Мільйонер Порошенка, «кадра» Авакова і «колобки»...

Звільнені ще 13 вересня крісла у Центрвиборчкомі дочекалися нових власників після півмісячного простою. У призначенні «позачергової» ЦВК турборежим не спрацював. Причиною стали не традиційні торги, скільки портфелів перепаде кожній з парламентських фракцій і груп (зважаючи на вагову категорію «Слуги народу», розклад у майбутній ЦВК був прогнозованим), а коротка кадрова лава у «Зе!команди». Аби заповнити свою квоту кандидатами до Центрвиборчкому, «слугам» довелося навіть «запозиченими» кадрами скористатися.

Першим дзвіночком про те, що у «Зе!команді» су­тужно з набором делега­тів до ЦВК, стала прострочка з поданням президентові пропо­зицій від фракції. За законом, «СН», як і решта фракцій, мали надати свої списки наступно­го ж дня після відставки старої ЦВК. Тобто до 14 вересня. І хоча на запит Громадянської мережі «ОПОРА» на Банковій запевни­ли, що «Зе!фракція» у цей тер­мін вклалася, перелік запро­понованих від «СН» прізвищ оприлюднили лише 2 жовтня. Утаємниченість у «Слузі наро­ду» пояснювали тим, що не хо­тіли «світити» своїх висуванців, аби не підставляти їх під пре­синг. Однак вже зі списку стало зрозуміло, про що «слуги» во­ліли особливо не поширювати­ся. Серед 18 «Зе!кандидатів», котрі фігурували в оприлюдне­ному переліку, було аж п’ятеро «вихідців» з попередньої ЦВК, яку парламент з подачі Банко­вої розпустив із формулюван­ням «за неправомірні рішення та факти бездіяльності під час пар­ламентських виборів». Ба біль­ше: у списку від «СН» опинилися кадри з обойми… попередньо­го президента, Петра Порошен­ка. Як-от: Олена Гатаулліна (новообрана секретарка ЦВК) та Віталій Плукар (був обра­ний заступником голови ЦВК). Це колись обоє були «УДАРни­ками» Кличка. А потім так само дружно причалили до порошен­ківського берега. Плукар отри­мав посаду у тодішній пре­зидентській Адміністрації, де працював у Департаменті міс­цевого самоврядування та де­централізації і звідки за квотою «БПП» перебрався до ЦВК (по­передньої каденції). Гатаулліна, судячи з даних у її декларації, працювала у партії Порошенка «Європейська Солідарність». І не «старшою, куди пошлють», а в юридичному відділі — заступ­ником начальника.

Подейкують, що своїй появі у «Зе!збірній» Гатаулліна завдячує Олегові Діденку, який не тіль­ки зберігся у ЦВК (з 2014 року, коли був вперше призначений до комісії за квотою «УДАРу»), а й очолив її нинішній склад («за» проголосували усі члени ЦВК). Зі спільного у цих персонажів — не лише «УДАРне» минуле, а й робота у Правничій групі «Ко­легіум» та прикарпатська «про­писка». Олега Діденка з Фран­ківщиною пов’язує як запис у свідоцтві про народження (наро­дився у Снятині), так і будинок та земельна ділянка у Кутах. Облю­бувала мальовничі пейзажі і Га­таулліна: в її чималенькій колек­ції нерухомості (задекларувала п’ять квартир у Києві, одна з яких — у співвласності) є земельна ді­лянка та велетенський будинок (на 606 «квадратів») у Печеніжині на Коломийщині. Майно зазна­чене як спільна власність.

Крім Діденка і Плукара, у списку від «Слуги народу» фі­гурували також троє інших «ви­хідців» з попередньої ЦВК — Катерина Махніцька, Ірина Єфремова та Андрій Євстігнє­єв. Із них до президентсько­го подання не потрапила лише Махніцька. Навряд чи її відсіяли першою серед «зайвих» (канди­датів 18, а «Зе!квота» — 12): все ж кадр з п’ятирічним досвідом роботи у ЦВК, та й без скандаль­ної репутації. Залишається при­пускати, що проти Махніцької зі­грали родинні зв’язки. Точніше — негладка біографія її чоловіка, екссвободівця, колишнього в. о. генпрокурора Олега Махніць­кого, який після відставки з ГПУ встиг ще й радником тодішньо­го президента Порошенка по­працювати.

