Руслана: «Влада в Україні стоїть на Майдані»

— Руслано, чим, на вашу думку, революція 2013-го відрізняється від революції 2004-го?

— Кардинально відрізняється. Дев’ять років тому зібрався не Євромайдан, а Майдан на підтримку народного лідера. Ми підтримували Україну в особі однієї людини. Сьогодні українці стоять на Майдані не за лідера, а за себе, за свою родину, за своє майбутнє, усвідомлюючи, що за відсутності лідера вся влада в наших руках. Теперішня влада не викликає довіри у людей. Українці усвідомлюють свої права на вільну думку, свою відповідальність перед долею країни, і своє слово не дозволять сказати тому, хто в їхніх очах не є гідним говорити від імені народу. Люди промовляють самі за себе. Свідомо.

— Зараз далеко не всі митці висловлюють політичну позицію — дехто вичікує моменту, а хтось вважає, що діяч культури не повинен впливати на політичну ситуацію в країні... Чому особисто ви вийшли на Майдан?

— Не можу залишатися осторонь і чекати, коли від мене, як від публічної людини, думці якої довіряють, залежить ситуація в державі. Через мене як через волонтера та спікера Євромайдану тисячі українців передають свої ідеї, прохання, побажання та прагнення. Не маю права мовчати, коли до мене звертається величезна кількість небайдужих людей, сподіваючись, що я озвучу їхні думки зі сцени Майдану. Україна переживає переломний момент складного переходу від однієї системи до іншої. Наскільки непростим може бути теперішній період, знаю на прикладі інших країн. Саме тому не хочу робити вигляд, що нічого не змінилось або я не маю до цього відношення. Майдан — це народна хвиля, яка накопичувалась роками, і нарешті ми є свідками того, як вона розгорнулась перед нами. Ми або підхопимо цю хвилю, або вона нас накриє.

— Ви отримали Орден за інтелектуальну відвагу (щорічна відзнака незалежного культурологічного часопису «Ї», якою нагороджено 26 визначних діячів України — О. Г.). Що для вас означає ця нагорода?

— Це нагорода і заслуга не лише моя, а й кожного українця, який стоїть сьогодні на Майдані. Це нагорода тих, чиї думки та сподівання я озвучую кожного дня, кожної години, кожного свого чергування!

— На Майдані ви 25 днів поспіль. Як боретеся з втомою і як рятуєте голос?

— Напевно, в мені відкрилося друге дихання. А можливо, і двадцять друге, бо не можу пояснити, як мій організм витримує умови, погоду, безсоння, моральне напруження... Я б не змогла говорити, якби декілька разів на тиждень не їздила до поліклініки, де лікар-фоніатр приводить мої голосові зв’язки до нормального стану. Вдень маю декілька годин для сну, але мене рятує більше не це, а емоційна підтримка Майдану.

— Руслано, знаю, що поруч з вами — ваші рідні. Чи не критикують за революційний запал?

— Родина мене підтримує, незважаючи ні на що. Чоловік допомагає і організовувати мій графік, і патрулювати вночі, і писати промови, і відповідати на запити громадян. Разом зі мною на Майдані мої батьки, щоправда, вони більше стурбовані моїм здоров’ям та харчуванням. Вдячна мамі і татові за піклування, за теплі светри і теплі слова, а інколи — за таке потрібне мовчання.

— Настрої людей змінились після майже чотиритижневого протистояння, після «зачисток» владою активістів Майдану?

— Настрої на Майдані оптимістичні. Люди не збираються розформовуватись або покидати Майдан. Налаштовані на перемогу. Після жорстокого побиття студентів, після декількох спроб розгону Майдану мітингувальники лише впевнились у тому, що за ними сила, і вони все-таки мають вплив на владу та ситуацію в країні. Дуже важливо було це відчути. Зараз вся влада в Україні стоїть на Майдані. Влада вже не в Адміністрації президента, не в уряді, вона — у народу.

