«Кожна стрілянина за участі якогось психа пробуджує голоси лобістів, що закликають дозволити в Україні вільне володіння зброєю»

«Хворий виродок серед білого дня просто на вулиці розстрілює беззахисних перехожих — і ті не в змозі йому протидіяти, — написав у Фейсбуці, зокрема, військовослужбовець і журналіст Орест Дрималовський. — Але у нашій державі досі вважають легалізацію зброї небезпечною і позбавляють людей реального інструменту для негайного самозахисту». Утім, таку думку поділяють далеко не всі українці.

Ось коментар із цього питання міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка. «Щодо надання права на вогнепальну зброю (включно з короткостволом) цивільним громадянам. Вважаю, що люди мають отримати право на збройний самозахист. Особливо після досвіду, коли на початку повномасштабного вторгнення цивільні люди отримували зброю для національного спротиву. Тож найближчим часом проведемо експертні обговорення за участі народних депутатів, громадськості, журналістів, ветеранської спільноти щодо підготовки фінальної версії законопроєкту про цивільну зброю. Наше завдання — зробити висновки і посилити систему там, де це потрібно. Саме над цим зараз і працюємо». Міністр додав, що після теракту в Києві жодних масових перевірок власників зброї не буде.

Очевидно, що, ухвалюючи рішення з цього складного питання, не можна керуватися емоціями. Аби потім, як-то кажуть, не кусати лікті… Чи можна давати пересічнім громадянам у руки зброю? До яких трагічних наслідків це може призвести?

«Розумію лобістів і продавців зброї, коли ті кажуть про широкий дозвіл на володіння, носіння (застосування?) вогнепальної зброї, — написав у соцмережах народний депутат Данило Гетманцев. — Це про їхні безпосередні прибутки. Але відверто дивуюсь тим державним посадовцям і політикам, які це підтримують.

На тлі просто ганебної поведінки офіцерів поліції (двоє патрульних поліцейських, які прибули на місце теракту, не надали допомоги потерпілим, триває розслідування щодо їхніх дій. — Авт.), розмови про «права громадян на збройний самозахист» виглядають як зняття відповідальності за життя людей. Невже хоч хтось вважає, що дитина, жінка або літня людина мають і можуть зі зброєю у руках захищатись від злочинців, терористів та небезпечних психопатів?

Виникає питання, чи переглядають ці діячі оперативні зведення та навіть просто стрічки новинних каналів. Там щодня повідомляють про гострі соціальні конфлікти, скажімо так, різної природи. Чи справді суспільству потрібно, щоб у цих конфліктах з’явилася зброя?

Не робімо абсурдних заяв і не приймаймо «простих рішень». Це шлях у прірву. У такому надскладному питанні, як обіг зброї, потрібна спокійна і зважена дискусія. Моя позиція однозначна: захист життя, здоров’я, майна і гідності людей — прямий, безпосередній і невід'ємний обов’язок ДЕРЖАВИ!".

«Кожна стрілянина в Україні за участі якогось психа пробуджує голоси лобістів, що закликають дозволити вільне володіння зброєю в Україні, — зазначив політичний експерт Сергій Фурса. — Привід є привід, звісно. Але таке враження, що люди хочуть, аби такі трагедії, траплялись не раз на рік, а раз на тиждень. Бо зараз в Україні багато нездорових людей. Але, на щастя, у них немає зброї. Такі випадки — трагічний виняток, а не правило.

І так, після війни і під час війни на руках у людей багато зброї. І це проблема. І збільшення зброї на руках — це збільшення проблеми, а не її вирішення.

І яскравий приклад, що зброя не має бути дозволена, — США. Де є вільний обіг зброї. І де є сотні масових розстрілів на рік. Де великі міста менш безпечні, ніж Київ під час війни. Сотні таких випадків, які сталися в Києві, і є для нас винятковою трагедією. У США це норма. Звична історія.

Тому США і є єдиною з цивілізованих країн, де дозволено вільне володіння зброєю. Але в США і Трампа президентом обрали.

І не треба аргументів, що зброя у людей допомогла б. У США, де у кожного може бути зброя, лише три відсотки нападів зупиняють інші цивільні зі зброєю. Лише три! Певно, 97 чи більше відсотків цих нападів не сталось би, якби не дикунський дозвіл на володіння зброєю кожному фрику.

Тому, якщо хочемо збільшити кількість українців, що гинуть у мирних містах від куль, — то вільний обіг зброї це логічне рішення. Але це не логічне бажання…" .

До речі, минулої неділі, 19 квітня, у місті Шривпорті (штат Луїзіана, США) чоловік влаштував стрілянину, внаслідок якої загинули восьмеро дітей віком від 1 до 14 років. Також поранення отримали двоє дорослих. Нападник був ліквідований поліцією. За попередніми даними, частина вбитих дітей були його нащадками…

Після теракту у Києві виникло також багато дискусій стосовно дій патрульних поліцейських, які залишили цивільних у небезпеці… Начальник департаменту патрульної поліції України Євген Жуков, який обіймав цю посаду з 2015 р., подав у відставку через дії поліцейських під час теракту. Жуков (захищав раніше Донецький аеропорт, легендарний «кіборг») пояснив, що один із патрульних працює в поліції з 2024 року, його напарниця — з 2015 року.

«Щодо приїзду на виклик, вони їхали в цей район. Після цього їм передали, що лунають постріли, вони залишили машину біля будинку, бо не знали, де це відбувається, і бігли вже на крики, — розповів Євген Жуков. — Підбігли до під'їзду. Сиділа дитина, сиділа жінка і лежав чоловік. Патрульні почали орієнтуватись у ситуації. Колега підійшла до дитини і сказала, що у неї поранення в голову. Вирішили бігти в машину по аптечку.

