«росія хоче зберегти в Україні бодай залишки своєї церковної організації - під будь-якою назвою…»

Минулого понеділка Служба безпеки України провела обшуки на території Мгарського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Полтавської та Миргородської єпархій УПЦ, у єпархіальних управліннях Кременчуцької та Лубенської єпархій УПЦ. Перед тим, починаючи з 22 листопада, аналогічні безпекові дії СБУ здійснила у Києво-Печерській лаврі, в єпархіях УПЦ на Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Житомирщині, Буковині, Закарпатті, в інших регіонах. У ході перевірок виявлено великі тиражі літератури, яка пропагувала «русскій мір», виправдовувала агресію кремля проти України, дискредитувала нашу країну, розпалювала ксенофобські настрої. Знайдено російські паспорти церковнослужителів, підозрілих осіб із підробленими документами, які пов’язані з рф, великі суми необлікованої готівки. А ще виявлено дитяче порно у ноутбуках осіб у рясах, одного із архімандритів застали у ліжку із неповнолітнім семінаристом… Президент ввів у дію низку рішень Ради національної безпеки і оборони України, які стосуються протиправної діяльності релігійних організацій, афілійованих із росією. Всім зрозуміло, що йдеться лише про одну таку організацію, яка високопарно іменує себе «Українською православною церквою». Про те, що вона тісно пов’язана з москвою, виконує її волю, працює на шкоду Україні, відомо давно. Чому ж за неї взялися лише тепер? Про це та інше розпитуємо у політичного експерта, кандидата історичних наук, фахівця з питань українського православ’я Олексія Кошеля.

 — Обмежувальні рішен­ня щодо цієї структури назрі­ли давно, їх варто було запро­вадити раніше. Але ми бачили, як весною представники влади, зокрема голова Верховної Ради, заявляли, що це питання може стати конфліктним у суспіль­стві, відтак його варто розгляда­ти вже після завершення війни. Однак пішов достатньо серйоз­ний опір такому зволіканню. До центральної влади з вимогою заборонити УПЦ (мп) двічі звер­талася Київська обласна рада, а також Тернопільська, Вінниць­ка обласні ради, Луцька місь­ка рада. До того ж ми побачили низку протистоянь, пов’язаних з переходом релігійних гро­мад до ПЦУ. Представники УПЦ (мп) блокували передачу хра­мів. А найголовніше — ця вели­чезна структура займалася про­пагандою ідей «русского міра», імперського світу. Тому реагува­ти на її діяльність потрібно було якомога швидше.

Як на мене, одного указу пре­зидента для цього замало. Має бути законодавче рішення. І тут я бачу найбільшу проблему, яка може нас чекати…

— Яку саме?

— Може бути підготовле­но неякісне рішення, або таке, яке виявиться в інтересах УПЦ (мп). Деталі може бути пропи­сано таким чином, що його лег­ко оскаржать у судах, заблоку­ють тощо. Кажу про все це так скептично, бо пам’ятаю сум­ний приклад: 2018 року укра­їнський парламент ухвалив рі­шення про те, що церковні організації, центри яких роз­ташовано у державі-агресорі, мали бути перейменовані. Ни­нішня УПЦ мала б називатися «Російська православна церк­ва в Україні» або «Представни­цтво РПЦ в Україні». Виконання закону блокували упродовж чо­тирьох років — через звернення депутатів від «ОПЗЖ» до Кон­ституційного Суду, пізніше — через дії сумнозвісного Окруж­ного адміністративного суду м. Києва і його судді Вовка. Час показав, що, маючи великі гро­ші або серйозні впливи у владі, виконання закону можна блоку­вати, затягувати.

