Науковці обороняють Миколаївську фортецю від добувачів піску

Внести до Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця Миколаїв» — з таким клопотанням звернулися до Міністерства культури та інформаційної політики учасники Міжнародної наукової конференції «Миколаїв — фортеця на Дністрі».

На переконання учасників форуму, державний патронаж дозволив би зберегти для сучасників і нащадків цю унікальну пам'ятку історії. Йдеться про розкиданий на значній площі ансамбль оборонних об'єктів, які у 1854 — 1914 роках, за 35 км від Львова збудувала для захисту від Росії колишня Австро-Угорщина (до її складу у той період входила Галичина).

Миколаївська фортеця фігурує у світових військових енциклопедіях, позначена на фронтових картах. Тут ставали на прю відомі воєначальники. Унікальність цих споруд у тому, що вони на початку ХХ століття були передовим словом фортифікаційного мистецтва, при їх будівництві застосували новітні технології. А при експлуатації — прогресивні методики, зокрема (чи не вперше) артилерійську стрільбу із закритих позицій. Чимало із цих пам'яток збережено у досить доброму стані.

Один з учасників конференції — професор Микола Литвин, вражений після огляду цього об'єкта, запропонував створити на основі його артефактів музей Першої світової війни, започаткувати привабливий туристичний маршрут — своєрідну «Мілітарну підкову Галичини»…

Форум відбувся просто неба, у військовому наметі, що немовби переносило учасників на сто з лишнім років назад у буремні події, що вирували тут. Ініціатори зібрання — Миколаївська міська рада, вчені-історики, археологи, краєзнавці, громадськість. Зібралися на конференцію, бо над цією раритетною пам'яткою історії нависла загроза знищення. Скажімо, частина унікальної реліквії, яка розташована на Лисій горі, кілька років тому, з волі несумлінних чиновників, опинилася у приватних руках, ділянку не раз перепродували. Гірський схил, де колись були облаштовані артилерійські позиції, кулеметні гнізда, шанці для піхоти, печерні склади боєприпасів, тунелі-казарми для воїнів, на папері зробили ділянкою для… ведення індивідуального господарства. Навіть наївний фантазер не повірить, що на цьому горбистому, зарослому чагарниками ландшафті зі шрамами-загадками колишньої війни хочуть вирощувати моркву чи доглядати за кроликами…

Давно відомо, що на цю місцину кинули оком спритні бізнесмени, яким швидкі і сумнівного походження прибутки важать більше, ніж минувшина. На території Миколаївської фортеці вони хочуть облаштувати новий піщаний кар'єр, бульдозерами розрити місце історичних баталій. На жаль, допомагають їм у цьому псевдонауковці, які повідомили у Мінкульт, що ніякої Миколаївської фортеці… не існує. При цьому сфабрикували експертні висновки.

Цю хибну тезу своїми глибокими дослідженнями спростували світила цивільної й військової історії та археології з Києва, Львова, Відня, Варшави, місцеві краєзнавці — зокрема Максим Ющенко, Леонтій Войтович, Василь Петрик, Роман Піняжко, Роман Сколоздра, Микола Гнатів.

Учасники конференції не тільки ознайомилися з унікальними архівними документами, які роздобули ці дослідники, результатами їхніх пошуків на місці, а й самі побували у підземних ходах, галереях цієї фортеці, пройшлися окопами, з яких колись австрійці вражали російське військо генерала Корнілова…

До слова, у розпал конференції на її майданчик з представниками поліції несподівано прибули «господарі» цієї, дивним чином виділеної ділянки. Заявили, що науковці зазіхають на їхню приватну власність. Ховаючи очі, скаржилися правоохоронцям, що учасники форуму «пошкодили родючий шар» на їхній землі, вимагали, щоб до «порушників закону» вжили заходів. На репліку авторитетних вчених, що йдеться про цінну історичну пам'ятку, яка не підлягає приватизації, відповіли: «Ми вам не віримо. Ми віримо іншому професору…».

Вочевидь, мали на увазі скандально відомого Валерія Потюка, який слав у Міністерство культури викривлену, сфальшовану інформацію. Саме вона свого часу не дозволила внести Миколаївську фортецю у державний реєстр. І водночас дає свободу для маніпулятивних дій підприємців-піщаників. До того ж саме за безпідставною, на думку наукової спільноти, скаргою пана Потюка (вже по іншому епізоду) влітку цього року було взято під варту дослідника Миколаївської фортеці Василя Петрика. Громадськість всього за добу зібрала 567 тис. грн грошової застави і визволила авторитетного вченого із СІЗО. «Знайшли кошти, щоб випустили Василя Петрика із тюрми — знайдемо і сили, щоб захистити Миколаївську фортецю, щоб видати велику монографію Максима Ющенка про неї», — сказав один із громадських активістів Миколаєва Ярослав Муха. «Разом нас багато — нас не подолати!» — почувши «знакове» прізвище, кричалкою першого Майдану підтримали його інші захисники фортеці над Дністром. Надання їй охоронного статусу буде першим кроком для порятунку цього об'єкта від руйнації. І для нового його життя.

Читайте також: Миколаївська фортеця, за яку воюють досі