Бюджетні мури для Генпрокуратури

Навіть строгі релігійні пости передбачають винятки. Не дотримуватися жорстких обмежень у їжі дозволяється хворим, дітям, вагітним жінкам. Та якщо тут поблажливість зрозуміла, то у випадку жорсткого фінансового «посту», який переживатиме Україна через надскрутну економічну ситуацію, є питання: за які такі заслуги вищій прокурорській братії дозволять і далі жирувати? Поки одні сидітимуть на сухпайці, іншим щонайменше ушестеро (!) зарплату піднімуть. Ще й дозволять просити з бюджету стільки, скільки влізе.

Усі ці привілеї для прокурорських погонів «затихарили» у новому Законі «Про прокуратуру». Так вони і чекали б тихцем свого часу (закон набуде чинності у квітні наступного року), якби ген­прокурор Віталій Ярема не проговорився про свою майбутню зарплату. Через три місяці після набуття чинності «прокурорського» закону вона зросте до... 50 тисяч гривень на місяць.

«Щоб зберегти професійне ядро прокуратури, законодавчо нам вдалось забезпечити нормальні зарплати для працівників ГПУ. Прокурор отримуватиме 13 тисяч гривень і вище. Генпрокурор — приблизно 50 тисяч гривень», — розклав нову бухгалтерію Віталій Ярема в інтерв’ю «Українській правді». На запитання, скільки зараз отримує, генпрокурор поскаржився, що труди його недооцінюють. 6500 гривень, мовляв, — як насмішка. «Насправді у мене зарплата — близько 17 тисяч гривень. Але я потрапив під постанову Кабміну, згідно з якою зарплату скоротили (депутатам і чиновникам залишили голі оклади. — «ВЗ»). І коли двічі на місяць отримую по три тисячі, це трохи, чесно кажучи, образливо. Генпрокурор не повинен отримувати таку заробітну плату».

Погоджуюся, не повинен. Але й фінансові апетити, закладені у новому Законі «Про прокуратуру», ні в які рамки не лізуть, враховуючи ситуацію в країні. 50 тисяч для генпрокурора — це перебір. Та й, говорячи про 13 тисяч для рядових прокурорів, пан Ярема «забув» уточнити, що ці 10 «мінімалок» (від липня 2015-го до січня 2017-го сума має зрости до розміру 12 мінімальних зарплат) — лише оклад. А надбавками і преміями ще скільки тисяч набіжить? Плюс — щорічні оздоровчі до відпустки, завбільшки зі середньомісячну зарплату. Навіть у найскромнішому варіанті (заробіток прокурора місцевої прокуратури) сума виходить кругленька.

Новий Закон «Про прокуратуру» прописали так, що, якою б скрутною не була ситуація в країні, прокурорський бюджет залишатиметься недоторканним. «Визначені у держбюджеті витрати на утримання органів прокуратури не можуть бути скорочені у поточному фінансовому році», — написано у законі. Там же передбачені і зміни до Бюджетного кодексу, які забороняють Мінфіну обмежувати при підготовці держбюджету фінансові заявки органів прокуратури, а також судів загальної юрисдикції і Конституційного Суду. У разі незгоди з апетитами цих «недоторканних корів» можна лише «аргументовані висновки» подавати. Тільки не факт, що Кабмін і Верховна Рада їх благословлять.

До набуття чинності нового Закону «Про прокуратуру» достатньо часу, аби переглянути прописані у ньому привілеї. У Мінфіні таку пропозицію вже озвучили. У розробленому міністерством плані оптимізації бюджетних витрат містяться рекомендації виключити з «прокурорського» закону пряму норму про зарплати і передати право на визначення їхніх розмірів Кабміну.

У тому ж мінфінівському плані є пунктик, який демонструє, як прибідняються наші депутати, говорячи про свою мізерну зарплату. Скаржачись на депутатські «копійки», той же Мустафа Найєм скромно змовчав, що на додачу до зарплати нардепи, як і раніше, отримують ще одну. Так звану компенсацію на депутатські витрати (у Міністерстві фінансів пропонують її скасувати). Витрачати ці гроші депутати можуть на свій розсуд — звітуватися не треба. «Людям не говорять правду: депутат, який працює у Верховній Раді, не живе на шість тисяч гривень, — розкриває подробиці парламентської бухгалтерії нардеп Сергій Каплін. — Шість тисяч — зарплата (після відрахування податків залишається близько п’яти. — «ВЗ»). Ще майже шість тисяч — «депутатських». Це вже майже тисяча доларів, за яку можна жити. Плюс щомісяця депутат може отримати близько 12-13 тисяч на оренду житла. За ці гроші, навіть попри такий курс долара, можна орендувати прекрасне житло чи номер у готелі зняти».

Якщо додати усі депутатські надходження, то у співвідношенні зі середньою зарплатою по країні сума вийде не надто скромнішою, ніж у країнах Євросоюзу. В Ірландії, для прикладу, цей показник — 1,92, у Франції — 1,87, у Великій Британії — 2,09. Чи, може, нам на путінську Росію рівнятися, де депутатська зарплата перевищує середню у 13 разів?..

Свої гроші нардепи рахують. А ось економити бюджетні поспішають не всі. Навіть якщо орендувати квартиру дешевше, дехто не збирається відмовлятися від номера у «депутатському» готелі. Бо там, бачите, хоч і зручностей менше, але задурно прибирають і рушники міняють. Та й компенсацією за оренду житла навіть мільйонери не гребують.

