«Я від Олени! Давайте долари на операцію…»

Кількість справ про шахрайство в Україні у 2023 році суттєво збільшилась. Лише за вісім місяців цього року було відкрито 59 605 кримінальних проваджень за статтею 190 ККУ. Це найбільша кількість справ за останні два роки! Про це повідомили в Офісі генпрокурора.

На гачок шахраїв потрапила 84-річна тітка моєї знайомої Олени. У літньої жінки зловмисники виманили понад 100 тисяч грн! Однак точна сума встановлюється. Потерпіла написала заяву до поліції. Правоохоронці сказали, що вдень до них надходить у середньому по шість викликів про шахрайство. Очевидно, що у таких злочинних схемах задіяна не одна людина, діє організована група.

Олена детально розповіла мені, як все відбувалося.

Її тітка, пані Оксана, живе у Львові сама (у районі вулиці Зеленої). Завжди обережна, сторонніх у помешкання не пускає, навіть контролерів відповідних служб, щоб ті могли зняти покази лічильників (це робить її племінниця). Як так сталося, що довірилася незнайомцям?

— Взимку працівники ЛКП хотіли зайти до моєї тітки на балкон, щоб збити бурульки, то вона їх не пустила, — каже Олена. — Така перестрашена… Вона — маленька, худенька. Її провідую лише я та моя сестра. Інші родичі живуть далеко, а близьких вона не має.

Якось вона дала мені гроші, щоб я купила продукти в магазині, але їх у мене не взяли, бо це були купюри, випущені до 2003 року. Хоча у банку їх приймали, і я оплатила їй комуналку. Потім тітка дала мені близько 10 тисяч грн (це було ще до війни), я їх у банку обміняла. Пізніше я їй сказала, що треба перевірити усі гроші, і я відберу старі купюри і також обміняю їх у банку, бо інакше — пропадуть! Тітка уникала розмови про це, а за кілька днів до останнього дня обміну (30 вересня) — погодилась. А 29 вересня з’явилась новина, що ці вимоги щодо обміну старих купюр призупинили. Купюри, які випущені до 2003 року, можна обміняти до закінчення війни і ще півроку після війни (Йдеться про монети номіналом 1,2,5 та 25 копійок. А також купюри до 200 гривень включно. — Авт.).

Я до неї прийшла. Перевірила усі кошти — двохсоток було багато. Підписала, поскладала. Знайшла одну купюру 2003 року — 20 грн, усі решта були нові. Написала їй на папірчику, що купюри за 2007 рік треба швидше використати, решта — пізніше. Все посортувала.

«Ти дзвонила з лікарні і плакала, що тебе машина збила…»

У той день, коли тітку пограбували, я двічі дзвонила їй на мобільний, але вона слухавку не брала. Тоді я почала дзвонити їй на домашній телефон, але було зайнято понад пів години. Коли тітка нарешті підняла слухавку з домашнього телефону, я їй кажу: «Цьоцю, я дзвоню, бо вам треба замок поставити на двері. Я буду домовлятися з майстром». А вона каже: «Та що там майстер. Ти думай про себе, тобі операцію треба робити…».

«Яку операцію? — питаю. — Що ви видумуєте?». Вона каже: «Та як? У тебе перелом руки». Я їй кажу, що передзвоню на мобільний і у цей момент чую, як вона комусь говорить: «Вона якраз дзвонить, скажіть їй, скільки ви взяли грошей?». Тобто коли я дзвонила, той злодій ще був у хаті…

Я їй дзвоню на мобільний і питаю, що сталося? Я і чоловік вдома. «То він не поїхав в село по гроші?» — перепитує. «Ні!» — кажу. «Ти ж дзвонила з лікарні і плакала, що тебе машина збила. І що у тебе поламані рука і нога. І якщо я не дам гроші, то ти залишишся калікою. І я дала гроші на лікарню…». І тоді я зрозуміла…

«Цьоцю, я в хаті! — ще раз їй кажу. — Я нічого не ламала. Я дзвоню вам про майстра сказати!». «Це твій голос був. Що ти таке кажеш… Ти сказала, що це Олена…». «Я що не знаю, як ви питаєте? Я дзвоню, а ви одразу: „То ти, Олено?“. Ви самі моє ім'я назвали злодіям. Ви будь-яку жінку візьміть — усі однаково будуть плакати. Ви хіба зрозумієте, чий це голос?».

У квитанції «Укртелекому» є уся інформація: адреса, прізвище, телефон

Наступного дня я до неї приїхала, і вже детально розпитала, як все було.

Їй подзвонили на домашній телефон, — каже Олена. — Я була в шоку, думаю, звідки шахраї взнали її домашній телефон, номер квартири? Очевидно, що побачили у квитанції «Укртелекому»! Я дивлюся, а там — уся інформація: адреса, прізвище, телефон. Ці квитанції кладуть у поштову скриньку. На вхідних дверях у під'їзді є домофон, але часто люди залишають двері відчиненими (на першому поверсі у будинку розташована фірма). У той день, коли тітку пограбували, квитанції за телефон у пошті не було, але вони могли раніше її вкрасти. Вичікували моменту… Може, стежили за квартирою: чи хтось ходить до неї?

Ці квитанції для злодіїв — лазівка! У кого є домашні телефони? Вони є лише у пенсіонерів, молодь давно від них відмовилася. Я питаю тітку: «Шахраї вам сказали, скільки грошей давати?». «Не казали», — каже. «То чому ви всі гроші витягнули?».

— Тобто у телефонній розмові шахраї не назвали суму, яку тітка має дати…

— Сказали, що прийде Діма, дайте йому гроші! А Діма, напевно, вже стояв під дверима. Адреса ж на квитанції була… Коли прийшов Діма, тітка, яка ніколи в житті в хату нікого не пускала, відчиняє йому двері. А він каже: «Я від Олени! Давайте долари на операцію…». Тітка йому каже: «Які долари? Я не маю».

Вона залишає його у першій кімнаті, йде у другу кімнату, виносить у торбинці усі свої заощадження. Я коли це почула, мені мову відняло… Усі гроші розклала на канапі і столі, він їх перерахував. Тітка каже: «Напишіть, скільки ви взяли?». Він пише на папірчику: 30 800. Коли я перевіряла її гроші (шукала старі купюри), там лише двохсоток було на суму 76 тисяч грн! До речі, усі купюри були поскладані окремо і загорнуті у папір, на них були вказані суми. Вона просила шахрая ці папірчики із зазначеними сумами залишити, але він їх забрав.

— Скільки вони могли вкрасти коштів?

— 100 тисяч грн — це мінімум! Вона винесла торбинку, а там лише купюри по 50 грн. А купюр більшого номіналу немає. Вона собі нічого не купувала. Овочі і хліб я їй завжди приносила. А на м’ясо чи ковбасу вона грошей не витрачала.

— Як той шахрай виглядав?

— Невисокий, молодий. Був одягнений у чорну куртку і світлий спортивний костюм. Дуже поспішав, мабуть, розумів, що я можу зателефонувати тітці на мобільний. Власне, так і було, але він не дав їй можливості відповісти на дзвінок. Весь час демонстрував, що поспішає… Поліція має зробити запит до «Укртелекому» і з’ясувати, звідки їй телефонували.

Коли правоохоронці переглянули відеозапис з камери спостереження (камера встановлена у під'їзді будинку), то побачили підозрюваного. І навіть повідомили мені, що знають, хто це…