Чому інколи слід розпочинати з заміни антуражу

От міняли трьох голів Фонду держмайна України, і вони одне одному передавали схему незаконного збагачення з залученням Одеського припортового заводу. НАБУ було змушене зайнятися усією трійцею. Члени Верховного суду України дуже ретельно обирали поміж собою Голову суду. Як виявилося, тільки для того, щоби НАБУ задокументувало його хабарництво у розмірі 2,7 мільйона доларів, коли він почав виконувати обовʼязки. І попередній Голова правління Нацбанку України втік за кордон після звинувачення у зловживаннях задля особистого збагачення на своїй попередній посаді у держбанку, що зветься Укргазбанк. І одного з попередніх міністрів охорони здоров’я підловили на нехитрій схемі з фірмою-прокладкою, через яку частина державних коштів переправлялася на його особистий рахунок за кордоном. Підловили також першого прокурора САП, що мав очолювати боротьбу з корупцією, на непритягненні до відповідальності винуватців в обмін за 6 мільйонів доларів.
Для цього довелося одному з фігурантів цієї справи, що пішов на співпрацю зі слідством, виплатити 13 мільйонів гривень з державного бюджету.
Тож неважко підрахувати, що якщо усі злочинні схеми в державі будуть викриватися за допомогою матеріального заохочення одного зі злодіїв, то у державному бюджеті не стане грошей, бо всі кошти підуть на оплату «доброчесних» злодіїв. А як не преміювати їх, то більша частина кримінальних справ ніколи не потрапить до суду або буде відхилена судом через спливання термінів.

То що ж боротьбу з корупцією Україна вже безнадійно програла? Ще ні. Замість персоналу, можна спробувати спочатку замінити ліжка, не зважаючи на скептичні погляди одеситів щодо такого безглуздого, з їхньої точки зору, вчинку.

Пояснимо більш детально.

Державний бюджет України ще до російської агресії наполовину фінансувався за рахунок запозичень. Ці запозичення здійснювались у формі державних облігацій, які уряд України випускав на світ божий під, скажімо, 15% річних. Але оскільки за рахунок цих облігацій він покривав аж половину всіх своїх видатків, то знайти покупців на таку велику суму облігацій було непросто. З великих покупців зголосився би лише Нацбанк України. Але тоді без грошей залишився би вже сам Нацбанк. На щастя для уряду, в Україні існують аж чотири державні комерційні банки. Для порівняння, у США є тільки один комерційний банк, власником якого є уряд. Це банк Північної Дакоти, який є частиною уряду цього штату і має лише одне відділення. Тобто населення США не тримає там свої депозити. У Великій Британії є лише один державний банк, який не виконує функції залучення коштів і надання кредитів, а радше є регулятором банківської системи та її поліціянтом. Так само, як і Нацбанк України.
Але йдеться не про Нацбанк, а про чотири комерційні банки, які залучають гроші і надають позики бізнесу, громадянам та уряду. Це Ощадбанк, Укрексімбанк, ПриватБанк та Укргазбанк. Ось вони і є покупцями урядових облігацій. І вони ж надають позики державним підприємствам, значна частина з яких ніколи не повертається банкам. На папері ці чотири державних банки є прибутковими, а насправді, всі вони збиткові. На папері все виглядає добре: комерційний держбанк купує в уряду облігацій, припустимо, на 1 мільярд гривень, на які уряд виплачує йому 15% річних відсотків, тобто 150 мільйонів гривень. Далі банк позичає з цих 150 мільйонів, припустимо, 140 мільйонів державним підприємствам. Ці кошти ніколи не повертаються держбанкам. На папері банк все ще має 10 мільйонів прибутку. Але тільки на папері.

Звісно, тривалий період часу такий «бізнес» існувати не може. А якщо банки закладають ризики неповернення кредитів в розрахування бажаної відсоткової ставки, під яку вони надають свої кредити публіці, то ці відсотки і стають захмарними. Під такі відсотки споживач, або підприємство, якщо вони у здоровому глузді, брати кредити не захочуть.

Під час війни це немає значення, тому що уряд України отримує на 2024 рік 42 мільярди доларів, тобто більша частина своїх витрат, за рахунок подарунків від урядів США та Євросоюзу. Як сказала днями міністр фінансів США Джанет Єлен, Сполучені Штати не допустять програшу тільки через брак коштів у бюджеті України.

Але ж війна коли-небудь закінчиться, і тоді уряди США та ЄС припинять надавати подарунки українському урядові. Що тоді робити мінфіну, щоби покрити нестачу у більш ніж 50 відсотків бюджетних витрат? Знову випускати облігації і розміщувати їх у чотирьох держбанках? Це довго не працюватиме.

