«Телефон його мама передала з Італії. Подарував синові, але не дозволяв ним користуватися»

Зараз 7-річний Станіслав уже почувається трошки краще. Дитина почала їсти та бавитися з іншими дітками у лікарні... Про це журналістці “ВЗ” розповіла мама хлопчика, 27-річна пані Роксолана. Ця історія сколихнула усе місто: вітчим так побив свого пасинка, що лікарі діагностували у дитини забій головного мозку середнього ступеня важкості, а також перелом склепіння та основи черепа.

Правоохоронці затримали 26-річного чоловіка, який після того, що сталося, перебував у сво­їх знайомих

«18 лютого, близько 2.00, до поліції надійшло повідомлення від медиків про те, що до однієї з лікарень Львова звер­нулася місцева жителька з 7-річним си­ном. Попередньо медики діагностували у хлопчика перелом склепіння та осно­ви черепа, щелепи, а також множинні ге­матоми, – інформує обласна поліція. – Як встановили співробітники відділу полі­ції №1 Львівського районного управління поліції №1, важких травм завдав дити­ні вітчим, 26-річний житель Львівського району.

Також встановлено, що зловмисник неодноразово бив дитину, проте жодних звернень від матері, сусідів чи вчителів до поліції не надходило.

Слідчі територіального підрозділу по­ліції, за процесуального керівництва Га­лицької окружної прокуратури, відкрили кримінальне провадження за ч.1. ст.121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кри­мінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання – позбав­лення волі на строк від 5 до 8 років. Досу­дове розслідування триває».

Шевченківський суд Львова відправив 26-річного чоловіка на два місяці у СІЗО, без права внесення застави.

Відомо, що жінка одружилася з чоло­віком два роки тому. Але знайома була з ним давно. Спершу Андрій добре ставив­ся до її дитини, але останнім часом став агресивним. Тепер звинувачує матір і тещу в недогляді за дитиною...

Ось що пані Роксолана розповіла журналістці “ВЗ”:

– Зараз моя мама біля дитини, я ви­йшла на один день на роботу (жінка пра­цює продавцем. – Авт.). Він нас зви­нувачує у недогляді за дитиною, бо намагається виправдати себе. Раніше вже був судимий за крадіжку, три роки відбував покарання у в’язниці.

– Чому ви не зверталися із заявами про домашнє насилля? Це ж не впер­ше він таку агресію виявив?

– Я боялася, що він буде нас ще біль­ше кривдити. Він нас і так усіх ображав. Постійного заробітку не мав. Працював на будові різноробом. Фактично жив за наші з мамою гроші. У нього була травма ноги, мав операцію. Тривалий час сидів вдома, ми його утримували. Я не знала, до кого звертатися з такою проблемою. Не мала ні від кого моральної підтримки, щоб хтось щось порадив...

– Така агресія у нього давно з’явилася?

– Останнім часом я почала поміча­ти, що він став агресивним. Можливо, смерть батька на нього вплинула... Було раніше, що міг накричати. Раз вдарив ди­тину, ми втекли з дому. Але повернулися, наче все заспокоїлося, і ми залишилися. 17 лютого цей випадок стався...

– Це він йому купив той телефон?

– Насправді телефон передала його мама з Італії. Це її телефон. Він його по­дарував дитині, але не дозволяв його брати. Казав: «Будеш вчитися, тоді бу­деш мати». Дитина казала мені, що не брала телефону! Коли Андрій повернув­ся додому пізно ввечері, взяв той теле­фон, включив його, і йому вибило “по­милка”. Йому здалося, що телефон заблокований. Почав дитину бити. Я його відштовхнула, але він вхопив сина і кинув об підлогу. У дитини пішла з носа кров, і я викликала “швидку”.

– Я прийшла ввечері додому після того, як давала свідчення у поліції, – веде далі Роксолана. – Взяла той телефон, включила, він був повністю у справному стані... У нього бувають такі перепади на­строю. Він може щось робити, потім зри­вається і кричить. Я його прошу вийти з кімнати...

– Малий наляканий зараз? Як він почувається?

– Дякувати Богу, стан стабільний. Вчо­ра почав їсти, трошки ходити. Голова не болить, немає нудоти. Бо він перед тим коли ходив, його дуже боліла голова. За­раз вже бавиться з дітками.

– Хто вам допомагає?

– Першого чоловіка родина з’явилася, допомагає. Батько дитини перебуває у в’язниці, в Дрогобичі чи Миколаєві, точ­но не знаю, бо я з ним не спілкуюся. Він вже давно відбуває покарання. Я дуже переживаю, щоб з дитиною було все до­бре. Щоб у мене дитину не забрали. Ди­тина повністю забезпечена – і з харчу­ванням, і з одягом у нас проблем не було.

Читайте також: «Підозрювана стверджує, що одружилась з чоловіком у РФ. Вела спільний побут»