Юрій КАРМАЗІН: «В Одесі, де балотувався Марков, було використано ручки з чорнилом, що зникає…»

Юрій Кармазін увійшов в історію українського парламентаризму не тільки як гіперактивний народний депутат, котрий, за його словами, вніс 24% усіх поправок у рішення Верховної Ради (з них 42% — враховані). Не тільки як найбільш частий промовець у сесійній залі ВР. А й як політик, котрий позбавив «шматка хліба» своїх колег. За цією людиною закріпилася слава-неслава «збирача депутатських скальпів». Після позовів лідера Партії захисників Вітчизни Вищий адміністративний суд України позбавив мандатів народного депутата Олександра Домбровського, Павла Балогу, Ігоря Маркова — вони начебто здобули їх незаконно, внаслідок маніпуляцій. На черзі ще кілька претендентів у «жертви» Кармазіна. У сесійній залі претензій цього політика-юриста остерігаються інші депутати і вже готують закон-протидію його задумам. Яку місію і з якою метою виконує колишній член парламенту Юрій Кармазін, кореспондент «Високого Замку» намагався з’ясувати у розмові з ним.

— Пане Юрію, вас називають таким собі політичним кілером. Коли кажуть про кілера, то повинен бути замовник, який дає йому завдання і оплачує роботу…

— Щодо, як ви кажете, кілерства… Половину свого життя я, працюючи на різних посадах у прокуратурі, в суді, розкривав убивства та інші злочини. У 1994 році, коли мене обрали у Верховну Раду, очолив комісію з вивчення політико-правової ситуації у Криму. Ця комісія зробила неможливими плани ворогів з дестабілізації і відчленування Криму від України. На виборах 1994 року я переміг Анатолія Вассермана, ключовим у програмі якого був пункт про те, щоб Україна перестала бути незалежною. 1994-й і 2013 рік — що між ними спільного? Майже нічого, крім одного: Вассерман був довіреною особою Маркова на виборах. Вам не треба нічого казати, які погляди захищали ці пани?

У 1994 році народним депутатом у Суворовському виборчому окрузі Одеси було обрано такого собі Павла Кудюкіна, який знищував Чорноморське морське пароплавство. Я зробив усе, щоб повноваження цієї людини, яка вже сиділа у парламенті в одному ряді зі мною, не було визнано. Під час роботи депутатської слідчої комісії щодо акціонерного судноплавного концерну «Бласко» ми змогли довести ці злочини — і Павло Кудюкін, якого вивели з депутатського залу, отримав 10 років позбавлення волі.

А далі був 2003 рік, коли я через суд повертав на посаду мера Одеси Едуарда Гурвіца. Тоді ми змогли відправити в Москву Руслана Боделана (він і зараз звідти не повертається) — людину, яка працювала на іншу державу…

Потім був буремний 2004 рік, Майдан, коли я разом з іншими захищав інтереси українського народу у суді. Також боровся з антиконституційними законами, з постановами Кабміну, зокрема про введення медичної плати. Мені належали зміни до Конституції про заборону розташування на території України іноземних військових баз…

«Замовлення» на те, щоб парламент був чистим від криміналу, я отримав від українського народу, і сьогодні продовжую його виконувати. Інших замовників у Кармазіна не було, немає і не буде.

— Вашу теперішню активність пов’язують з особистими образами за те, що восени минулого року вам не дали можливості потрапити до Верховної Ради…

— Коли деякі з тих, хто називає себе опозиціонерами, бігли домовлятися з владою, я у сесійній залі відстоював кожен закон, пропонував альтернативу. Це багатьом не подобалося. Дехто з опозиційного руху хотів позбутися такого конкурента. І вони досягли з владою змови — про те, щоб на виборах-2012 відсіяти «неугодних». Ці «неугодні» були представниками різних політичних сил, але їх об’єднувало одне: вони були яскравими особистостями. Серед таких назвав би Олександра Жира, голову слідчої комісії у справі Гонгадзе. Він мав усі шанси пройти у Дніпропетровській області, однак ЦВК його не зареєструвала. «Зарубали» і провідного фахівця Інституту права Академії, адвоката Юлії Тимошенко Миколу Сірого, який раптом «виявився нездатним»… заповнити анкету.

Коли нас не допустили до виборів, я з «друзями по нещастю» почали під збільшувальним склом розглядати діяльність Центрвиборчкому. В діях окремих членів ЦВК є ознаки злочину. Не знаю, скажімо, як можна було зареєструвати кандидатом у народні депутати України громадянина Росії, генерала ФСБ Володимира Сацюка. Тільки активність українських громадян збила цього «висуванця». Людина, яка проштовхувала Сацюка, досі працює у ЦВК…

За нашим наполяганням було порушено кримінальні справи за наслідками голосування у семи округах, там до сьогодні проводиться розслідування. В січні подали документи щодо порушень на округах Балоги і Домбровського, показали, що саме суди дали їм можливість перемогти. Для прикладу, два суди у Вінниці зобов’язали окружну комісію зробити перерахунок голосів на тих дільницях, де було порушено цілісність упаковок з виборчою документацією. Можете собі уявити: хтось там уже «похазяйнував» з бюлетенями, а суди, всупереч закону, зобов’язують ОВК перерахувати ці бюлетені. На тих дільницях вимикали світло і робили маніпуляції. Представники опозиції називали це крадіжкою голосів, але потім раптом риторика змінилася. Чому? Я би ставив питання: не «чому», а скільки коштує зміна політичного вектора? Парадокс, але ледь не до опозиції стали зараховувати колишнього губернатора Домбровського. Ледь не до опозиції став належати Павло Балога. Один з таких «людей без сорому» майже 50 хвилин просидів недавно у кабінеті Льовочкіна. Про що вони домовлялися, можна здогадуватися...

