Секрети польських продуктів

Йогурти, сири, сосиски, навіть молоко у пакетах... Дешеві польські товари, за якими ще рік тому треба було йти “на точку”, тепер продають на кожному кроці — у магазинах, на базарах чи просто з машин. Секрет їхньої популярності простий — кілограмова пачка курячих сосисок коштує 21-25 гривень за кілограм, масло — 22-25 гривень за 375 грамів, сири -18-28 гривень за 250 грамів. І люди купують. Навіть попри те, що надворі літо, а ці продукти тримають у багажниках без будь-яких холодильників.

“Візьміть ще йогурти дітям, ось ці хороші — там фрукти кусками плавають. І свіженькі — нам товар через день привозять”, — нахвалює польський крам продавчиня жінці, яка вже взяла пачку “парувок” (курячих сосисок), масло, пакет молока і навіть рис, хоча він на дві гривні дорожчий, ніж український. “Не боїтесь брати дітям сосиски, які невідомо як везли через кордон?” — питаю жінку, а самій пригадалось, як два роки тому була на пішому переході Шегині-Медика. Тоді “хітом” човників були шпондери і полядвиці, які переносили через кордон під одягом. “Вони запаковані, що їм буде? Та й все одно варити їх буду, — каже жінка. — Ви думаєте, що як купите наші за 40 гривень кілограм, вони ліпші будуть? Наші так само дають сою і субпродукти, а гроші деруть, як за м’ясо. В польських продуктах якщо написано масло — значить масло, якщо там є пальмова олія, то пишуть “маргарина”. Якщо то несправжній сир, то він і коштує в два рази дешевше, ніж нормальний. Вони якщо і труять, то хоч труять чесно”.

Заодно пані мені показала, де можна купити хороший польський сир на вагу. Відразу ж і попередила — у червоній плівці ліпше не брати, бо то переважно сирний продукт, але наші продавці здирають етикетку, де написано, що то сирний продукт, а продають як сир...

Те, що польські продукти заполонили наші ринки приблизно рік тому — не випадково. Торік набув чинності новий Митний кодекс, який дозволив ввозити в Україну товарів на 500 євро без мит. Цієї суми достатньо, аби підприємливі українці кожні кілька днів їздили за продуктами до Польщі і тут їх перепродували. До цього можна було ввозити товари тільки на 200 євро.

“Везуть і на більшу суму — якщо в машині їде двоє, то товару може бути на 1000 євро. Якщо їде сам шофер, а має забагато товару, то просить, аби до нього підсів хтось з піших. За те, що ти з ним переїдеш через кордон, платять по 40-60 гривень. Ціна залежить від черг — якщо треба довго стояти в черзі, ніхто не хоче йти на “підсадку”, і шофери пропонують більше”, — каже Оксана Миколаївна з Заріччя Мостиського району. Жінка має карту малого прикордонного руху, тому безперешкодно “ходить” до Польщі. Туди несе горілку та сигарети, назад купує продукти додому або бере товари на “перенос”. Аби не платити за розмитнення, підприємці довозять товар до кордону. Дають його під розписку “мурашкам” — ті переносять його в Україну в руках, ніби купили для себе. На українському боці віддають товар і отримують винагороду — в середньому дві гривні за кілограм. “Тепер на перенос товарів мало. Переважно сосиски, м’ясо, а можуть бути і підошви до взуття”.

Жінка каже, що найкраще заробляють саме на мегапопулярних курячих “парувках”. У супермаркеті на кордоні вони коштують 6 злотих — трохи більше як 16 гривень. У нас їх продають по 21-25 гривень. Вигідні і різні порошки до печива, галяретки, приправи, особливо перець. Різниця в ціні суттєва, а товар легкий — можна і в руках багато перенести, та й не псується так швидко, як м’ясо-молочні продукти. Наприклад, 100-грамова пачка перцю — 2,3 злотого (приблизно 6 гривень), а в нас продають за 9-10 гривень.

Утім, річ навіть не в тому, легально чи нелегально ці товари потрапляють в Україну. Питання, чому така велика різниця в цінах між товарами польського і українського виробництва. Адже енергоносії у Польщі дорожчі, зарплати вищі, тож логічно, що собівартість їхньої продукції мала б бути вищою за українську. А виходить навпаки. То, може, це наші виробники отримують надприбутки?

“Уся річ в дотаціях, які отримує сільське господарство у Польщі. Завдяки дотаціям, які отримують фермери від держави, вони можуть розвиватись і продавати продукцію значно дешевше, — каже директор Ходорівського м’ясокомбінату Дмитро Матвійко. — Ми не можемо з ними конкурувати, оскільки працюємо у різних умовах. У нас брак сировини для переробки, тому вона й дорога. На Львівщині є лише одне велике підприємство, яке постачає сировину. Від нас очікують лише створення робочих місць та сплати податків, хоча для цього держава мала б підтримувати вітчизняного виробника. Я не проти імпорту м’ясо-молочних товарів в Україну, але цей імпорт має бути офіційним, контрольованим. Якби усі ці польські товари ввозились легально, вони б стільки не коштували”.

Іван СТЕФАНИШИН,заступник директора з питань АПК ринку “Шувар”

Усе, що продають по місту з машин, — це несанкціонована торгівля. Питання до міської влади, чому на це не звертають уваги. На ці товари, як правило, не мають жодних документів. Ввозять польські продукти приватні власники ніби для себе. При цьому на кордоні вони ще повертають ПДВ, за рахунок чого польські товари дешевші за українські. М’ясо-молочні товари у нас також є в різних цінових категоріях — від найдешевших до найдорожчих. А щодо низьких цін на польське м’ясо, то наведу лише дві цифри. Якщо взяти Люблінське воєводство, воно за площею приблизно таке ж, як Львівська область, то там поголів’я свиней 1,2 мільйона. На Львівщині — 360 тисяч. То де сировина буде дешевою?

Олег БАРАН, засновник ТзОВ “Барком”

Як показує практика, якiсть вiдповiдає цiнi. Тiшити себе iлюзiєю, що дешевий товар нiчим не поступається дорожчому, — неправильно. Особливо, якщо говоримо про м’яснi вироби. Не може якiсна сосиска, виготовлена iз добротної сировини,та ще й привезена з iншої країни, коштувати так дешево. Швидше за все, це м’ясомiсткий продукт, а не м’ясний вирiб. Є сир, а є сирний продукт. Тут аналогiчно. Основне питання у кiлькостi (або навiть наявностi) справжнього м’яса у такiй продукцiї. Чому ці товари потрапляють масово на ринок — це вже питання до контролюючих органiв.