У владі є дуже багато пред­ставників, які з великими сим­патіями ставляться до УПЦ (мп). Наведу кілька прикла­дів. Звернення Митрополита ПЦУ Епіфанія до Кабінету Міні­стрів про передачу ПЦУ одного з храмів верхньої Києво-Печер­ської лаври блокували близь­ко п’яти місяців. Заслуговує на увагу і дивна позиція очільни­ці Державної служби з етнопо­літики та свободи совісті Оле­ни Богдан (раніше ця структура була нам відома як Держкомре­лігії). Близько тижня тому, коли СБУ проводила обшуки, вилу­чала у храмах УПЦ (мп) антиукраїнські матеріали, вона за­являла, що не потрібно кидати тінь на всю церкву — мовляв, ідеться про поодинокі випадки. Зі слів Богдан, законодавчі рі­шення про заборону цієї церкви «не на часі»… Тож мені складно уявити, що Держетнополітики та свободи совісті, на чолі якої стоїть симпатик московського патріархату, якісно виконувати­ме відповідний указ президен­та і розробить якісний законо­проєкт.

— Можливо, результат про­ведених нинішньою СБУ об­шуків був би переконливі­шим, якби у лаври і монастирі УПЦ навідалися одночасно, а не розтягували ці заходи на десяток днів? Затягування давало можливості замести сліди…

— Мені складно це коменту­вати. Адже йдеться про най­більшу в Україні (за кількістю парафій, священників, монас­тирів) церковну організацію. Сьогодні в УПЦ (мп) офіційно нараховується близько 11 ти­сяч парафій. Реально їх, думаю, є менше 10 тисяч — бо відбува­ється стрімкий перехід прихо­жан УПЦ (мп) до ПЦУ. Не знаю, чи мають СБУ, Нацгвардія, Нацполіція можливості одночас­но провести такі обшуки. Але, власне, нічого несподіваного у цих обшуках ми не побачили. Бо і раніше наше суспільство було ознайомлено з фактами антиукраїнської діяльності ду­ховенства УПЦ (мп), проросій­ських настроїв в її середовищі, поширення матеріалів, які про­славляють державу-агресора, її імперські наративи.

— Чи достатньо вжито об­межувальних заходів щодо горе-пастирів?

— Ні, недостатньо. Як на мене, слід готувати нове рі­шення РНБОУ, яке значно роз­ширить перелік підсанкційних осіб. У цьому списку наразі чо­мусь немає одеського митро­полита Агафангела, який за­вжди відкрито виступав із проросійських позицій. Немає там і тих представників УПЦ (мп), які у москві брали участь в урочистих зборах, на яких ухвалювали рішення про анек­сію Херсонської і Запорізької областей. Як на мене, повинно йтися якщо не про тисячі, то про сотні представників духо­венства УПЦ (мп). Перелік ве­ликий, але особливу увагу мало би бути приділено тим, хто ра­ніше потрапляв під статті Кри­мінального кодексу України. Недостатньо одних лише санк­цій проти настоятеля Києво-Печерської лаври Павла — бо раніше він був помічений у кри­мінальних діях. Зокрема, пе­решкоджав роботі журналістів. Він же давав вказівку розібра­ти верхню браму Києво-Пе­черської лаври — для того, щоб туди могла вільно проїхати бу­дівельна техніка. А це не що інше, як псування пам’яток іс­торії та культури.

Може йтися і про незаконну фінансову діяльність: отриман­ня літератури з держави-агре­сора, перерахування коштів, торгівлю ювелірними вироба­ми. Переважна більшість цер­ков московського патріархату продають золото-срібло. А це питання потребує ліцензуван­ня. Виникають питання і щодо оподаткування таких операцій. Окремі крамниці Києво-Печер­ської лаври мало чим відрізня­ються від ювелірних салонів на Хрещатику.

— Чи правда, що подекуди представники УПЦ (мп) є ка­пеланами у Збройних силах України?

