«Хворі на рак помруть усі без варіантів!»

Олександр Лінчевський, виступаючи на засіданні Рахункової палати, де розглядалися результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству охорони здоров’я України для лікування громадян України за кордоном, заявив: «У сухому залишку 25% пацієнтів помирає. Тобто кожен четвертий лікується за кордоном неефективно. Друзі, колеги! Це — рак. Вони всі помруть. Всі помруть без варіантів. Ефективність цієї програми — 0%. Ті онкологічні захворювання, які потребують трансплантації кісткового мозку, закінчуються смертю. Рано чи пізно. Трансплантація нирки, трансплантація серця не подовжують життя. Даємо людині пожити ще трішки, пожити довше. 75% пацієнтів прожили один, два, три, п’ять років. Боротьбою, трансплантацією кісткового мозку чи трансплантацією органів продовжуємо життя людині на деякий час. Не ліквідовуємо проблему в принципі».

Голова Комітету В Р з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець звернулася до Рахункової палати з проханням надати стенограму виступу заступника міністра. Дослівний запис промови пана Лінчевського опублікував Онкологічний портал України. Скандальну цитату відразу почали поширювати новинні сайти та користувачі соцмереж.

Сам Олександр Лінчевський зробив спробу вибачитися: «Фрагменти засідання Рахункової палати не відображають ні ходу самого засідання, ні, тим більше, позиції міністерства. Мені шкода, що слова, вирвані з контексту, образили чи обурили пацієнтів, їхні родини та небайдужих громадян», — повідомив чиновник на брифінгу щодо висновків аудиту Рахункової палати про ефективність програми «Лікування громадян України за кордоном».

Заступник в. о. міністра охорони здо ров’я Ольга Стефанишина вступилася за колегу. «Усе своє професійне життя (Ольга — співзасновник БФ „Пацієнти України“. — Авт.) борюсь за лікування для пацієнтів, у тому числі важкохворих і невиліковних. Добре знаю, що це таке, коли рідна людина помирає, а коштів, щоб її врятувати, немає, — написала на своїй сторінці у Facebook пані Стефанишина. — Кілька місяців тому прийшла працювати у Міністерство охорони здоров’я тому, що знала, що тут зможу допомагати пацієнтам ефективніше, і тому, що нинішня команда міністерства розділяє мої цінності. Программа „Лікування громадян України за кордоном“ потребує змін. Саме це намагався донести Олександр Лінчевський у своєму виступі перед Рахунковою палатою, який розібрали на цитати і який образив багатьох людей. Але до заголовків потрапила вирвана з контексту цитата, яка не відображає те, що насправді хотів сказати заступник міністра. Сьогодні бюджет програми з лікування за кордоном є найбільшим за всю історію її існування. За перебування нашої команди у міністерстві на лікування за кордон було відправлено у півтора раза більше пацієнтів, ніж за попередні шість років разом узятих. Перебування пацієнтів у черзі скоротилось з року до місяців, іноді — тижнів. Шанс на подовження життя отримує понад 75% пацієнтів. Те, що намагався донести Олександр, та те, що є позицією МОЗ України, — програма не вирішує питання допомоги всім хворим».

Прес-служба МОЗ озвучила офіційну позицію відомства: «МОЗ України звертає увагу на неприпустимість розповсюдження некоректного припущення щодо високого рівня смертності (25%) серед пацієнтів, яких міністерство скеровувало на лі кування за кордон. Оскільки всі пацієнти у рамках цієї програми перебувають у важкому або вкрай важкому стані, прогнозування успішності трансплантації та ймовірності настання рецидиву ускладнене і залежить, у тому числі, від якості забезпечення післяопераційного періоду після повернення в Україну».

Деякі пацієнти у щирість вибачень чиновника не вірять та вимагають його відставки. «Перехворіла на гострий мієлобластний лейкоз. Перебуваю у стані ремісії з 2012 року. Хіміотерапія (за два роки пройшла 24 курси) знищила моє серце, тому мені пересадили нове. З донорським органом живу дев’ять місяців, — розповідає „ВЗ“ член ГО „Національний рух за трансплантологію“ Ксенія Щиголь-Науменко. — Якби мене визнали безнадійною і не лікували, мене би вже не було серед живих. Є багато пацієнтів, які з пересадженою ниркою живуть по 20 років й довше. Знаю чоловіка, у грудях якого вже 14 років б’ється донорське серце. Є випадки, коли пацієнт після дороговартісного лікування може прожити не довше п’яти років. Але чи означає це, що його не треба рятувати?».