Шухевича з березовим хрес­том і відправили першу пана­хиду. Тоді ще ніхто не приходив до цього меморіального будин­ку, це був ще той час, коли мо­гли й заарештувати… З того часу фактично почалася робота зі створення меморіального му­зею. Перш за все це відбулося за допомоги упівців з-за кордо­ну, зі США, які профінансували музей. Головна проблема була в тому, що в тій хаті мешкали люди, треба було їх пересели­ти, надати житло. Тоді ще мером був Куйбіда, який явно не горів бажанням давати їм квартири. У мерії усе вигадували, що щось не те, не можна того чи іншого, вставляли палиці в колеса…

Пам’ятаю, Юрко роззлостив­ся і на одному мітингу закликав людей: «Мер каже, що нема гро­шей викупити квартири на му­зей. Давайте скинемося по 10 копійок!». Урешті-решт за до­помогою наших упівців з Аме­рики отримали ці гроші. І біда­ми-перебідами вже нікуди було діватися, і музей робився. Коли створювався музей, ми дава­ли автентичні речі з родини Шу­хевичів. Там був фортеп’ян, на якому грав Роман Шухевич, стояв стіл з чотирма крісла­ми, за яким, оповідав Юрко, він вчив писати семирічну єврей­ську дівчинку Ірену Райхенберг. (Від вересня 1942-го по лютий 1943-го Наталія Шухевич, дру­жина Романа Шухевича, перехо­вувала у своєму будинку від пе­реслідування нацистів сусідську єврейську дівчинку Ірену). Були там також інші оригінальні екс­понати з родини. Коли ми при­їхали, в тій руїні вже нічого не було, все звідти вже забрали".

Пані Леся каже, соромно, що у Львові досі немає пам’ятника Роману Шухевичу. «Тепер сам москаль „велів“, щоб ми наре­шті схаменулися й зрозуміли, яка постать у нас тут, у Львові, народилася, і кому тре­ба обов’язково ставити пам’ятник!» — наголосила жінка.