— Щодо Маркова…

— Вся Європа знала, що на виборах в Одесі, де балотувався Марков (і не тільки там), було застосовано ручки з чорнилом, яке зникає. Це відбувалося на 49 із 86 дільниць його округу. Кримінальні провадження було закрито, з міліцією домовилися. Факти, коли горіли машини у незгідних голів комісій, там проігнорували.

— Вищі українські суди — надто обережні. Букви у своїй ухвалі не напишуть, не озирнувшись у бік вулиці Банкової. Аналітики вважають невипадковим, що провладна Феміда задовольнила два позови Кармазіна. Кажуть: так просто не буває…

— Кармазін — не якась там людина з вулиці, а у минулому і суддя, і прокурор. Досвідчена людина, яка вміє позиватися, вміє готувати матеріали. У суді я представляю такі докази, від яких нема куди дітися. Зокрема про підроблені бюлетені. Їх підробляло колосальне злочинне угруповання, в якому було щонайменше 52 особи.

— А ви не перевіряли законність обрання депутатів-мажоритарників з Галичини?

— Я переймався тим, як убезпечити маніпуляції на виборах загалом. Із самого початку стверджував і доводив, що вибори фальсифікували у єдиному загальнодержавному округу, а не тільки у мажоритарних. На жаль, і влада, і опозиція погодилися з тим, щоб не проводити перевибори… Щодо чесності виборів у Галичині є певні сумніви. Мені відомі деякі маніпуляції. Але поки що питання про це не ставив...

Хочу показати, що існуюча система фальсифікацій небезпечна для держави, бо повністю викривляє волевиявлення людей. Вона небезпечна, враховуючи, що незабаром будуть президентські вибори. Бачу, що моя тривога мало до кого доходить. Телеканали перебувають в руках олігархів. Ті ж олігархи ліплять із себе образ опозиціонерів.

— У парламенті вас багато хто боїться, відчуваючи за собою «грішок». Окремі депутати не зверталися до вас з проханням залишити їх у спокої? Не пропонували віддяку?

— Сьогодні в антикармазінській істерії об’єдналися «регіонали», позафракційні, дехто з представників опозиційних сил, у кого «рильце у пушку». Вибори були сфабриковані у багатьох округах. Однак з жодним з їх «переможців» я не мав не тільки зустрічей, а й телефонних розмов. Мені казали друзі у парламенті, що у них цікавилися моїми телефонами. Знаю, що їх поставлено на прослуховування, що контролюють мої пересування…

Планують прийняти спеціальний «антикармазінський» закон. А я сміюся з цього. Нічого вони не зроблять. Бо не читають міжнародних документів, які ратифікувала Україна. У них написано про право людей на формування влади на основі не сфальшованих виборів. Ми приєдналися до цих міжнародних зобов’язань. Це стало нормою нашого внутрішнього законодавства — нехай тепер спробують скасувати це! Під час одного з радіоефірів «регіонал» Лук’янов, а потім Левченко заявили, що завтра ж зареєструють відповідний законопроект. Не зареєстрували — не вистачило «сообразілкі». Один з них каже про те, щоб іти шляхом відкликання депутатів, зібрати підписи проти депутата, діяльністю якого незадоволені. А я хочу запитати: де є така норма в Конституції?

Зараз готую подання на Центральну виборчу комісію. Карфаген має бути зруйновано! Треба переглянути весь склад ЦВК, а дехто заслужив, щоб його притягнули до кримінальної відповідальності.

— Парламент оголосив на середину грудня повторні вибори у п’яти «проблемних» округах. Чи не спробуєте взяти у них участь?

— Рішення ще не прийняв. Нинішній склад Верховної Ради сформовано на обмані — бо на Півдні і на Сході явку виборців завищували на 20%. Не знаю, чи хотілося б у такий парламент заходити… Поза тим, відслідковую всю законодавчу роботу і бачу багато недолугостей. Закон про повторні вибори

15 грудня — безмозкий. Бо всі, хто фальшував вибори, хто зробив неможливим встановлення результатів жовтневих виборів, знову мають право бути членами виборчих комісій. Всі «технічні» партії, які допомагали Партії регіонів, і далі висуватимуть своїх представників. Я пропонував заборонити брати участь у виборах тим політичним силам, які причетні до фальсифікацій. Моїх пропозицій не почули тоді, не чують і зараз. Але нічого, вода камінь точить. Думаю, суспільство зрозуміє: «якщо намалювати» третину голосів, як це було в окрузі Маркова, то ми матимемо Янукович forever! («Янукович назавжди!»). Якщо країну це влаштовує, то так воно і буде…

А тим часом…

«Правоохоронці дозволили собі зайти у виборчий архів...»

«Високий Замок» отримав інформацію про підвищений інтерес посадових осіб до виборчої документації на мажоритарних округах Львівщини. Як повідомляють джерела «ВЗ», вони цікавляться правильністю підрахунку голосів на округах, де у жовтні 2012 року перемогли Олег Канівець (позафракційний), Ярослав Дубневич («УДАР»), Андрій Тягнибок («Свобода»). Цю інформацію у розмові з кореспондентом «ВЗ» частково підтвердив Олег Канівець. «Я маю повідомлення з правоохоронних джерел про те, що деякі працівники цих органів дозволили собі увійти в архів, де зберігається виборча документація зі Стрийського округу. Чого вони туди заходили, не відомо. Але знаю, що вони щось там перевіряли». Своєю чергою, Ярослав Дубневич заявив, що не чув про будь-яку поствиборчу перевірку на його окрузі. Однак не виключив, що «таке може статися». При цьому зазначив, що свою перемогу здобув чесно.