До України — з сіллю. У Росію — з «Кольчугами»

На східному кордоні України, майже на трьохстах залізничних платформах, стоїть в очікуванні повним ходом рушити у Донбас черговий “гуманітарний конвой” Російської Федерації.

Це перемальовані на біло “КамАЗи”, в які начебто завантажені продукти для населення, що через воєнні дії в регіоні перебуває на межі виживання. Москва каже про добру волю і благородні цілі. Однак дозволу ступити на українську територію цим “місіонерам” у світлій формі миротворців Київ не дає. Бо не має довіри до них. Перший ешелон цієї “гуманітарки” уже зажив неслави “троянського коня”, приніс Україні немало біди. Після його несанкціонованого вторгнення у третій декаді серпня ситуація у Донецькій і Луганській областях різко загострилася. “Гуманітарний конвой” з Росії, по суті, став військовим, експортував в Україну війну.

Перевірка за допомогою сканерів злякала «гуманітарників»

На початку серпня московська пропаганда на весь світ розтрубила, що Росія везе для порятунку українських східняків 400 тонн круп, 340 тонн м’ясних консервів, 100 тонн цукру,

30 тонн солі, 60 тонн “згущонки” і масла, 680 тонн бутильованої води, 62 тонни дитячого харчування. А ще — 54 тонни медичного майна, майже 13 тисяч спальних мішків, 69 міні-електростанцій. Україна, хоча й очікувала підступності від сусідів, погодилася прийняти цей вантаж, попросивши “благодійників” виконати обов’язкові у таких випадках формальності.

Зокрема, подати детальний список вантажу, провезти його через найближчий до маршруту російської колони пункт пропуску у Харківській області, пройти огляд, перевантажити пакунки на український транспорт — після чого у супроводі інспекторів Червоного Хреста їх мали доправити до місця призначення. При цьому українські прикордонники зробили уточнення: огляд російських машин проводитимуть з допомогою сканерів — тож приховати не вдасться нічого. І саме це неабияк перелякало “гуманітарників”. Несподівано вони різко змінили намічений курс, зробивши велетенський гак у додаткових півтисячі кілометрів, на п’ять днів кудись щезнули. Замість харківського пункту пропуску з українськими прикордонниками об’явилися у понівеченому російськими “Градами” Ізвариному, що розташоване на підконтрольній сепаратистам території Луганської області...

Здивувало не тільки це. Коли західні журналісти попросили водіїв із явно військовою виправкою підняти брезенти на фурах, відчинити двері рефрижераторів, то вони виявилися завантаженими ледь на половину, і то — чаєм, сіллю. Виходило, що з-під Москви до Луганська “благодійники” гнали порожняк! “Недогруз” росіяни пояснювали тим, що машини у них зовсім новенькі, не пройшли обкатки, тому їх не можна виснажувати. Казочка для наївних! Одна з багатьох, якими Росія останні півроку годує весь світ. Ті ж представники західних ЗМІ у багатьох вантажівках побачили дошки. Їх, як правило, стелять під гусениці бронетехніки, щоб не пошкодити кузов машин-трейлерів...

А 22 серпня сталося те, що і передбачалося. Під час огляду перших машин “гуманітарного конвою” на кордоні стався інцидент. Ні з того ні з сього водії білих “КамАЗів” відштовхнули українських прикордонників, стрибнули у кабіни і дали повний газ. За лічені хвилини російська колона з невідомо яким вантажем перетнула український кордон і у супроводі озброєних бойовиків (а не Червоного Хреста) помчала у напрямку Луганська. Майже в один момент (яка координація!) МЗС Російської Федерації обурилося “зволіканням Києва”, назвало проходження процедур “знущанням”. Через це, мовляв, не могли чекати і вирішили доставляти “гуманітарку” самостійно.

Куди того дня і з чим заїхали російські “благодійники”, відомо лише їхнім начальникам. Через добу білі автопоїзди напівтаємно покинули територію України. Керівник Держприкордонслужби України Микола Литвин запевняв Генпрокурора Валерія Ярему, що російські вантажівки поїхали додому без нічого. Однак згодом у прес-службі Ради національної безпеки і оборони визнали: на зворотному шляху московські “гуманітарії” прихопили чимало українського військового майна, яке має стратегічне значення. Йшлося про обладнання Луганського патронного заводу, верстати оборонного підприємства “Топаз”. Як відомо, там виготовляли унікальні системи дальньої радіоелектронної розвідки та попередження протиповітряної оборони “Кольчуга-2”, яка не має аналогів у світі. У білих “КамАЗах” із Тореза, Сніжного вивезли до Росії вкрадені із філії запорізького концерну “Мотор Січ” комплектуючі до турбін реактивних (пасажирських і бойових) літаків, запасні частини до гелікоптерів, без яких російська авіація обійтися не може.

Машини були завантажені “по вінця” — цього разу перегріти “необкатані” мотори водії не боялися. А рефрижератори, за даними нашої розвідки, заїхали до луганських моргів і забрали звідти сотні трупів “зелених чоловічків”. Аби приховати від світу очевидні сліди російської агресії.

