«Московський патріархат – відверта агентура ворога»

Щоб вистояти у ці страшні дні війни, крім сили зброї, важливо відчувати ще й міцну духовну опору. Нею часто стає проникливе слово суспільних авторитетів, лідерів громадської думки, особливо - церковних ієрархів, священників. Однак, ніде правди діти, є серед людей у рясах ті, які займаються словоблуддям, які замість того, щоб служити рідному народу, прислуговують чужинцям, є відвертими українофобами. Виконують роль п’ятої колони.

Про це у розмові з кореспондентом «Високого Замку» розмірковує знаний релігієзнавець, доктор філософських наук, проректор «Острозької академії» Петро Кралюк.

- Пане Петре, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко запропонував архієреям, священникам і вірянам УПЦ Московського патріархату знайти у собі сили і 6 березня, у Прощену неділю, прийти у храми Православної церкви України, щоб «щиро попросити прощення за несвідоме підігравання «русскому міру», за мову ворожнечі, якою наповнені інформаційні ресурси і проповіді у МП». Чи прийшли? І чи попросили прощення?

- Ні, думаю, ніхто з них не прийшов і не попросив прощення. У нас, в Острозі, я вранці пішов в одну із церков ПЦУ, але нікого там з вірян Московського патріархату, тим паче священників цієї конфесії не було. А Богоявленський собор УПЦ МП працював у звичному режимі.

Закликати до покаяння можна. Але чи почують ці заклики ті, кому їх адресовано? Московський патріархат не один рік плекали російські спецслужби. Будемо говорити відверто: це відбувалося у тому числі за мовчазної згоди української влади. Пригадайте: за президентства Януковича, коли відбувалися якісь офіційні державні заходи, першим серед ієрархів надавали слово саме представникам Московського патріархату. А ієрархів УПЦ Київського патріархату, УАПЦ, УГКЦ відсували на задній план…

Під впливом останніх подій в УПЦ МП намагаються якимсь чином зберегти обличчя. Кажуть, що не поминатимуть главу Російської православної церкви Кіріла. Але ці слова нічого не означають! Так званий Предстоятель УПЦ Московського патріархату Онуфрій і далі згадує Кіріла…

В УПЦ МП заявили, що збираються створити якусь окрему «автокефальну» церкву. Напрошується запитання: ця «автокефалія» - від кого? У нас уже є ПЦУ, єдина автокефальна церква в Україні, яку визнав Вселенський Патріарх, яка має Томос – будь ласка, переходьте туди! Що заважає зробити це?

Але у митрополита Онуфрія тримаються московського православ’я. З різних регіонів надходить інформація про те, що у храмах УПЦ МП знаходили зброю, продукти, з якими тамтешні священники, очевидно, збиралися зустрічати російські війська…

Схожа ситуація була вісім років тому на Донбасі, коли церкви і монастирі УПЦ МП перетворювали у своєрідні бази для російських військ. Тамтешні горе-священники робили свою чорну справу…

- Предстоятель УПЦ МП Онуфрій і намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври Володимир звернулися до московського патріарха Кіріла і до президента Путіна із закликом припинити війну. Наскільки щирі ці прохання? І чи почують їх у Москві?

- Дуже сумніваюся у щирості таких прохань. Всім відомо, якою була позиція Онуфрія і його підлеглих щодо воєнних дій на Донбасі. Не раз відмовлялися віддавати останню шану загиблим українським воїнам. А тепер в УПЦ МП вирішили зробити «мирний» жест…

Глава РПЦ Кіріл, який благословив агресію Росії проти України, а тим більше – диктатор Путін, прислухатися до цих прохань УПЦ МП не будуть. Швидше за все, Московському патріархату надійшла вказівка з Кремля погратися у миролюбство, створити видимість «єднання зі своїм народом у тяжку хвилину». Не виключаю, у Москві дозволили не поминати Кіріла, однак наказали за будь-яких умов зберегти «братню» церкву. Щоб потім використати її так, як Путіну буде потрібно.

Україна вистоїть у боротьбі з російськими окупантами. Після перемоги треба буде вирішувати і питання з московською церквою. Вона – відверта агентура ворога. Якщо ми не розв'яжемо цього питання, проблеми з нашою безпекою залишатимуться і надалі.

- Чи прийшло до вірян УПЦ МП усвідомлення того, що вони є інструментом в руках Російської православної церкви, а, отже – і російської влади?

- Не даватиму однозначних оцінок, але, судячи зі спілкування з людьми, які є прихильниками УПЦ МП, такого переосмислення не відбулося. Так, багато з них нібито стоять на патріотичних позиціях, допомагають волонтерам, дехто пішов у територіальну оборону. Але поза тим у них залишається прив’язаність до цієї церкви. Коли розмовляєш на цю тему, вони намагаються уникнути її або знайти якусь відмазку на кшталт: я традиційно ходив у цю церкву – ходитиму і надалі… Прозріння, на жаль, не бачу.

- Народні депутати у парламенті минулого скликання ухвалили закон, який передбачає маркування конфесій, духовний центр яких знаходиться у країні-агресорі…

- Так, цей закон зобов’язував так звану УПЦ перейменуватися. Тобто позначати, що вона є, по суті, російською. Однак за нинішньої влади ці вимоги закону було призупинено. Віз залишився там, де і був.

- На Львівщині є приклади, коли територіальні громади забороняють діяльність УПЦ МП – під приводом того, що вона носить «відвертий антидержавний та антиукраїнський характер, а також несе загрозу національній безпеці України». А чи можлива заборона діяльності УПЦ МП на державному рівні?

- Все залежить від політичної волі керівництва держави. Від того, чи громадяни усвідомлять необхідність ухвалення такого рішення. Люди зі сходу і центру країни, яких зачепила війна, осмислюють те, що сталося, і роблять світоглядні висновки…

Мені розповіли таку історію. На кордоні з Польщею український прикордонник звернувся до російськомовної дівчинки-біженки російською мовою. А вона, почувши цю мову, запитала його: «А ти у мене не будеш стріляти?» Ця дівчинка знає: якщо до неї люди у формі звертаються українською, вона - у безпеці. А якщо російською – можуть убити…

Якщо схід України прозріє, тоді зникнення УПЦ МП не за горами…

А тим часом…

Український парламент ухвалив закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора)».

Цей закон, зокрема, передбачає заборону релігійної організації - у разі встановлення судом фактів вчинення нею дій, спрямованих на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Читайте також: Буття українське