Тому слід замінити ліжка. Тобто вивести чотири державні банки з-під державної власності. Банки слід виставити на продаж усі і продати тому покупцеві, хто більше заплатить. Припускаю, що отримати більше одного долара за всі чотири банки разом узяті, урядові буде непросто. Тому він буде вигадувати тисячу та одну важливу причину, чому продаж банків не можна здійснити. Але, насправді, причина є лише одна: якщо ці банки виставити на продаж, і потенційні покупці проведуть їх детальний аналіз, то виявиться, що вони нічого не варті. Це проблема не суто українська. У Словенії, наприклад, де рівень корупції значно нижчий, ніж в нас, державні банки теж неминуче опиняються у поганому фінансовому стані. Це тому, що уряд їх час від часу «просить» позичити гроші якому-небудь ненадійному підприємству. Оскільки уряд і є по суті власником банку, то директор банку не може відмовити уряду. І врешті-решт сам банк вже потребуватиме державної допомоги, коли критична маса ненадійних позичальників не поверне кредити. Також слід продати з аукціону 90% усіх державних підприємств. Точніше всі ті підприємства, де держава володіє контрольним пакетом акцій і тому має право призначати менеджмент. В Україні кількість підприємств зі значною часткою державної власності сягає аж 3500. На них працює 700 тисяч людей. Щоправда, 2000 з цих підприємств по суті не працюють, а решта показує гірші економічні показники, ніж аналогічні підприємства приватного сектору.

Якщо уряд України, як власник цих підприємств має годувати оці 700 тисяч робітників та службовців, то це він неминуче робить або за рахунок витратної частини держбюджету, або кредитів, які змушує державні банки надавати державним підприємствам. У будь-якому випадку — це шлях до банкрутства або уряду, або банків.

Крім того, саме наявність такої кількості підприємств, що належать державі, створює те живильне середовище, на якому найбільше процвітає корупція. Продайте швидко з цих 3500 підприємств хоча б 3200. Тоді залишиться 300, які дають собі раду. Тобто не потребують субсидій з держбюджету та віддають банкам запозичені гроші.

Така заміна ліжок принесе набагато кращі результати у боротьбі з корупцією, ніж заміна персоналу.

Тоді вивільняться з бюджету чималі кошти, які йшли на субсидії нерентабельним підприємствам. Можна на ці вивільнені кошти створити спеціальний фонд для виплат премій тим «хорошим» злодіям, які пішли на співпрацю зі слідством. Ось тоді боротьба з корупцією зрушиться з мертвої точки, і слідчі зможуть повернути до бюджету чималі вкрадені кошти. Ці надходження у перші кілька років будуть перевищувати всі акцизні надходження від тютюну та алкоголю, близько 12% всієї дохідної частини держбюджету.

Дві немолоді американські пані опікуються наразі українською економікою. Це міністр фінансів США Джанет Єлен та спецпредставник Держдепартаменту, колишній міністр торгівлі Пенні Прітцкер. Пані Єлен слідкує, щоби в українському бюджеті були гроші, а пані Прітцкер буде опікуватися приватними інвестиціями в українську економіку, коли закінчиться війна. Призначення пані Прітцкер, що походить з відомої родини мільярдерів та обіймає місце серед директорів компанії Майкрософт, є гарним натяком на те, що прийняття України до НАТО вирішене. І дійсно, який сенс вкладати величезні кошти американських інвесторів в Україну, якщо можуть прийти москалі і поцупити ці інвестиції, як якийсь унітаз? Тільки НАТО може бути гарантією, що цього не станеться.

А от з прийняттям України до Євросоюзу доведеться трохи зачекати. Звісно, дуже хочеться нашим чиновникам дістатися до 190 мільярдів євро, які Україна отримає протягом семи років від Євросоюзу, якщо її приймуть до цієї спільноти.

Але пані Прітцкер дуже швидко зрозуміє, що поки не замінять ліжка, тобто не приватизують державні банки та більшість держпідприємств, корупція перемагатиме Україну, а не Україна — корупцію.

Ну, а коли поміняємо ліжка, то можна оновлювати і персонал. І тоді виявиться що і з персоналом у нас все в порядку.

В новому антуражі, де уряд не зможе удавати, що дає собі раду з бюджетом за рахунок розміщення облігацій у держбанках, доведеться розміщувати облігації на відкритому ринку. І тоді всім стане зрозуміло, до якої міри уряд дає собі раду з дефіцитом бюджету. Відсоткова ставка, яку вимагатимуть кредитори, все переконливо розкаже. І тоді уряд змушений буде скоротити усі необов’язкові витрати бюджету, які мають усі ознаки недоцільного використання коштів. Наприклад, доплата 5 гривень приватним виробникам за кожний кіловат «зеленої» електроенергії, в той час, як державні атомні електростанції (які, до речі, теж належать до чистої енергетики, бо не мають викидів у повітря) отримують лише 15 копійок за кіловат.

У цьому новому антуражі, де ми не будемо обманювати самих себе щодо доходів та витрат держбюджету, обов’язково подолаємо корупцію. При чому так швидко, що наші західні партнери назвуть це новим «українським дивом».