— Такі факти мають місце. Дуже важливо, щоб тінь від мі­сії керівництва УПЦ (мп) не па­дала на все духовенство. Пе­реконаний, що дії переважної його більшості - насамперед сільського, парафіяльного — від­різняються від дій вищого духо­венства УПЦ (мп). Представни­ки цього духовенства могли би гідно, спокійно перейти до Пра­вославної церкви України. Але, не секрет, у структурі УПЦ (мп) є частина радикального проро­сійського духовенства, яка опи­ратиметься до останнього. Є також ті, хто змушений буде ря­туватися втечею. Можу спрог­нозувати, що у росії з’явиться своєрідна «церковна Рубльов­ка» для таких персонажів, як на­стоятель Павло та інші, — щоб мати прибуткові приходи біля москви.

— Як ви сприйняли той факт, що за УПЦ (мп) засту­пився син експрезидента США Дональда Трампа? Він же натякнув, що Україні через це не варто надавати військо­ву допомогу…

— Ми спостерігаємо загаль­ну логіку дій пропагандистської машини росії. Там знаходять ві­домих осіб з-за кордону, для прикладу, акторів Стівена Сіґа­ла, Жерара Депардьє, інші гучні прізвища, які могли б захищати інтереси РПЦ та її підрозділу — УПЦ (мп). Робота цієї пропаган­дистської машини цілком про­гнозована, вона діє однотипно. Надалі у кремлі ще більше залу­чатимуть відомих персон до гі­бридної війни проти України. І нам треба готуватися до бруд­ної системної дезінформаційної кампанії росії про те, що у нас порушують права віруючих. Тре­ба відбивати ці атаки.

— Про що може свідчи­ти той факт, що керівництво УПЦ (мп), по суті, проігнору­вало результати перевірок правоохоронців — не покара­ло, а навпаки, декого із під­леглих заохотило? Зокрема, секретаря Чернівецької єпар­хії Нікіту, якого застали у ліж­ку із неповнолітнім хористом, через кілька днів після цього скандалу призначили єпис­копом Івано-Франківської єпархії УПЦ (мп)…

— Це одна з найбільш ганеб­них історій. Очевидно, керівни­цтво УПЦ (мп) настільки впевне­не, що їхня церква не може бути забороненою, що навіть не го­тується до цього. Там відчува­ють власну силу. Думають, що серія скандалів з обшуками ми­неться безслідно і все повер­неться на свої місця. Це ще раз підтверджує, що УПЦ (мп) не є самостійною церковною струк­турою. Що це — складова части­на пропагандистської машини рпц. Тому вірять у безкарність. У них не спрацьовує інстинкт са­мозбереження.

— Як надалі розвивати­муться події довкола УПЦ (мп)?

— Думаю, після санкційно­го указу президента ми поба­чимо масовий процес перехо­ду парафій цієї структури до Православної церкви Украї­ни. І тут надзвичайно важли­во, щоб держава в особі її ор­ганів не заважала. Я знаю, що є проблеми із переходом до ПЦУ парафіян УПЦ (мп) на Хмель­ниччині. Чиновники-бюрократи найнижчого рівня можуть пара­лізувати цей процес. Потрібно, щоб рішення РНБО було підкрі­плено діями. Зокрема, у вигля­ді кадрових відставок тих осіб у владі, які відкрито лобіюють ін­тереси УПЦ (мп).

Сподіваюся також, що з’явиться юридичне рішення про заборону УПЦ (мп). Наді­юся і на те, що найбільш одіоз­ні представники цієї структури будуть змушені емігрувати на свою «духовную родіну».

Процес духовного очищення не буде простим. Він буде склад­ним і тривалим. Попри все, росія робитиме ставку на те, щоб збе­регти в Україні, юридично офор­мити бодай залишки своєї цер­ковної організації під будь-якою назвою. Бо це для росіян не пи­тання релігії, а питання війни. Для москви важлива оргструк­тура, яку можна використовува­ти на виборах, з пропагандист­ською метою. І яка може бути спрямована на виконання де­структивних завдань.