Передплатити Підтримати
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Україна
  • «Піднімаю слухавку, хтось телефонує з лікарні: «Ваша дитина померла». Я знепритомніла»...

«Піднімаю слухавку, хтось телефонує з лікарні: «Ваша дитина померла». Я знепритомніла»...

Батьки вважають, смерть немовляти настала через халатність лікарів. Медики з цим не погоджуються


Фото ілюстративне з відкритих джерел

25-річна Ірина потрапила до Львівського перинатального центру на вул. Дж. Вашингтона на 35-му тижні вагітності. Жінці зробили кесарів розтин, народила хлопчика. Дитина з’явилася на світ 12 серпня. Батьки кажуть, син народився здоровим, це нібито підтвердило УЗД. Проте через деякий час стан Матвійчика погіршився, і малюка доправили до дитячої лікарні «ОХМАТДИТ». У дитини виявили інфекцію та проблеми з кишківником. Мати вважає, що сину занесли інфекцію після пологів. Дитині давали антибіотики. Лікарі казали, що є лише 5% надії на те, що немовля виживе. 30 серпня дитину поховали… Що ж сталося?

— Я зі села Нижанковичів Старо­самбірського району, дружина з села Криниці, що у Миколаївському районі, тимчасово живемо у Льво­ві, — каже батько хлопчика Володи­мир. — 12 серпня дружина поїхала у пологовий. Дитина народилася вагою 2,5 кілограма, зріст 46 см. До 16 серпня все було нормально. Лікарі казали, з дитиною все добре. Але дружина помітила, що син став неспокійний, мав здутий животик. Денна зміна на дружину не реагу­вала, займалися виписками, хоча дружина їм казала, що стан дитини погіршився. Лише коли прийшла нічна зміна, лікарі побачили, що з дитиною щось не так. Дружина ку­пила антибіотики, які їй сказали. До ранку стан дитини не змінився. 17 серпня хлопчика доставили в «ОХМАТДИТ».

Володимир каже, востаннє вони з Іриною були у дитини 26 серпня. Усе було добре. Лікарка казала, що з понеділка хлопчика переведуть у звичайну палату. Але 27 серпня ди­тині стало гірше…

— Нам ввечері подзвонили. Я був у селі, але одразу приїхав до Льво­ва. Ми з дружиною якраз збиралися їхати в лікарню.

Щойно вийшли з хати, нам по­дзвонив черговий лікар і сказав, що малий помер — дитина захлинула­ся своїм блювотинням. Він лежав під трубками. Спрацювали датчики. Але ніхто до нього не прибіг…

У подружжя є старша дитина, їй 1,5 року. Давида Ірина народжувала у пологовому, що у Львові на Мечни­кова.

— Першу дитину мала «кесарську», — каже Ірина. — Почав усередині бо­літи шов. Друга дитина била по ньо­му ніжками… Лікарі боялися, щоб не було кровотечі, УЗД я не дала зроби­ти через нестерпний біль. Тому мене «кесарили». По суті, народила на три тижні раніше… У вівторок уночі мене викликали й сказали, що дитятко по­чинає задихатися. Вони його перево­дять у реанімацію. Там кров потекла з ротика, з носа. Почали підключати апаратуру. Дитина не дихала сама, кисень допомагав. Сказали купи­ти антибіотики. Дуже сильні навіть для до­рослої людини. Мене пустили до дитини. Я була біля нього до 3-ї години ночі. Вони ввели ліки. Потім ска­зали, щоб я йшла в палату. Зранку о 10-й сказали, щоб я при­йшла. Я приходжу, дитина далі у важкому стані. Викликали бригаду зі «швид­кої» «ОХМАТДИТу». Дитина була жов­та, як глина.

— Лікарі пояснили, що стало причиною такого важкого стану малюка?

— Бригада подивилась аналізи. Дитину залишили в лікарні. А мене з пологового виписали. До лікарки, яка приймала пологи, претензій не маю. В «ОХМАТДИТі» дитину реані­мували. Загалом в «ОХМАТДИТі» ди­тина була з 17-го до 27 серпня. До мене подзвонила завідувачка реані­мації недоношених дітей і сказала, що «у п’ятницю зранку дитина блю­вала». У роті й носі були катетери. На мою думку, вони дали більшу кіль­кість суміші, дитина не проковтнула їжу, виблювала. Їжа пішла у легені… Протягом дня ніхто не подзвонив і не повідомив про критичну ситуацію. Зателефонували лише о 19.00. Хоча перед тим стан хлопчика покращив­ся, він навіть 10 міліграмів суміші по­чав з’їдати. І аналізи були добрі.