Додатковим бонусом для Єф­ремової стала, вочевидь, про­текція непотоплюваного міністра внутрішніх справ Арсена Авако­ва (Єфремова була його радни­цею). Той і минулого разу свою протеже пролобіював (2018-го Єфремова перебралася до ЦВК з парламентського крісла — за квотою «Народного фронту»), і цього моменту не проґавив. Тож підопічна Авакова може не хви­люватися, що доведеться скреб­ти по «сусєках» чи виставляти на аукціон свою колекцію «ве­ликомученицьких» орденів, аби виплатити кредит за новеньку столичну квартиру. Судячи з де­кларації, 86-ма квадратними ме­трами у столиці Єфремова роз­жилася через три місяці роботи у попередньому Центрвиборч­комі. Вартість житла — 2,6 міль­йона гривень. Не мучтеся, ра­хуючи, за скільки років зможете відкласти таку суму зі своєї зарп­лати. У членів ЦВК не ваша зарп­лата. Там заробляють від 220 ти­сяч гривень (цифри різняться залежно від розміру надбавок і премій). Ні, не на рік, за місяць. Якщо подивитися декларацію Єфремової, яку вона подала пе­ред звільненням із попередньої ЦВК, то сума у зарплатному ряд­ку — 2,3 мільйона гривень. Це за­робіток за неповні дев’ять міся­ців 2019 року (у перерахунку на місяць виходить майже 267 ти­сяч (!) гривень).

Пан Євстігнєєв за цей же час встиг заробити у ЦВК майже два мільйони гривень. Тоді трудився як вису­ванець від «Батьківщини», те­пер — як делегат від «Слуги на­роду». Хоча не факт, що зміна «етикетки» у цьому випадку не фіктивна. За конспірологічною версією, Євстігнєєв залишив­ся креатурою «біло-сердеч­них». Тільки цього разу — замас­кованою під кадр від «СН». Так, мовляв, «Батьківщина» отри­мала додатковий бонус за те, що у системі опозиційних до «Зе!команди» координат збе­рігає статус «ні вашим ні на­шим», лавіруючи, як казав Ле­онід Кравчук, між крапельками.

«Маскувальна» історія була і при формуванні складу по­передньої ЦВК. Тоді на Банко­вій змудрували схему для того, аби отримати у Центрвиборч­комі плюс одну свою людину (поза квотою) і запастися алі­бі проти звинувачень у «прихва­тизації» крісла голови комісії. Йдеться про Тетяну Сліпачук, яку офіційно делегувала до ЦВК де­путатська група «Воля народу». Насправді ж ниточки від «воле­народної» висуваниці вели до Адміністрації президента. Крас­номовними були не лише давні зв’язки Сліпачук із тодішнім за­ступником глави А П Олексієм Філатовим, а й її участь за прези­дентською квотою у комісії з об­рання голови Державного бюро розслідувань.

Якщо «агентський» статус Євстігнєєва у новій ЦВК — лише припущення, то провал операції «Повернення нерядової Жанни» — доконаний факт. Як не нама­галися у «Батьківщині» проби­ти місце у новій ЦВК для сво­го роками перевіреного кадра, не вдалося. Із двох кандидатів, яких офіційно висунула «біло-сердечна» фракція, портфель дістався не Жанні Усенко-Чор­ній. У ЦВК повернулася Вікто­рія Глущенко — тільки вже не у колишньому статусі співробіт­ниці секретаріату, а як член ко­місії.

Знає «центрвиборчкомів­ську» кухню зсередини і висува­нець від «Голосу» Андрій Гевко. Він працював помічником члена попередньої ЦВК Леонтія Ши­пілова (креатура «Народного фронту»). На цьогорічних парла­ментських виборах Гевко бало­тувався у списку «ГОЛОСистої» партії, але зійшов з дистанції.

Як і колега по партсписку, а тепер і по ЦВК Павло Любчен­ко, якому дісталося 120-те міс­це у виборчому «потягу» Святос­лава Вакарчука. Не пройшовши до ВР від «Голосу», професор ка­федри державного будівництва Національного юридичного уні­верситету ім. Ярослава Мудро­го отримав крісло у ЦВК. Але вже від «Слуги народу». А ще у біо­графії пана Любченка є згадка про Радикальну партію Ляшка. Під «вилоносним» брендом про­фесор балотувався по мажори­тарці на парламентських вибо­рах 2014 р., але мимо.

