«Людина перекидає гроші з карти на карту. І отримує за це комісію…»

Національний банк України заявив про стрімке та масштабне поширення нової злочинної схеми виведення коштів у тінь — за допомогою так званих дропів (або «грошових мулів»). Бюджет України уже недоотримує до 1 млрд грн щомісяця…

Дропи (від англ. to drop — ки­дати). Це люди, які за винаго­роду надають доступ до сво­їх банківських реквізитів — до карток/рахунків включно з пін-кодами і доступом до Інтер­нет-банкінгу. Винагорода ви­плачується дропам залежно від того, як саме буде викорис­товуватись банківський раху­нок. Це можуть бути транзакції між рахунками, зняття готівки у банкоматах, поповнення ра­хунку через платіжні терміна­ли тощо.

Зазвичай дропам спла­чують від 20 до 100 доларів (залежно від виду послуги). Подекуди оплата може обчис­люватись як відсоток від об­сягу операцій. Дропи можуть здійснювати перекази у різних країнах і від імені різних людей. Відтак, можуть легко перемі­щувати кошти по усьому світу, залишаючись «невидимими»…

У НБУ припускають, що сьо­годні кількість дропів у систе­мі сягає 100 тисяч, а оборот за їхніми картками може ста­новити десятки мільярдів грн. І сьогодні вони є транзакцій­ною інфраструктурою для об­слуговування тіньової економі­ки у різних сферах — підпільний гральний бізнес, оподаткуван­ня, торгівля підакцизними то­варами.

«Це вже ризик для монетар­ної політики та втрати бюдже­ту, тому НБУ має реагувати та атакувати це явище», — каже голова НБУ Андрій Пишний.

Журналістка «ВЗ» поспілку­валась з головою Комітету економістів України Андрієм Новаком про масштаби про­блеми.

— Пане Андрію, чому саме зараз зросла кількість схем, пов’язаних з дропами?

— Бо в Україні війна. Багато зовнішніх та внутрішніх пере­селенців. Багато підприємців, бізнесменів навіть з тимчасо­во окупованих територій сво­го часу переносили вироб­ництво і переводили грошові кошти підприємств і свої осо­бисті кошти за межі України. Під час війни і люди, і підпри­ємства хочуть захистити свій капітал, а найкраща форма за­хисту — вивести його за межі України. Війна — це невизначе­ність, це ризики. Тому цілком логічно, що ця схема активізу­валася саме зараз. Це — один із наслідків війни.

— Мета — вивести кошти за кордон чи у такий спосіб уникають оподаткування?

— Автоматично уникають українського оподаткування. Хоча на Заході насправді став­ки для більшості податків на­багато вищі, ніж в Україні. Тому це точно не причина. Причи­на — це безпека. Сховати свої кошти у безпечних і надійних країнах, де немає війни.

— Ці підприємці викорис­товують банківські карт­ки пересічних українців, їхні реквізити. Чи є це злочи­ном?

— Дозволено все, що не забо­ронено… Я не знаю таких норм у законодавстві, які забороня­ють відповідні операції. Коли проганяються великі суми че­рез картки звичайного студента чи пенсіонера, то зрозуміло, що це не їхній заробіток. Але немає прямих заборон щодо викорис­тання карток. Зокрема як і те, скільки громадянин може мати карток. Багато хто має декілька банківських карток. Як правило, у декількох банках. Немає жод­них обмежень.

Якщо це велика проблема, то регулятор повинен ініціюва­ти введення у законодавчому полі якихось обмежень на ви­користання однією людиною певної кількості карток або сум, які можуть переганятися за певний період часу тощо.

— Чи можуть такі фінансо­ві операції стати причиною якогось злочину? Хтось ко­мусь не віддасть кошти, на­приклад.

— Звісно, ризик є… Люди­на довіряє свої особисті гро­ші, по суті, сторонній людині. Зрив довіри можливий навіть між родичами та друзями… А тут ти довіряєш свої кошти людині, яку не знаєш особис­то. Але якщо такі операції від­буваються, значить, це дієвий механізм, він працює справно у переважній більшості випад­ків. Бо це взаємовигідно. Лю­дина щось отримує, нічого не роблячи, — лише перекидаючи на комп’ютері (чи в телефоні) гроші з карти на карту. І отри­мує за це комісію.

— Нацбанк навіть склав типовий портрет дропа: переселенці, студенти… Найчастіше це люди, які опинилися у скрутному фі­нансовому становищі.

— Усі, хто шукає додатково­го заробітку у режимі онлайн.

— Де вони одне одного знаходять? Чи існують якісь приховані чати у Телеграм-каналах?

— Думаю, через різні соцмережі - Телеграм, Фейсбук.

— Щоб це явище поборо­ти, який ліміт має бути вста­новлено на банківську карт­ку?

— Тут регулятор має ви­значитись з обмеженнями, які б зменшили використан­ня таких схем. З одного боку, це нібито посягання на пра­ва громадянина: якщо хтось має картку, то він повинен мати можливість нею корис­туватися необмежено. Але, з іншого боку, якщо виявля­ється не зовсім добра для країни схема, треба прийма­ти відповідне законодавство, яке передбачає хоч якесь по­карання за такі дії. Регулятор має визначитися, як мінімізу­вати суми операцій за таки­ми схемами.