— Що було далі?

— Після дзвінка лікарки, ввече­рі 27 серпня, ми з чоловіком поїхали в «ОХМАТДИТ». Зателефонувала їй і запитала, чи потрібні ліки і чи мож­на приїхати? Сказала: «Приїжджайте, дитину вам покажуть». Ми з чолові­ком виходимо з дому, спускаюся схо­дами, дзвінок. Піднімаю слухавку, ро­зумію, що дзвонять з лікарні: «Ваша дитина померла». Я знепритомніла. До тями прийшла через 10 хвилин! Дзвоню й кажу: «Викликаємо полі­цію і їдемо до вас». Я вважаю, що ди­тятко померло через халатність ліка­рів. Ми приїхали до лікарні з поліцією близько 10-ї години вечора. Нам по­над десять хвилин не відчиняли две­рей. Коли відчинили, почали хамити. Я вимагала, аби мені показали дити­ну та документи. Поліцейські сказа­ли, що потрібно мати дозвіл суду. І, крім того, дитину вже віддали пато­логоанатому. Я кажу: «Як? Дитина о 20.40 померла, а ви вже її віддали?». За всіма інструкціями, якщо людина помирає, має пролежати у лікарні дві години. Тобто тіло було ще теплим…

— Коли ви пішли у морг?

— 30 серпня, коли забирали ди­тину. Патологоанатомічний центр — на території лікарні. Ви би бачили це приміщен­ня! Якась «мусорка», а не морг. Уявляєте, де карто­плю тримають у пивниці? От у такому підвальчику, де понакидували вся­кої всячини, була дитина. Сморід страшний! Дитину мені показали. Жінка, яка мене супроводжувала, відгорнула медичну пе­ленку синього кольору, а зверху була засмальцьована шмата, якою миють підлогу. Мокра. Моя дитина була на­крита тією шматою. Вона відгорну­ла і каже мені: «Іди, вдягай!». Дити­на була вся у синцях від катетерів. Я і свідомість втрачала, і блювала…

— Ви написали заяву до поліції?

— Ми з чоловіком відмовилися пи­сати заяву. Треба було документи на дитину робити. Керівниця лікар­ні, коли ми були у неї в кабінеті, ка­зала, щоб ми дали дозвіл на розтин. Але вони розтину без свідоцтва про народження не роблять. А свідоцтва я ще не мала. Ми купили труну, готу­валися до похорону… Коли я зроби­ла документи, то прийшла й сказала, що забираю дитину. А вони кажуть, вже нікого на роботі немає. Хоча ми домовлялися, що дитину до другої години у суботу заберемо. Може, спеціально затягували час… Усе від­клалося до понеділка. У понеділок мені сказали, що зроблять розтин. Але вже стільки днів минуло… Дити­на розкладалася, треба було її хова­ти. Я написала відмову від розтину. Сказала, щоб не мордували мене. 30 серпня, у понеділок, ми дитину похо­вали.

Коментарі для «ВЗ»

Вероніка Колдра, завідувачка реанімаційного відділення новонароджених Львівського обласного клінічного перинатального центру

— Хлопчик народився пе­редчасно, шляхом кесарево­го розтину. Цей розтин не був плановий. Стан дитини був важкий, мала дихальні розла­ди. Одразу з операційної була переведена у відділення реа­німації новонароджених. Там дитина отримувала дихальну підтримку, інфузійну терапію, антибіотикотерапію. Щоб дитину підтримати, потрібно було налагодити дихальну терапію. Були також прояви внутрішньо­утробного інфікування.

— Що це за інфікування? Чи вплинуло воно на стан дитини?

— Це як сукупність. Є і ди­хальні розлади, і недоноше­ність. Усе-таки до 38−40 тижнів дитині треба було місяць добу­ти. Але на третю добу стан ди­тини стабілізувався. Вона не потребувала перебування у ре­анімації і була переведена у па­лату постінтенсивного нагляду. Дітки з реанімації переводять­ся не у звичайну палату, а саме туди. Це проміжний етап. Там лікування продовжили. Стан дитини був стабільний, хлоп­чик харчувався. А на п’яту добу у нього з’явилися явища ен­тероколіту, тобто проблеми з кишківником. Згідно з прото­колом, дітки, які мають проя­ви некротичного ентероколіту, мають спостерігатися у стаці­онарі під наглядом хірурга. Бо стан дитини може ускладнити­ся. А ми є пологовим.