Тільки вони розвернулися — і почалися постріли. І ще жінка кричала, що людина зі зброєю в під'їзді. Почалися постріли, вони не зорієнтувалися, звідки ведеться вогонь, і почали бігти в бік своєї машини. Хлопчик побіг за ними… Інші поліцейські, які прибули, забрали його до себе і почали робити висновки щодо його поранення".

За словами Жукова, патрульний мав дістати зброю і зробити попереджувальний постріл, а згодом її застосувати. «Але він зорієнтувався так і, на жаль, її не застосував», — сказав Жуков.

Не секрет, що поліцейські часто-густо бояться застосовувати зброю — аби їх не звинуватили у перевищенні службових обов’язків. Найвідоміший інцидент стався у серпні 2023 року в Дніпрі. Коли під час затримання порушника ПДР патрульний застосував табельну зброю, це призвело до загибелі чоловіка. Подія спричинила значний суспільний резонанс і дискусії щодо меж самооборони правоохоронців.

«Понад 10 років суспільство потрохи «вихолощувало» поліцію, — написала на своїй сторінці у Фейсбуці журналістка та громадська активістка Вікторія Балицька. — Вільнолюбний мудрий народ остерігався рішучого та сильного поліцейського. Бо такий образ у більшості, і навіть у законослухняних громадян, викликає ірраціональний страх. Поліцейський застосував зброю щодо порушника закону — «садисти», «вбивці»… Поліцейський втік від порушника закону — «шмати», «сцикуни»…

Я впевнена, що боягузів у поліції більше ніж двоє. І це природно, бо у суспільства (та й у держави) немає запиту на сильного рішучого поліцейського.

Усе взаємопов'язано. Мужні, рішучі, принципові, сильні люди не підуть працювати в поліцію, розуміючи, що не зможуть використати на службі ці свої якості. Що будуть заручниками розмитого законодавства, недосконалої структури та популізму своїх керівників. Такі люди не готові відчувати своє безсилля. Вони з такими якостями знайдуть себе в інших сферах. А в поліцію підуть менш вимогливі до себе люди, яких суспільство називає «пластмасовими».

От вам природний добір у відповідь на суспільний запит. Але спертися можна лише на те, що чинить опір. Чи є у поліції такі поліцейські, на яких можна розраховувати, які готові ризикувати життям, захищаючи нас? Впевнена, що є. Але їх залишатиметься там усе менше і менше…".
ПРО ТЕ, ЯК ПРАВИЛЬНО ДІЯТИ у разі стрілянини поруч, написала військова психологиня Олена Нагорна.

1. Почули постріли або звуки, схожі на них, — одразу реагуйте. Пригніться або ляжте та швидко шукайте укриття. Більше шансів має не той, хто «зрозумів», а той, хто швидше зреагував.

2. Що таке «надійне укриття»? Це бетонні або цегляні стіни, земляні насипи, товсті стовбури дерев. Ненадійне — це скло, гіпсокартон, тонкі перегородки, фанерні двері, меблі.
Якщо є вибір: намагайтеся сховатися за тим, що може зупинити кулю, а не просто вас прикрити.

3. Якщо є можливість — покиньте місце загрози. Рухайтесь у протилежний звукам стрілянини бік короткими перебіжками. Уникайте відкритих площ, скупчень людей, не користуйтесь ліфтами.

4. Якщо втекти вже неможливо — ховайтесь, але правильно. Займіть в укритті положення сидячи або лежачи; мінімум рухів, вимкніть звук у телефоні (вібро теж), не розмовляйте, не виглядайте без потреби з укриття.

5. Якщо ви у приміщенні: закрийтесь, забарикадуйтесь, заблокуйте двері меблями, важкими предметами; вимкніть світло; відійдіть від дверей, вікон. Ляжте або низько сядьте не на прямій лінії входу.

6. Якщо ви на вулиці: негайно знайдіть укриття. Якщо його немає - ляжте на землю або підлогу. Не біжіть довго відкритим простором. Переміщуйтесь тільки короткими перебіжками.

7. Якщо поруч натовп: не біжіть проти руху (це збільшує ризик падіння). Рухайтесь за течією, але шукайте можливість вийти з потоку, захищайте грудну клітку (руки схрестіть перед собою). Уникайте «вузьких місць» (входи, сходи).

8. Якщо поруч діти. Взяти дитину за руку або притиснути до себе. Давати короткі чіткі команди: «Ляж», «Тихо», «За мною». Діти копіюють поведінку — ваш спокій зараз критично важливий.

9. Якщо є поранені - спершу оцініть безпеку: не допоможете, якщо самі під загрозою.

10. Коли прибувають силові структури — не біжіть до них. Підніміть руки або тримайте їх на виду. Не робити різких рухів. Чітко виконуйте команди. Не вступайте в дискусію зі силовиками. Не намагайтесь «допомагати» спецпідрозділам.

11. Після того, як загроза минула: повільно покиньте місце події, уникаючи скупчення людей. Зв’яжіться з близькими коротко: «Я в безпеці». Не поширюйте неперевірену інформацію.

12. Чого точно не можна робити:

• не знімайте відео;
• не повертайтесь по речі;
• не дивіться, «що відбувається»;
• не ігноруйте команди силовиків.

Логіка дій у цій ситуації: «тихо — низько — укриття».

Ви не повинні «контролювати ситуацію»: ваше завдання — контролювати себе та мінімізувати ризики для життя і здоров’я.