Випробовувала вибор­чу удачу і Олександра Кармаза — 162-й номер у списку «Слуги народу». Але за­мість мандата отримала про­позицію долучитися до тренер­ського складу у школі молодого депутата, яку після виборів орга­нізували для «Зе!новобранців» у Трускавці. Маючи досвід роботи у Головному юридичному управ­лінні Апарату В Р, Кармаза про­водила тренінги з законотвор­чості.

Не новачок у Центрвиборчко­мі висуванець від «Опоплатфор­ми — За життя» Сергій Дубовик. Цей кадр із медведчуківської обойми (починаючи з часів СДПУ (о) у свої 48 років встиг у трьох ЦВК попрацювати. За го­ловування Сергія Ківалова був рядовим членом комісії, Ярос­лава Давидовича — секретарем. А у Михайла Охендовського в радниках ходив. У нинішньому ж складі Центрвиборчкому отри­мав крісло заступника голови.

Крім довгого послужного списку, Дубовик і небідні статки нажив. Лише нерухомості у ньо­го з дружиною, як на шістьох: чотири квартири, два будинки, дві земельні ділянки. Й усе (крім однієї квартири у Новодністров­ську на Буковині) не на кудикі­них горах, а у столиці.

Друга креатура «ОПЗЖ» у но­вій ЦВК — теж відомий персонаж. У сесійній залі Юрій Мірош­ниченко вже борщ із термоса сьорбав (ще й пальцями бурячок до рота підважував). Тепер змо­же «перекусювати» у ЦВК. Про­летівши повз нинішню Верхо­вну Раду (41-й номер у списку «ОПЗЖ» виявився непрохідним), «регіонал» трьох парламентських скликань і колишній пред­ставник президента Януковича у ВР приземлився у ЦВКівсько­му кріслі.

Після депутатства освоюва­тиметься на новому робочому місці колишній юридичний рад­ник «Рошену», експомічник По­рошенка (в одному з попередніх парламентських скликань), спів­власник ТОВ «5 КАНАЛ ТВ» Юрій Буглак. У Центрвиборчком його делегувала «Європейська Со­лідарність». Буглак — власник найрозкішнішої декларації се­ред усіх, які подали перед сво­їм призначенням висуванці до ЦВК. Дохід за 2018 рік — 7,3 міль­йона гривень. У сімейній колек­ції нерухомості подружжя Бугла­ка-Ртищевої — сім квартир, п’ять земельних ділянок і два будин­ки у Київській області. У гара­жі — парочка LAND ROVER за 559 тис. і 1 млн 87 тис. гривень. Гро­шові запаси готівкою — 725 тисяч гривень, майже мільйон доларів і 120 тисяч євро. Серед задекла­рованих аксесуарів — колекція дорогих годинників. У переліку є Breguet Classique з корпусом із жовтого золота та ремінцем із золотими вставками. В Інтерне­ті такий часомір можна замовити за 23 тисячі доларів.

Кохається у люксових го­динниках і «старійшина» (за віком) нинішньої ЦВК Юрій Фрицький. Тільки з декларації 62-річного висуванця від «Слу­ги народу» про це не дізнаєтеся — там жодного хронометра не­має. Про пристрасть професо­ра університету «Україна» стало відомо торік — із кримінальних хронік. У ЗМІ просочилася ін­формація про пограбування квартири Фрицького. Здобич­чю «домушників» стала колекція дорогих годинників і ювелірка.

Не намагайтеся відшукати у списку новопризначених членів ЦВК висуванця від депутатської групи «За майбутнє». Жодно­го прізвища з цією приміткою не знайдете. Виходить, організо­ваний парламентський «гурток Коломойського» обділили? Але чому тоді його представники не підіймали ґвалт? Ба більше: так дружно голосували за наповнення нової ЦВК? Може, тому, що все ж отримали свою людину у Центрвиборчкомі, але «під при­криттям» — у складі «Зе!квоти»? Ниточки тягнуться до одного прізвища — Віталія Греня. Був членом політради «УКРОПу». А на партійному сайті можна зна­йти датовані ще нинішнім ро­ком повідомлення, в яких Грень фігурує як керівник юридичного партдепартаменту.