— Чому ж вони в «ОХМАТ­ДИТ» звернулися?

— Жінка з області, тому об­ласна лікарня переводить в об­ласну. Хоча зараз жінки можуть обирати. Хтось має знайомих у міській дитячій лікарні, напри­клад, на Орлика, то може туди їхати.

— Мама розповідала, що вона зціджувала молоко й віддавала його для дитини. Було так, що це молоко сто­яло близько трьох годин у не придатних для цього умо­вах… Чи могло несвіже ма­теринське молоко погіршити стан дитини?

— Материнське молоко може зберігатися у холодиль­нику кілька місяців. І воно не втрачає своїх властивостей.

— То який діагноз дитині поставили?

— Некротичний ентеро­коліт. У когось внутрішньо-утробна інфекція може про­явитися пневмонією або кон’юнктивітом, сепсис може викликати внутрішньоутроб­не інфікування. У цьому випад­ку воно проявилося розвитком некротичного ентероколіту.

— І ви не могли цьому за­побігти?

— Ви зрозумійте, коли стан дитини є стабільним… Але він постійно залишався важким. Дитина після реанімації, у па­латі постінтенсивного нагляду, вона теж є стабільно важкою.

Олександра Бурда, директорка Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ»

— Дитина народилася недоношеною шляхом кесаревого розтину в терміні вагітності 35 тиж­нів. Було передчасне дозрівання плаценти. На четверту добу стан дитини різко погіршився, на п’яту дитину переведено в ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» з некротичним ентероколітом. Була дихальна не­достатність, серцево-судинна. Дитина переве­дена на штучну вентиляцію легень. Проводило­ся багато обстежень, різних лікувальних заходів, та, на жаль, стан дитини не покращувався, а по­гіршувався. Було почато ентеральне харчуван­ня, але результату це не дало. Тобто дитина отри­мала комплексне лікування. На жаль, неуспішне. У дітей, які мають некротичний ентероколіт, у ба­гатьох випадках лікування закінчується не так, як би хотілося. Причиною передчасного дозрівання плаценти може бути інфекція у матері. Кожна лю­дина має певну кількість мікроорганізмів на шкі­рі, у горлі, у носі, у роті, у кишках, всюди. І за будь-яких несприятливих умов будь-яка інфекція може повестися не так, як би хотілося. У всякому разі ми поставили дитині діагноз «ранній неонаталь­ний сепсис». Тобто дитина була інфікована.

— Чи могли цю інфекцію занести після по­логів?

— Про причину інфікування мені важко сказа­ти. Знаю, що дитина була у важкому стані.

— Але дитину вже годували сумішшю…

— Лише з восьмої доби почали трішки годува­ти. І далі не було позитивного результату.

— Чи могла дитина захлинутися власним блювотинням? Батьки говорять саме про це.

— Дитину вигодовували через зонд! Прове­дена велика робота. Стільки чергувань, стільки змін, усі доглядали дитину, лікували. Мама напи­сала заяву, що претензій до медичного персо­налу не має і в подальшому не матиме. Просила видати тіло дитини без розтину.

— Мама каже, тіло одразу не віддали, за­тягували час…

— Нічого ніхто не затягував. Патанатомія — це обласне дитяче патологоанатомічне бюро, окре­ма структура, мають свій графік роботи.

— Не кожна мама-породілля думає про документи у пологовому… А батькам сказа­ли, що без свідоцтва про народження дити­ни розтину не роблять.

— Це питання не до мене. Я таких умов не ставлю.

— Який штат лікарів займається такими важкими дітками, чи достатньо у вас мед­персоналу?

— У лікарні працюють 810 осіб. Є реанімація новонароджених, там є штат медсестер, лікарів. Разом близько сорока осіб.

— Мене вразило, що мамі постійно треба було бігати в аптеку по ліки… А в той час ди­тина була у важкому стані.

— Чому вас це вразило? Ми фінансуємося з Національної служби здоров’я України. Маємо зараз проблеми з фінансуванням. Бракує коштів на зарплату і багато на що…

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Україна
  • «Піднімаю слухавку, хтось телефонує з лікарні: «Ваша дитина померла». Я знепритомніла»...