— Вас викликали “по Інтернету” у прокуратуру. Які враження від допиту?

— Допит тривав майже п’ять годин. Давала свідчення у справі побитих 30 листопада студентів. Перше, що мене стурбувало, — допит відбувався у справі досудового розслідування за підозрою Олександра Попова та Володимира Сівковича у перевищенні владних та службових повноважень, та Валерія Коряка і Петра Федчука у перевищенні владних та службових повноважень.

Склалося враження, що побитими студентами цікавилися значно менше, ніж тими, хто і коли ставив звукове обладнання та здійснював охорону студентів. Справа виглядає як політичне замовлення проти Попова, Сівковича та «Батьківщини». Це моя особиста суб’єктивна думка. Мене мають повторно викликати, і не раз. Сподіваюсь, не у такий неофіційний спосіб, як на перший допит.

— Ви, як голос Майдану, можете висловити основну вимогу мітингувальників? Чи взагалі потрібні переговори з владою?

— Помилкою влади було те, що перші дні та тижні Майдану президент, можна сказати, ігнорував мітинги та вимоги українців. Януковичу варто було б з’явитися на Майдані, висловити свою думку, свою позицію, а не робити вигляд, що нічого не відбувається. Ігнорування Майдану посилило ефект незадоволення людей, і сьогодні народ на Майдані вимагає відставки теперішнього уряду та формування нового. Вимагає продовження роботи щодо підписання асоціації з ЄС. З огляду на це вважаю, що все ж таки діалог потрібен.

— Припустімо, бажання мільйонів українців збулись і уряд пішов у відставку...

— Якщо у новому році запрацює новий уряд, це змінить систему державного управління, і весь наступний рік нам доведеться звикати до змін у роботі державних установ. Буде складно, хаотично, доки нова система випробовуватиме новий механізм. Але це потрібно. Те, як працюють державні органи, — неприпустимо. Це знущання з громадян. Суцільне збідніння людей і збагачення окремої верстви при владі — це шлях до середньовіччя.

— Європа наразі підтримує Майдан психологічно, духовно. Чи варто розраховувати на конкретні дії ЄС?

— Європа відкрила всі можливі та неможливі шляхи для підписання асоціації. Депутати ЄС з’являються в залах засідань з українською символікою. Жовто-блакитною ілюмінацією прикрашають архітектурні споруди Європи на підтримку України. Євромайдани активно відбуваються не лише у Європі, а й в усьому світі. Українська громада створює численні петиції, звернення, заяви тощо.

Україна є потенційно вигідним партнером та членом ЄС з економічної точки зору. Українці почуваються частиною Європи і прагнуть до покращення свого життя та соціальних умов, до спрощення візової системи. Через те ми наполегливо акцентуємо на питанні підписання асоціації і, вважаю, нам варто розраховувати на конкретні та рішучі дії з боку ЄС.

Корольовій шкода Леніна, Кривошапко любить президента. А Єгорова чекає на громадянську війну...

«ВЗ» дослідив, хто і чому боїться виходити на Євромайдан

Декого із зірок режим Януковича цілком влаштовує. Одні виходять на Антимайдан, як-от Гришко чи Валевська, інші заявляють, що Майдан їх лякає, як Оксану Байрак чи Потапа. А більша частина “народних і заслужених” відмовчується — чекає, куди політичний вітер повіє...

Володимир Гришко виступом на Антимайдані пишається. Тенор стверджує, що заплатили за нього небагато, хоча неофіційні джерела вказують на суму 100 тисяч гривень. «Не буду казати, скільки мені заплатили. Можу сказати, що це був майже благодійний мій виступ. У Гришка гонорар дуже високий на Заході і тут, тож кожна праця повинна бути оплачена», — зазначив Гришко, котрий звик говорити про себе в третій особі. Не приховує любові до Гаранта й улюблениця Пугачової Наталія Валевська. Свій виступ на Антимайдані аргументувала тим, що брудом обіллють у будь-якому випадку. А от юний талант з Маріуполя Олександр Кривошапко подякував учасникам провладного мітингу: “Спасибі, що ви тут і підтримуєте президента”.

