У боях за Україну загинув колишній захисник футбольного клубу “Карпати” Артур Гриценко
Село Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області завтра, 28 квітня, о 12.00, прощатиметься зі своїм краянином - воїном 95-ої окремої десантно-штурмової бригади Артуром Гриценком, який загинув напередодні під Харковом від російських “градів”.
Артур народився на Поліссі, але значну частину свого життя провів на Галичині. Львів був для нього рідним містом, а львів’яни після батьків - чи не найдорожчими людьми. Вони запам’ятали Артура за вмілими діями на футбольному полі. Нині ж схиляють голови на знак вдячності за його подвиг на полі ратному…
Був надійним оборонцем у футболі і у бою…
Як і багато українських хлопчаків, Артур Гриценко змалку марив футболом. Талановитого школярика взяли на навчання у Львівську школу-інтернат спортивного профілю. Його наставником був іменитий вихователь сотень майстрів шкіряного м’яча Ярослав Луцишин. Стрункого юнака, який був непоступливим на футбольному полі, брали на олівець тренери багатьох команд. І всюди він виправдовував покладені на нього надії.
Артур одягав футболки львівських “Карпат”, ФК “Львів”, сумського “Спартака”, дрогобицької “Галичини”, стрийського “Газовика-Скали”, житомирського ФК “Коростень”, кам’янської “Сталі”, білоцерківського “Арсеналу”.
Знаний футбольний оглядач і статистик Юрій Назаркевич повідомив “Високому Замку”:
“У першій лізі Артур Гриценко провів 199 матчів, забив шість голів. У Кубку України зіграв 11 поєдинків, забив один гол. Для захисника це дуже високі показники...”
В активі Артура Гриценка успішні виступи і за аматорські колективи. У складі закарпатського СК “Берегвідейк” у 2010 році став володарем Кубка України серед аматорів. У фіналі цього турніру Артур разом зі своїми товаришами перемогли багаторазового чемпіона Донеччини - команду зі Слов’янська.
Дізнавшись про смерть Артура, його колишній одноклубник Андрій Сливка схвильовано написав:
“Друже, ти був стіною на футбольному полі, ти завжди йшов до кінця - надійніших людей я не зустрічав! Низький поклін батькам за тебе! Спочивай із миром!”.
Особисто я чи не найбільше запам’ятав Артура за виступами у першоліговому ФК “Львів”. Це було понад 20 років тому. Молода амбітна команда, якою опікувалися Олександр Діденко, Ростислав Заремба, Степан Юрчишин, Володимир Журавчак, буквально “розривала” суперників, показувала видовищний футбол. Не помилюся, якщо скажу: у ті часи на матчі “Львова” на затишному стадіоні “Юність” приходило більше людей, ніж на “Карпати”. Стовпом оборони “Львова” був Артур Гриценко. Чужим форвардам було вкрай важко пройти через його зону. Часто захисник підключався до атак — після його потужних ударів воротарі нерідко виймали м’ячі із сітки.
Автор цих рядків поспілкувався з кількома товаришами Артура.
Михайло Гурка (колишній гравець ФК “Карпати”, ФК “Львів”, “Ворскла”, Закарпаття”, “Волинь”):
- Я шокований цією новиною... Артур запам’ятається життєрадісною людиною, прекрасним футболістом. У командах, де виступав, всі знали, який “божевільний” у нього був удар — тому доручали виконувати штрафні удари. Часто це допомагало вирішувати долю матчів. Разом з ним я виступав і у Берегово, виграли з ним аматорську лігу України.
Невимовно жаль, що Артура уже нема нами…
Іван Федик, ексгравець ФК “Львів”:
- Разом з іншими футболістами Артур був гостем на моєму весіллі... Запам’ятав його веселим, на 100 відсотків позитивним, компанійським. Як кажуть у нас, “був нормальним пацаном”. Такі люди не забуваються…
Коментар для “ВЗ”
“Вулиця Пушкіна стане вулицею Артура Гриценка...”
Анатолій Терещук, староста села Наталівки (Житомирська область)
Ми з Артуром росли разом. Він був душею кожної компанії. Яка б спортивна подія не відбувалася у нашому селі — він уже там. Любов до спорту йому прищепив батько, який був футболістом, тренером. Не раз Артур, коли вже був відомим майстром, одягав футболку нашої сільської команди і разом з нами ганяв м’яча. Завжди, коли приїжджав до рідного села, довкола до нього збиралися друзі. Його приїзду Наталівка чекала...
Артур дуже цінував родину, шанував усіх своїх земляків. Пам’ятаю, як незрівнянно він робив шашлики. Як радо пригощав гостей сальцем...
В останні роки Артур жив у Франції. Працював там на будові. Кілька місяців тому прилетів з Парижа — бо батькові робили операцію на серці. Потім повернувся на свою роботу за кордоном, але як тільки почалася війна, знову приїхав в Україну. Записався до нас у територіальну оборону, а звідти пішов на фронт.
Загинув Артур під час артилерійського обстрілу ворога. Разом з ним полягли ще троє побратимів…
Артур народився у Наталівці на вулиці Пушкіна. Ми у своєму селі вирішили, що тепер ця вулиця носитиме ім’я Артура Гриценка. Є ідея назвати його іменем і сільський стадіон, де наш герой колись починав грати футбол…
