Із сексологів — у посли!

До кадрової політики влади у громадськості нові запитання. Йдеться про призначення Надзвичайного і Повноважного посла України у Болгарії - ним 23 грудня стала 47-річна Олеся Ілащук. Де-де, а за кордоном повпреди нашої країни мають бути на особливій висоті, на зразковому рахунку, особливо зараз, адже уособлюють державу, до якої через війну з російським агресором звернуті прискіпливі погляди світу. Тому дуже прикро, коли особа глави дипломатичної місії викликає сумніви щодо своєї фаховості. А такі підозри щодо пані Ілащук є…

Про нового українського по­сла у Болгарії журналісти не зна­йшли вузькопрофільної інформації. Дипломатичного чи бодай політичного досвіду, практики на державній роботі, які дуже знадобилася б на новій посаді, не побачили. Минуле пані Олесі вигля­дає «гламурним». У соцмережах напи­сала про себе, що закінчила історичний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, є клініч­ним психологом, системно-сімейним те­рапевтом, гештальт-терапевтом. Пред­ставляла себе фахівцем із дорогоцінних прикрас та… сексології.

Олеся Ілащук вчилася в «Українсько­му Гештальт Інституті» та в HRD Antwerp у Бельгії, вивчала курс МВА у Бізнес-шко­лі МІМ. Із 2010 по 2015 рік працювала ке­рівником ювелірної компанії «Джемма», донедавна була її співзасновницею. Пі­кантний момент: фірма «Джемма» фігу­рувала у кримінальній справі щодо ко­лишнього директора Калинівського ринку Івана Ринжука, якого звинувачува­ли у відмиванні коштів.

Журналісти знайшли відео, де пані Ілащук розповідає, що працює методами гештальт-підходу, провокаційної терапії і сучасного гіпнозу. Однак про її дар нала­годжувати міжнародні контакти не сказа­но ніде…

Посилати на роботу послами неви­разних, а то й скомпрометованих осіб для нашої влади не вперше. У пам’яті свіжі призначення одіозного ексміністра оборони Тарана послом у Словенію, а відставної генпрокурорки Венедіктової - у Швейцарію. Згадайте, яким скандалом супроводжувалося призначення 24-річ­ної Анни Сергеєвої заступником глави Мінсоцполітики з питань європейської інтеграції! Президент Зеленський обіцяв нам на державних посадах «нові облич­чя». Але «нові» — не у розумінні «модель­ні»…

Соцмережі вибухнули дошкульни­ми коментарями на призначення по­сла у Болгарії. Із сарказмом відреагував на це і знаний громадський діяч, депу­тат Верховної Ради VІІІ скликання, а нині воїн ЗСУ Борислав Береза. «Якщо Калі­гула свого коня Інцитата зробив сенато­ром, то чому хтось з Офісу президента свого сексолога не може проштовхнути у посли? — іронічно зазначає воїн-акти­віст. — Але не треба зупинятися, потріб­но знайти ще одну. Тому що у Китаї немає посла, і це погано. Хоча можна ж шукати не лише серед сексологів, а й серед кіно­логів. Бо розумію, що традиція вже запо­чаткована на Банковій. Єдине, чого я не розумію: чому з нас знов регочуть у за­кордонних ЗМІ так само, як і після „анал-табу“ Яременка?».

Не поділяють жорстких кпинів загалу у Міністерстві закордонних справ Украї­ни. Пресслужба МЗС оприлюднила ко­ментар:

«Щодо призначення на посаду Посла Олесі Ілащук, то за наявною в МЗС інфор­мацією вона отримала диплом з відзна­кою за спеціальністю «Країнознавство» кафедри міжнародних відносин факуль­тету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національно­го університету імені Юрія Федьковича. Має кваліфікацію спеціалістки з міжна­родних відносин, перекладачки. Вільно володіє англійською мовою.

Уряд Болгарії після оцінки її кандида­тури, як це заведено у міжнародній прак­тиці, без зволікань надав агреман пані Ілащук, не маючи жодних застережень щодо її роботи в Болгарії.

Призначення на посади Послів нека­дрових дипломатів є звичайною міжна­родною практикою. В Україні за остан­ні два роки усі некадрові дипломати, які були призначені на посади Послів, де­монструють гідні результати роботи. Лише за ними, а не інтерпретаціями та образами, і варто судити про роботу По­сла за кордоном".

Думка з приводу

Володимир Огризко, міністр закордонних справ Украї­ни у 2007−2009 роках

Ми реготали, коли путлєр при­значив Няшку послом у Кабо-Вер­де. Тепер реготатимуть з нас. Ну хтось там думає головою, агов? Чи об дипслужбу можна просто витира­ти ноги? З тими, хто робить ці «штуч­ки», слід закінчувати — досить вже цієї ганьби!