Євромайдан розкинув по різні боки барикад й подружжя шоумена Антіна Мухарського та ведучої Сніжани Єгорової. Єгорова закликала артистів припинити висловлюватись на політичні теми в той час, як Мухарський ось уже четвертий тиждень перебуває на Євромайдані. “Звертаюся до колег-артистів! Припиніть підігрівати пристрасті. Вважаю усіх, хто зайнятий зараз активним «перетягуванням канатів», людьми, які мають добровільно відмовитися від професії “артист” і перейти офіційно в політику”, — написала Сніжана. Разом з тим Єгорова емоційно поспівчувала побитому ведучому Антимайдану Юрію Коту: “Ласкаво просимо до Середньовіччя! Полювання на відьом відкрито. Нашим дітям буде чим пишатися, ми вільні — від розуму, совісті, людяності. Моє послання не стосується партій і фракцій. Я — мати, і не хочу, щоб мої діти пережили громадянську війну”.

Киянина шоумена Потапа, котрий мешкає неподалік Адміністрації президента, серйозно непокоять події на Майдані. “Весь Київ перетворився на Майдан. Мене не пускають додому, мені доводиться розповідати, що я тут живу, що ось мої діти. Коли починається якась боротьба, я прошу дітей відійти від вікон, щоб ніхто не постраждав”, — каже співак, проте додає, що мріє, аби “усе вирішилося на користь людей”. Переживає за Київ і боїться виходити на Хрещатик й Оксана Байрак. “Шалено болить серце за моє улюблене рідне місто Київ. Страшно вийти на Хрещатик. Це соромно, це ганьба. Більше нічого не хочу казати”, — поскаржилася Байрак.

Тих артистів, які відкрито заявляють про свою провладну позицію, — одиниці. Більшість зірок воліє не помічати політичної кризи в країні, кидаючи часом абсурдні заяви. Наприклад, Наташа Корольова, котра зараз активно виступає на українському телебаченні, шкодує не Київ і навіть не мітингувальників, а... Леніна. “Безумовно, підтримую тих людей, які тримаються героїчно. Питання в іншому, а що далі? Мені дуже шкода, як киянці, пам’ятник Леніну. Не тому, що це пам’ятник Леніну — людині, яка не все дуже добре зробила, — а тому, що це був гарний об’єкт архітектурний», — каже Корольова. Заслужена артистка Світлана Лобода каже, що головне для неї зараз — напружений гастрольний графік, тож на Майдан часу не має. Ані Лорак назвала себе “голубом миру” та закликала примножувати любов. “У світі всі біди від того, що брак любові, тому наше завдання — примножити любов. І щоб всі конфлікти, які б у житті не були, вирішувалися за допомогою любові світу, злагоди і порозуміння”, — така позиція у співачки. А от народна артистка Ірина Білик виявилась сміливішою за колег. Хоч на барикади не вийшла, але громадянську позицію виявила: “Країна повинна домогтися свого вступу до ЄС. Я рада, що всі зібралися, народ завжди правий».

думки з приводу

Захар Чистяков, керівник агенції конфліктного піару

Після 2004 року, коли іменами зірок активно маніпулювали, виконавці виробили розуміння того, що вони можуть принести не тільки користь, а й шкоду. Тому більшість побоюється впливати на долю країни. Звичайно, існує й ряд “проституційних” зірок, котрі готові співати і вашим і нашим, головне, аби гонорар і аудиторія була.

Отар Довженко, медіа-критик

Важко ранжувати зірок на народних і ненародних. Як на мене, Руслана, “Океан Ельзи”, “Танок на Майдані Конго”, Тарас Петриненко — справді народні... Проте я б не засуджував тих, хто не виступає на Майдані — якщо вони не проти євроінтеграції, не підтримують Януковича, не виправдовують побиття мирних людей.