«Хворих на церебральний параліч дітей з Трускавця лікував безоплатно»
16 грудня перестало битися серце засновника та керівника Міжнародної клініки відновного лікування у Трускавці, професора Володимира Козявкіна — визнаваного у всьому світі лікаря та вченого.
Академік, член — кореспондент Національної академії медичних наук України, автор новаторського методу у лікуванні дитячого церебрального паралічу. Герой України. Багато тисяч людей — його колишні пацієнти. Батьки, чиї діти, пройшовши лікування у Клініці Володимира Козявкіна, відчули радість до життя, як і його численні друзі, однодумці та шанувальники безцінного нині у скорботі. Чим запам’ятався Володимир Козявкін людям, які добре його знали, разом працювали?
Андрій Кульчинський, міський голова Трускавця
— Володимир Козявкін — почесний громадянин Трускавця. Ні на кого не був схожий. Був сповнений сміливими планами, готовий був гори перегорнути, аби реалізувати їх, вийти на новий рівень у лікуванні дитячого ДЦП. Побудував унікальну клініку. Його авторська методика багатьох врятувала, багатьом допомогла. Охочих потрапити на лікування до Клініки Козявкіна в Трускавці завжди було більше, ніж дозволяли можливості лікувального закладу. Справжній творець! Дуже уважний був до потреб міста. Хворих на церебральний параліч дітей, які народились і жили в Трускавці, лікував безоплатно. Щирий та компанійський, живий та цікавий у спілкуванні. Таким назавжди запам’ятається!
Лев Грицак, гендиректор готельно-курортного комплексу «Карпати», міський голова Трускавця у 2002−2006 та 2006−2010 рр.
— З Володимиром Козявкіним доля звела 1993 році. На прийом до мене, тодішнього керівника санаторію «Карпати», записалась його дружина. Розповівши про свого чоловіка, який на той час, маючи успішну медичну практику у Польщі, задумався над її розширенням, поділилась його планами на майбутнє. Тоді й довідався, що Володимир Ілліч, якому в Польщі для реалізації власних задумів давали в оренду приміщення цілого готелю, як правдивий патріот, хотів працювати в Україні, аби на рідній землі реалізувати розпочатий у сусідній країні медичний проєкт. Я пообіцяв, що допоможу з приміщенням, сприятиму у вирішенні усіх організаційних проблем.
У санаторії «Карпати» для розвитку власної медичної справи він отримав маленький комплекс, який складався із розташованих на п’яти поверхах санаторних номерів та інших приміщень. Мені цікаво було працювати з партнером, який на той час, лікуючи хворих на церебральний параліч дітей з Німеччини, мав реальний досвід роботи із зарубіжними пацієнтами. Справи пішли добре. Володимир Ілліч показав себе не тільки талановитим лікарем, а й людиною з неабиякою підприємницькою жилкою. Згодом по сусідству із санаторієм він побудував своє дітище — окремий лікувальний корпус. Ще через деякий час, отримавши відповідну земельну ділянку, спорудив семиповерхову Міжнародну клініку, яка носить його ім'я й куди на лікування приїжджають пацієнти з багатьох країн світу.
Шкода, що вже обірвався земний шлях Володимира Ілліча. У нього було багато планів, міг ще багато користі принести тим, хто його потребував найбільше — хворим на ЦРП дітям.
