Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Влада має то все у носі, гроші перемагають. І громадські лідери «в долі»

Пам’яткоохоронці й громадськість обговорювали «підводні течії» будівництва підземного паркінгу на площі Міцкевича

Площа Міцкевича у Львові. Фото: galinfo.com.ua.
Площа Міцкевича у Львові. Фото: galinfo.com.ua.

Відбулася пресконференція-круглий стіл «Нищення цінності Львова як об'єкта ЮНЕСКО — диверсія проти держави». Організатори — Український національний комітет Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць (УНК ІКОМОС), ЛОО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури», ГО «Народна дія Львів».

Виступали керівник УНК ІКО­МОС Микола Гайда, голова ради ЛОО УТОПІК Андрій Са­люк, старший науковий співро­бітник інституту «Укрзахідпро­єктреставрація» Оксана Бойко, викладач геологічного факуль­тету ЛНУ ім. І Франка Петро Во­лошин, громадські та культурні діячі Львова.

Нагадаємо, у місті вже не один рік ламають списи з при­воду майбутнього будівництва підземного паркінгу та обла­штування перед готелем, що будується на площі Міцкевича, 9, пішохідної зони. Нещодав­но Львівська спілка архітекторів звернулася з відкритим листом до ЛМР — із вимогою перегля­нути рішення щодо будівництва підземного паркінгу на пло­щі Міцкевича. Попри це, сесія міськради ухвалила рішення за­твердити детальний план тери­торії у районі площі Міцкевича.

Учасники «круглого столу» ухвалили резолюцію та скеру­вали вимогу до міського голови Львова Андрія Садового — на­класти вето на рішення сесії про затвердження детального пла­ну території в районі площі Міц­кевича та захистити ансамбль історичного Львова від руйну­вань. Відповідні звернення на­діслано також кожному депута­ту Львівської міськради, сектору з питань доброчесності та запо­бігання корупції ЛМР, Львівській обласній прокуратурі, НАЗК, НАБУ, РНБО.

«Пропоновані мерією місто­будівні перетворення на площі Міцкевича суперечать суспіль­ним інтересам, несуть загро­зу втрати універсальної цінності об'єкта „Ансамбль історично­го центру Львова“, — йдеться, зокрема, у резолюції. — А крім того, формують загрозу техно­генних аварій або навіть ката­строф, оскільки не враховують складної геологічної ситуації на площі Міцкевича… Особли­во цинічним є те, що такі дії ме­рія і міський голова особисто вчиняють у 25-річчя внесення Ансамблю історичного центру Львова до списку ЮНЕСКО. Під час війни, коли вороги нищать культурну спадщину у зоні бойо­вих дій, — ви сприяєте її нищен­ню у Львові!».

Під час дискусії львовознавець і блогер Віктор Галь­чинський зауважив: «За наші з вами гроші міська влада здій­снює різні перетворення, які не дуже нам подобаються. Мені не зрозуміло, чому про цю про­блему не говорять ті, хто на міс­ті Львові робить бізнес. Ті самі готельєри, які там пробують бу­дувати підземні паркінги, щоб отримати „зірочку“ до готелю. Або ресторатори, гіди, які пра­цюють і експлуатують історич­ну спадщину міста. Вони забу­вають: якщо у Львові не буде пам’ятника Міцкевичу, якщо буде порушено історичне се­редовище, то навряд чи сюди за тисячі кілометрів буде їхати турист — подивитися на якийсь супер ЖК чи якийсь сучасний офісний центр з підземним пар­кінгом. Їх це не цікавить. Їх ці­кавить Львів, атмосфера, на­працьована століттями. І зараз, попри те, що міська влада бага­то зробила для промоції Льво­ва як об'єкта культурної і турис­тичної спадщини, складається враження, що ми рубаємо гіл­ку, на якій сидимо. Якщо у Льво­ві не буде Опери, не буде Міцке­вича, не буде інших історичних об'єктів, якщо продовжить­ся традиція „самознищення“ пам’яток архітектури, то й ті го­телі, які зараз будуються, також не матимуть своїх клієнтів і бу­дуть нікому не потрібні».

