«Тимошенко розуміє, що її згода на лікування за кордоном могла б розблокувати євроінтеграційний процес…»

Політичний тиждень в Україні минає під знаком «теми Тимошенко». Співголови місії Європарламенту Пет Кокс і Олександр Кваснєвський звернулися до президента Віктора Януковича з проханням помилувати лідера української опозиції. Позитивна відповідь Банкової зняла б у Європі останні сумніви щодо доцільності підписання з Києвом Угоди про асоціацію. Надію на те, що українська влада відмовляється від вибіркового правосуддя дала відправка у «почесне заслання» одіозного першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна, розгляд у Вищій раді юстиції питань про кваліфікацію суддів Родіона Кірєєва і Сергія Вовка, котрі запроторили за ґрати Тимошенко-Луценка. Питання ЮВТ було ключовим і під час краківських зустрічей Віктора Януковича з президентами Польщі, Німеччини, Італії. Є натяки, що готова зібратися на екстрене засідання комісія при президентові з питань помилування. Однак очевидних зрушень у розблокуванні проблеми не видно. І це насторожує, адже вже у найближчий вівторок Кокс і Кваснєвський звітуватимуть перед Європою про те, як Україна виконує поставлені їй «домашні завдання»… Чи щирим є бажання української влади зняти останню перепону на шляху до успіху на Вільнюському саміті? — про це у розмові кореспондента «Високого Замку» із віце-президентом Української PR-Ліги Олегом Медведєвим.

—Минулого місяця в інтерв’ю центральним українським телеканалам президент Янукович чітко сказав, що має намір виконати всі критерії, які необхідні для укладення Угоди про євроасоціацію, — каже Олег Медведєв. — Обнадійливі заяви він робив і з трибуни Генеральної Асамблеї ООН. Якщо ж зважати на конкретні справи, поки що не спостерігається позитивного процесу з боку влади. Таке враження, що вона шукає способу не виконати вимог, які стосуються звільнення Юлії Тимо­шенко з ув’язнення. І тішить себе марною надією, що Угоду з ЄС вдасться підписати без виконання цього пункту. Кілька тижнів тому провладні політики говорили: влада, можливо, і готова була б відпустити Юлію Тимошенко на лікування, але ми не впевнені, що сама ув’язнена того захоче. Кілька днів тому з’явилася відповідна заява Юлії Тимошенко — і це, схоже, заскочило владу зненацька. «Регіонали» замість розмов по суті — про те, як звільнити Тимошенко, вдалися до соціального пафосу: розлого розмірковують, як «несправедливо» в той час, коли більшість українців не має можливості лікуватися навіть в Україні, Тимошенко претендує на оздоровлення за кордоном…

Річ навіть не в тім, що «регіо­нали» забули, що коли в Януковича після гри в теніс виникли проблем з коліном, він лікував його в Іспанії. Питання це не стільки медичне, скільки політичне. Тимошенко є хворою, вона потребує лікування та реабілітації. Але я переконаний: вона терпляче переносила б хворобу стільки, скільки треба було б терпіти до її повної політично-правової реабілітації. Повернення до повноцінного політичного життя вона потребує явно більше, ніж скальпеля та піґулок. Але, розуміючи, що пропозиція Кокса і Кваснєвського їхати на лікування за кордон (очевидно, зроблена від імені Європейського Союзу) має зняти напругу між Україною та ЄС і стати тим самим паліативним рішенням, яке розблокує підписання Угоди, Тимошенко висловила готовність їхати. У відповідь від влади не почула нічого. «Регіонали» звинувачували Тимо­шенко у тому, що вона не хоче їхати лікуватися за кордон, а її згода поставила їх у глухий кут.

— Деякі провладні політики кажуть про можливість застосувати польський досвід, коли засудженим на період лікування давали «тюремну відпустку», а потім повертали їх за ґрати? Як у команді Тимошенко ставляться до «запозичення» цієї ідеї?

— У «Батьківщині», очевидно, вважають, що подібні ідеї продукує Партія регіонів винятково через своє небажання вирішувати цю проблему нормально. Юристи опозиції, зокрема Сергій Власенко, неодноразово доводили, що і без того існує правова база, яка дозволяє відпустити Юлію Тимошенко на лікування за кордон, що не потрібно жодних змін до законодавства.

— І все ж є багато оптимістів. Вони кажуть, що «великодушний» Янукович погодиться помилувати свого опонента. Коли це може статися? На Покрову, велике релігійне свято? Перед

21 жовтня, коли відбудеться засідання Ради Міністрів країн ЄС? Чи у межах 27 листопада, перед тим, як у Вільнюсі розпочнеться саміт «Східного партнерства»?

— Європейська спільнота, очільники держав ЄС як позитивний чинник розцінюють те, що українська опозиція і українська влада змогли вгамувати гостре протистояння для того, щоб ухвалити перелік законів, необхідних для Угоди про асоціа­цію. Опозиція все, що могла, у цьому плані, зробила, пройшла частину дороги. Не пройденою залишається лише частина шляху Януковича, який повинен прийняти політичне рішення і знай­ти спосіб звільнення Тимошенко з-за ґрат. Якщо президент справді хоче підписати Угоду з Євросоюзом, то у нього немає іншого вибору, як випустити Тимошенко на волю. Як політтехнолог, котрий міг би оцінити логіку президента, припускаю, що більше шансів є у виїзду Тимошенко на лікування за кордон. Бо помилування для Януковича неприємне і, мабуть, небезпечне. Він розуміє, що в такому випадку Тимошенко отримає повну свободу пересування по Україні і фактично вже зараз повертається до повноцінного політичного життя. Не знаю, чи розуміє Янукович, що в історичній перспективі таке повернення є неминучим. Але, думаю, відчуває, що в його силах, в його владі таке повернення відтермінувати. Він же не може не бачити, що, попри всі його зусилля ізолювати Тимо­шенко, вона залишається лідером опозиції.

— «Регіонали» натякають, що справа екс-прем’єра «вирішилася б легше», якби Тимо­шенко «розкаялася у содіяному», компенсувала б «газові збитки» і т. д. Що на це відповіли б опонентам Тимошенко ви?

— Тимошенко не може розкаят­ися, бо ув’язнена цілком за політичними мотивами, вона — чиста перед законом і перед людьми. Не скоювала тих злочинів, які їй приписало «правосуддя» Януковича. Було би абсурдом, якби екс-прем’єр розкаялася у тому, чого не робила. Такий варіант є нереальним. Якщо говорити про газові угоди 2009 року, то іронія долі полягає у тому, що підпису Тимо­шенко під ними немає, а підпис Януковича там є. Він його поставив під законом про ратифікацію сумнозвісних харківських угод, невід’ємною частиною яких є газовий контракт 2009 року. За часів Тимошенко цей контракт був укладений як комерційна угода двох компаній, ця угода підлягає юрисдикції незалежного арбітражу у Стокгольмі. Переважна більшість європейських країн саме через погрози звернутися до незалежних судів домагалася і домагається від Росії знижок на газ. А Янукович цю звичайну комерційну угоду зробив непорушною частиною міждержавної угоди між Україною та Росією. Точно не Тимошенко кая­тися треба в цій історії…