«Для прокуратури гроші є, а для Антикорупційного бюро немає»

Коли за Януковича Генпрокуратуру щороку мільярдними надбавками з бюджету радували, логіка була зрозумілою: хочеш поліцейську державу — будь щедрим до тих, хто допоможе її збудувати. А тепер з якої радості таку фінансову манну збираються на прокурорські погони спустити? «Авдвокати» ГПУ запаслися красивим поясненням. Високі зарплати, мовляв, «викурять» корупцію з органів прокуратури. А матеріальна «вольниця» — запорука того, що ГПУ буде незалежною від тиску ззовні, у тому числі — і політичного. Аргументи красиві, проте не переконливі. Якщо у владних коридорах так переймаються боротьбою з корупцією, то чому про «бонуси» для прокуратури не забули, а про Антикорупційне бюро у проекті бюджету, який вже встигли відкликати, не згадали (про те, що кошти на Бюро не заклали, повідомив у соцмережах нардеп Сергій Лещенко)?

— Помилка це чи щось інше, хай пояснює прем’єр, — заявив в інтерв’ю «ВЗ» голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. — Гроші у бюджеті на Антикорупційне бюро — один з головних показників готовності влади боротися з корупцією. Можна робити мільйон заяв, підбирати й оголошувати кандидатів на голову Антикорупційного бюро. Але якщо гроші у бюджеті не закладені, це свідчить про те, що жодного бажання боротися з корупцією немає. Хочу нагадати владі, що Антикорупційне бюро — ключова антикорупційна вимога Міжнародного валютного фонду. Без створення цього органу Україна просто не отримає грошей МВФ. Відповідно, курс долара буде навіть не 20 гривень, а 30, що означає дефолт. Якщо це відбудеться, то насамперед через бажання нинішньої влади продовжити корупційні схеми часів Януковича.

Для підвищення прокурорських зарплат гроші у бюджеті є, а для створення Антикорупційного бюро немає. При цьому подивіться, як «трудиться» наша Генпрокуратура. Через її бездіяльність у найближчі два тижні можуть бути зняті санкції зі щонайменше трьох фігурантів санкційного списку. Один з них — Іванющенко, «гаманець» Януковича. Двоє інших — Азаров-молодший й Олександр Якименко, який за Януковича очолював СБУ. Проти частини фігурантів санкційного списку у нас досі навіть кримінальні провадження не відкрито за фінансові злочини. А у тих кількох випадках, де провадження розпочали, досі підозру не висунуто. Логічно, що європейці не можуть утримувати санкції проти людей, щодо яких в Украї­ні навіть підозру не оголошено (не те що судове рішення є). Це — як мінімум непрофесійність Генпрокуратури, як максимум — свідомий корупційний саботаж. У разі зняття санкцій з фігурантів санкційного списку Україна не лише втратить можливість повернути арештовані в Європі активи, а й осоромиться на весь світ тим, що не здатна розслідувати злочини з розкрадання мільярдів. А пани зі санкційного списку ЄС вийдуть героями та жертвами політичних переслідувань.

— Питання прокурорських зарплат підігріло дискусію про заробітки урядовців і депутатів. По-вашому, скільки б мали заробляти міністри і нардепи за тих реалій, в яких країна не живе, а виживає?

— Зарплата у п’ять тисяч для депутата не є ефективною. Якщо хочемо мати якісні закони, людей, які робитимуть свою роботу професійно, треба платити їм нормальні гроші.

— Нормальні — це скільки?

— Скажу так: юрист середньої руки заробляє у Києві від восьми тисяч гривень. П’ять тисяч для депутата — це штовхання його у руки олігарха, який візьме його на утримання. І чекати після цього, що депутати дружно будуть обстоювати інтереси своїх виборців, а не олігархів, смішно. Хоча сама по собі висока зарплата не гарантує чесності і порядності депутата. У минулому скликанні нардепи заробляли уп’ятеро більше, при цьому чимало з них примудрялися нічого не робити. Це у кращому випадку. У гіршому — ще й бюджет розкрадали.

Хто платить, той і музику замовляє. Хоча ще раз кажу: пристойна зарплата не є панацеєю від корупції. Панацея від корупції — це незворотність кримінальної відповідальності за корупційні злочини. Тому і потрібне Антикорупційне бюро. Злодій має сидіти у тюрмі. Високопосадовий злодій — у першу чергу. Антикорупційне бюро займатиметься корупцією саме серед високопосадовців — нардепів, міністрів, суддів, прокурорів. Тому його створення так боїться політична еліта.

— Насправді ж із депутатськими зарплатами не все так плачевно, як описав Мустафа Найєм. Окремо виділяються кошти на депутатські потреби, є компенсація за оренду житла...

— Це не вирішує проблему. Кошти на депутатські повноваження — це ж не зарплата.

— Але з досвіду минулих скликань відомо, як їх витрачали «совісні» депутати — хто на розваги, хто на сім’ю.

— Це вже інше питання — звітності за використання цих коштів.

— Як оцінюєте план Мінфіну щодо жорсткої економії коштів, в якому передбачено, зокрема, і скорочення депутатського корпусу з 450 до 150 нардепів?

— Говорити про урізання соціальних стандартів і виплат можна лише після демонстрації хоча б якихось успіхів у закритті ключових корупційних схем. Поки цього не зроблено, хай на пенсію у 90 років ідуть держслужбовці, які провалили боротьбу з корупцією.

Щодо скорочення депутатського корпусу, то це багато грошей не зекономить. Робити це треба не для економії, а для підвищення ефективності роботи парламенту. Тоді у цьому є сенс.