«Можна скласти неймовірно довгий список того, що у Льво­ві вже знищено — вілли, будин­ки, пам’ятки, „обкусані“ парки, — зауважив громадський діяч, дипломат Богдан Панкевич. — Влада має то все в носі, гро­ші перемагають. І наші вели­кі громадські лідери є в тому, грубо кажучи, „в долі“. Наші всі ініціативи будуть топити, вва­жаючи їх ретроградними. Як мо­жемо тому протистояти в реа­ліях нашого суспільства? Бо всі попередні речі були програш­ні, влада зробила все, що хоті­ла — разом із тими, хто платив їм за ці рішення. Час уже виробити якийсь механізм, хоча би блоку­вання цих рішень, я не кажу вже відміни».

Коментар для «ВЗ»

Антон КОЛОМЄЙЦЕВ, головний архітектор міста Львова

Туристи, які приїжджають до Львова, хочуть підійти до пам’ятника Міцкевичу, але на заваді стають припарковані з усіх боків біля нього ма­шини. Фактично там є парковище. Пам’ятник відділений, ніби на острові. І це вже давніша ідея — зробити там пішохідну площу, якої дуже бра­кує. Зробити там таку зелену оазу, яка буде роз­ширенням історичних Гетьманських валів у пів­денну частину міста, щоб зв’язати Гетьманські вали і Губернаторські вали в одне зелене коло. У середмісті якраз дуже бракує таких ланок. Тому з точки зору історичного середовища це дуже затребувана історія.

Але з погляду інженерного власне в тому міс­ці є можливість влаштувати підземний паркінг. Ця можливість була опрацьована з точки зору містобудівної документації. Ясно, що ця до­кументація наразі є дуже грубими «мазками». Тобто ми розуміємо орієнтовно кількість пар­комісць, розуміємо, де будуть виїзди, наскіль­ки воно «лягає» з точки зору колекторів. Не кажу про колектор Полтви — він на суттєвій віддалі, з іншого боку пам’ятника. Я кажу про колектори, які виходять з вулиць Братів Рогатинців, Старо­єврейської, які так само в тій частині проляга­ють. Тому були комунікації з Львівводоканалом з розумінням того, якою буде система водопос­тачання, кабелі, щоб можна було це все впоряд­ковувати. На кожному з тих моментів є дуже ба­гато роботи, яка має бути зроблена, аби такий об'єкт там передбачити.

Але містобудівний рівень не дає відповіді на всі питання. Він дає розуміння з точки зору гру­бої містобудівної картини. Є можливість зроби­ти тут пішохідну площу, впорядкувати рух, зро­бити комфортний підхід до пам’ятника, бачити також велоінфраструктуру, яка би там прохо­дила. Бо сьогодні неможливо доїхати до вело­доріжки, яка починається від скульптури Мате­рі Божої і далі йде проспектом Свободи. Власне тому ця ланка є важливою.

Щодо подальших кроків, то, звичайно, є рі­вень підготовки містобудівних умови і обме­жень. Після того, як детальний план території по­годжено, буде питання подальших досліджень — геологічних, гідрогеологічних, археологічних. І це все — величезні питання. Тому, що коли бу­дувався готель, там паркінг не вдалося збудува­ти. Можна передбачити паркування у підземній частині - це можливо.

Наприклад, у Відні біля собору Святого Ште­фана в підземній частині є залишки давньо­римських споруд — і там же збудовано багато­поверховий паркінг, просто поруч з готичним собором. Він збудований у 1970-х роках. За 50 років технології пішли вперед. А по-друге, у Від­ні нічого не завалилося через той підземний паркінг. Те саме у Львові - є площа, є можли­вість зробити шпунтові ряди (з металевих паль, які вбиваються в землю і фіксують грунт). Полт­ва там далеко, для неї загроз об'єктивно немає.

Що найбільше турбує людей? Що нібито там буде якась загроза для колектора Полтви. За­звичай, коли робиться шпунтовий ряд, то фіксу­ються земельні маси, і це захищає їх від можли­вого підмивання, руху. Шпунтовий ряд — це така підземна підпірна стінка, яка фіксує ґрунт і дає можливість вберегти пивниці історичних буді­вель і колектори, арки, склепіння тощо. Тобто тут навпаки — загроза мала би суттєво знизитися.

А щодо самого процесу будівництва шпунто­вого ряду — зараз це все робиться по-іншому, ніж раніше. Буриться свердловина, туди закачу­ється каркас, у нього заливається бетон. Тобто є методи, які роблять процес безболісним, без негативних загроз для довколишніх будівель.

Схожі новини