Чергу за біометричним паспортом займають серед ночі…
Репортаж з підрозділу міграційної служби
З початку року в Україні почали видавати біометричні закордонні паспорти. Це спричинило ажіотаж серед населення. Аби отримати паспорт нового зразка, люди займають чергу ще з вечора попереднього дня. Журналіст «ВЗ» теж спробувала подати документи.
В одному з підрозділів управління Державної міграційної служби України у Львівській області людно від 7.00. Поки двері міграційної служби зачинені (розпочинають роботу о 10.00), біля входу очікує чималий натовп. У чергу треба записатися. «Той, хто приходить першим, формує список — чергу, — пояснює пан Дмитро. — Чим раніше приїдете, тим більша вірогідність, що встигнете подати документи». Отримала номер — 35. До початку роботи установи охочих отримати закордонний паспорт ставало дедалі більше, у списку було вже близько ста прізвищ.
«О котрій годині треба приїхати сюди, аби бути першим?» — запитую. «О третій ночі сіла в електричку, близько 4.00 була тут, — розповідає пані Марія. — Але це ще нічого, в інших районах займають чергу з вечора попереднього дня».
Аби отримати паспорт, пропонують оплатити його вартість у терміналі в приміщенні міграційної служби або у банку навпроти (596 грн.). Також потрібно заповнити бланк-заяву, підготувати дві ксерокопії паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера. Черга «просувається» повільно — четверо-п’ятеро осіб на годину. «Приїхала сюди ще до початку прийому, а вже була 60-ю в черзі. Повертаюся додому, залишила там донечку. Приїду сюди після обіду, все одно швидше 16.00 до кабінету не потраплю», — розповідає молода жінка.
Чекають у черзі люди різного віку — і студенти, і пенсіонери. Цікавлюся, для чого виробляють закордонний паспорт і чому власне біометричний, адже документи старого зразка надалі діятимуть. «Моя сестра живе у Польщі, наш батько — корінний поляк. Поїду її відвідати, може, вдасться допомогти внукові отримати карту поляка», — пояснює 65-річна пані Анна. Трохи збоку від загального натовпу чекає закохана пара. Вони студенти і сподіваються на безвізовий режим із країнами ЄС. Пара багато подорожує автостопом, тож вирішила виготовити паспорти нового зразка.
24-річний Роман часто їздить за кордон по роботі — возить побутову техніку з ЄС, тож виготовляє закордонний паспорт не вперше. «На старому вже немає вільного місця, — пояснює хлопець. — Сподіваюся, документ видадуть, як обіцяють, через 20 робочих днів». Тим часом у черзі пліткують, що у підрозділах міграційної служби інших районів Львова закордонний паспорт коштує дорожче — 950 грн. без електронного чіпа і більше тисячі — з чіпом. Проте квитанції з такими цифрами ніхто не показує...
Потягом дня час від часу виходив з ладу термінал для прийому платежів і прилад для розпізнання відбитків пальців і підпису. До обіду пункт прийому документів встиг обслужити 20 осіб. «Приймемо лише сорок. Усі, хто йдуть далі по списку, не гайте часу, приїжджайте наступного прийомного дня, — звернувся працівник міграційної служби. — На табличці написано, що працюємо до 19.00, але приймаємо відвідувачів тільки до 18.00. У цей час нам з Києва відключають комп’ютери».
Під час годинної перерви на обід громадянам заборонили бути у приміщенні: «Розумію, що надворі зима, але це — секретний об’єкт», — пояснює той же працівник. Після відсіювання людей значно поменшало.
До 35-го номера черга дійшла близько 17.00. Втомлена, але щаслива, заходжу в кабінет. Фото роблять камерою, з’єднаною з комп’ютером. Спеціальним приладом сканують вказівні пальці обох рук. На тому ж приладі просять підписатися — це все буде на чіпі. «Такий ажіотаж кожного дня прийому, — розповідає працівниця міграційної служби, поки вносить інформацію до комп’ютерної бази даних. — Практично весь січень приймаємо близько сорока людей на день. Усе відбувалося б швидше, якби самі люди були більш організовані. Про який порядок може йти мова, якщо дехто заходить до кабінету, не оплативши чек або не заповнивши заяви? Мовляв, думав, ви це замість мене зробите…».
