Передплатити Підтримати

«Не можу змиритися з тим, що відвідувачі платять за вхід»...

У Львові завершився 28 BookForum – один із головних книжкових фестивалів України


Сашко Лірник

Торік через пандемію львівський BookForum (колишній Форум видавців) відбувся онлайн. Тож на цьогорічний, 28-й BookForum, з нетерпінням чекали, здавалося, не лише організатори, письменники і видавці, а й львів’яни та гості нашого міста. І зіркові гості приїхали, і зустрічі з письменниками відбувалися, але… Судячи з деяких відгуків у соцмережах, книжкова подія року залишила також певний неприємний осад.

Чула від письменників, які орен­дували намети, що цьогоріч ціни за орендовані квадрати ще більше ви­росли. Вразила публікація на Фейсбуці одного дописувача Олександра Молодого:

«Усі хочуть заробити побільше гро­шей, і це нормально. Але треба ж тріш­ки дивитись далі, ніж на один день. Не найбільший стенд — понад 20 тисяч грн. Допотопна, куца палатка — 6 тисяч грн. Внесок — 4 тис. грн (який внесок, куди внесок)? А ще доїзд-від'їзд, проживан­ня, харчування, оплата продавцям, опла­та доставки книг + платний вхід на Форум — 60 грн… Форум видавців, а ви впевнені, що наступного року хтось приїде? Про захід у Палац для відвідувачів просто мовчу, бо це ганьба і сором. Може, тріш­ки апетити зменшити?»

У репортажі з відкриття 28-го BookForum я писала, що не розумію, чому вхід на ярмарок платний. А цього­річ аж 60 гривень на день. Справді, за що платять звичайні містяни чи гості, які приїхали придбати книжку з автографом від улюбленого письменника? Так, я ба­чила, як дехто підходив до входу, бачив ціну за вхід і… йшов повз Палац.

Обурився у соцмережах і відомий каз­кар Сашко Лірник: «У селі Моринці на Ше­фесті книжок продалося більше за один день, ніж у Львові за п"ять. Висновок. Мо­ринці — культурна столиця України!».

В ексклюзивному коментарі журна­лістці «ВЗ» Сашко Лірник ска­зав: «Цьогорічний Форум, хоч і важливий для мене, але — провальний! Насправді я продав трохи більше книг, ніж позаторік. Я був усі 5 днів, придбав за великі гро­ші стенд — віддав більше, ніж заробляю за місяць (точної суми пан Олександр не назвав. — Г. Я.). Не можу змиритися з тим, що відвідувачі платять за вхід. Це що, щоб купити книжку, ще й треба за­платити за вхід? Львів’яни вирізняють­ся ощадливістю, добре думають, чи вар­то платити, до прикладу, за двох 120 грн? Ми, видавці, і так уже за все заплатили. Намагання на всьому заробити у той час, коли людям і так важко через ті локдауни, до добра не приведе. Порівняно з мину­лими роками, покупців було дуже мало. Бо ж на проспекті Свободи люди могли придбати книжки без плати за вхід. Але люди йдуть на Форум не лише по книж­ки, бо це не базар. До прикладу, приїхав зі мною художник, який працював над книжкою. Готував відеоматеріали, щоб розповісти, як робиться книжка. А пре­зентацію книжок порозпихали по бібліо­теках, у які прийшло буквально по кіль­ка відвідувачів. Бо ж ніхто не знав про ту презентацію. Розумію, що запросили за­рубіжних зірок, але ж треба своїх підтри­мати…».

Які враження про цьогорічний BookForum залишилися у відомої пись­менниці, «мами» відомих «36,6 котів» Галини Вдовиченко?

— Від початку 2020 року світ карди­нально змінився і продовжує змінювати­ся. Відбулися помітні зсуви й в усій ви­давничій і книготорговельній галузі, тому й BookForum уже не той, що був. Осо­бливо та його складова, що є Книжковим ярмарком. Видавці нарікають на низькі продажі через низьку відвідуваність Па­лацу мистецтв. Отже, настав час фахів­цям зібратися, тепер уже онлайн, і ви­робити спільну стратегію, що, до речі, й пропонує програмна директорка Форуму Софія Челяк.

Є чимало проблем, які даються взна­ки на книжкових форумах, арсеналах, яр­марках, і одна з них — наслідки демпінгу­вання цін, що знищує галузь. Мабуть, ми підійшли до того, що маємо встановити певні правила, зокрема фіксовану ціну на конкретну книжку, хоч би де її продавали — у великому книжковому супермарке­ті чи у маленькій книгареньці, онлайн чи офлайн.

Щодо саме Бук Форуму, то варто на­гадати, що у рамках Бук Форуму відбу­вається не лише ярмарок, де торгують книжками, а й літературний фестиваль, і бібліотечний фестиваль… Частина по­дій — наживо, частина — онлайн. Події лі­тературного фестивалю були розведе­ні по усьому середмістю, але дістатися будь-куди можна було за кілька хвилин. Це й зроблено було задля того, щоб не скупчувалися відвідувачі. Я була на зу­стрічах із читачами в дитячій бібліотеці, у науковій бібліотеці ЛНУ, в «РадіоГара­жі», в Музеї етнографії, в готелі «Жорж», ходила послухати колег у Театр Курбаса і у конференц-зал Палацу мистецтв… Для авторів Форум — це перш за все ра­дість від зустрічі з читачами і з пись­менниками-колегами, це обійми і спіл­кування, публічне й приватне. Тут все, як завжди. Інша річ — продажі зі стендів у Палаці мистецтв. Про результати зна­ють видавці. І такі автори, як, скажімо, Андрій Кокотюха. Він сам продає свої книжки на таких подіях. Суто візуально у Палаці відвідувачів було менше. Але й умови були особливі — наближення ка­рантину, зокрема. Ігнорування з боку, скажімо, відомих політиків. Окрім Юрія Луценка та Софії Федини, начебто ніхто з них не був помічений за купівлею кни­жок на Форумі. А пересічні покупці ра­хують гроші. Дехто казав: краще куплю книжки на стометрівці, на свіжому пові­трі, і не треба платити за вхідний кви­ток…