«Боротьба за Незалежність в об’єктиві»

Фотомайстер і журналіст Володимир Дубас назвав так свою виставку недаремно, адже вона присвячена 30-ій річниці відновлення нашої Незалежності і демонструє фотографії, зроблені за кілька років до її проголошення. Зупинені миті історичної епохи 1987−1991 років: від перших мітингів, «ланцюга єдності» — до відновлення греко-католицької церкви і Незалежності. Обличчя, які творили історію і стояли біля витоків української державності. Події, важливість яких неможливо переоцінити… Володимир Дубас був не лише їх свідком, але й фіксував через об'єктив свого фотоапарата бурхливі миттєвості кінця 80-х — початку 90-х років минулого століття. А тепер ми можемо через три десятиліття доторкнутися до тих подій, пригадати, як усе починалося і знову співпереживати хвилювання, сподівання, боротьбу і гордість.

«Нам, громадянам України всього 30 років, — сказав на відкритті виставки директор інституту народознавства Національної академії наук академік Степан Павлюк, депутат Верховної Ради Першого скликання від Народного Руху, учасник багатьох подій, зафіксованих на світлинах Володимира Дубаса. — На сьогодні ми маємо всесвітнє визнання — це найбільша перемога: ми є юридично організована держава. Ці події і постаті, які так майстерно зафіксував Володимир, — це те, що буде промовляти до нас вічно. І буде показувати, як люди відважно пішли на таку жорстоку державу, як СРСР. Усе ще було живе — і КДБ, і армія, і всі структури, але відваги вистачило. Це означає, що ми мали тисячолітню історію, і мали своїх збудників, яких ми старалися пам’ятати і наслідувати їхню звитягу. Січове стрілецтво, УПА… У нас є історія і ми маємо її зберегти. А зберігаємо через фіксацію — будь-якими засобами, зокрема — фотомистецтвом. Ці світлини через десятки й сотні літ будуть говорити про те, що були люди, які постійно перебували у вирі революційних подій. А найкращий фотоапарат Володимира Дубаса — це його око, щире серце і добра душа, яка постійно дбає про те, щоб фіксувати найкраще, найестетичніше, щоб це було в основі виховання завтрашнього дня нашої держави».

«На виставці представлено 56 фотографій — це маленька частина усього нафотографованого, — каже Володимир Дубас. — Від 1987 року до 2 грудня 1991-го, коли після референдуму відбулося віче і Чорновіл підняв руки. Мені самому було цікаво це все переглянути, поринути ще раз в ці події, тому що кожен день щось відбувалося і відбувалося цікаво. Деякі фотографії були представлені на Міжнародних і Всеукраїнських фотоконкурсах і навіть мали якісь відзнаки, але вже не пригадаю, які саме. За кожною фотографією — певна історія».

Читайте також: На «Етновирі» будуть танцюристи навіть із… Таїті