За місяць до цього вояжу російська влада доставила на свою територію 23 луганських фахівців, які спеціалізувалися на виробництві згадуваних “Кольчуг”. Разом із сім’ями. Дала їм російське громадянство, “працевлаштувала” у Чебоксарах, столиці автономної Чувашії. Російські ЗМІ написали захоплені репортажі про те, як на береги Волги білі “КамАЗи” доправили дефіцитне оборонне обладнання. Щоправда, про те, що воно — нагло вкрадене з України, не повідомляли...

Не випадково західні експерти називали візит “гуманітарного конвою” з Москви прелюдією військового вторгнення. Так воно і було. Є висока ймовірність того, що 22 серпня російські “благодійники”, що віроломно прорвалися через наш кордон, у своїх “миротворчих” фурах завезли під Луганськ і Донецьк сотні своїх кадрових військовослужбовців та важку бойову техніку. За допомогою цих ресурсів у День Незалежності України почався масовий контрнаступ на позиції сил АТО. За словами радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, через переважаючі сили противника наші бійці відійшли з багатьох позицій, зазнали великих втрат. Кордон ще більше став “прохідним двором”, через нього, уже не криючись, хлинули потоки російського війська, кажуть, воно вимірюється уже 10 тисячами...

Як і в античні часи, троянський кінь зробив свою чорну справу. Глава зовнішньополітичного відомства Росії Сергій Лавров обіцяє вже гуманітарні “табуни”...

Вовчий апетит російського ведмедя...

Після вивезених з України потужностей з виробництва “Кольчуг”, гелікоптерів, набоїв, окупанти вивозять на свій схід ешелони з донецьким вугіллям, зерном. Росія має намір поживитися іншим нашим добром. У Маріуполі їх цікавлять два металургійні комбінати, “Азовмаш”, наші кораблі, портова інфраструктура. А ще — харчі. Як сказав сумнозвісний “регіонал” Олег Царьов, це місто на березі Азовського моря може стати годувальницею “ДНР” і “ЛНР”, оскільки має великі продуктові бази.

Ласий шматочок для росіян — підприємства військово-промислового комплексу. У Дніпропетровську Москву приваблює “Південмаш” з його балістичними ракетами, у Харкові — завод Малишева, де виготовляють бронетехніку і де є великий науковий потенціал. Запоріжжя — теж потужний центр української індустрії, і не тільки оборонної. Хижим оком Путін задивляється на наш Миколаїв, Херсон, Одесу, які є морськими воротами України, суднобудівними центрами. Уже очевидно, що у планах російського правителя — створити сухопутний коридор із Росії до Криму, відрізати Україну від Чорного моря, а відтак возз’єднатися із невизнаним Придністров’ям. Окрім іншого, захоплені українські території давали б Москві змогу забезпечити окупований нею Крим дефіцитною водою, продовольством, електроенергією. А загалом — зміцнити геополітичне, економічне становище Росії.

В аналітичній групі Da Vinci AG кажуть, що дестабілізація з боку Росії ситуації на сході-півдні України, знищення тамтешньої інфраструктури, окрім іншого, ставить за мету витіснити українських конкурентів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, посилити позиції російських компаній, відлякати від України інвесторів. Промовисті цифри: якщо за час воєнних дій вітчизняна металургія на 12,5% зменшила експорт прокату чорних металів (мінус

400 млн. доларів), то російські металурги наростили свій експорт на 17,3%. Такі ж полярні процеси відбуваються у хімічній, переробній промисловості, машинобудуванні. Російська артилерія і “Гради” стріляють не тільки по позиціях сил АТО, а й по наших промислових гігантах.

Таких, як Стахановський завод феросплавів, алюмінієвий завод “Солур”, сіверськодонецький “Азот”, Краматорський завод важкого машинобудування, слов’янський “Бетонмаш”. Виводять з ладу залізничне, енергетичне, водне господарство, газопроводи, мости та інші комунікації та інфраструктуру. Відомі випадки цілеспрямованого підпалу площ під зерновими культурами. Про людей, що живуть на цих територіях, не думають. Їхню землю перетворюють на попелище. Діють за принципом: чим гірше Україні — тим краще Росії...

Думка з приводу

В’ячеслав ГУСАРОВ, військовий експерт, група “Інформаційний спротив”

Російський “гуманітарний конвой” — операція російських спецслужб. Її проводили з метою створення транспортних шляхів сполучення з проросійськими бандформуваннями, щоб доставляти необхідні вантажі терористам. Ця спец- операція супроводжувалася масовою інформаційною підтримкою із застосуванням методів маніпуляції.

Мети було досягнуто. Російські спецслужби надалі відправлятимуть подібні «гуманітарні конвої» для закріплення успіху і формування в аудиторії «ефекту звикання». Швидше за все, наступні вояжі будуть мати нестандартний характер, зміниться їхній формат, номенклатура вантажів, вид транспорту, а також персоналу, який виконуватиме функції “миротворчого контингенту”. Не виключено, що на наступних етапах своїх “гуманітарних” місій Кремль захоче залучити представників ООН, переслідуючи далекосяжну мету — отримання миротворчого мандату на Східній Україні.

А тим часом...

Білі російські «КамАЗи» і далі везуть в Україну біду. За словами прес-секретаря РНБОУ Андрія Лисенка, машини, що незаконно доставили в Україну «гуманітарний вантаж”, тепер використовують для матеріального забезпечення ро­сій­ських військ в Україні. Перетинаючи наш кордон, вони їздять по Донбасу у супроводі бойовиків на джипах...