«Щоразу, коли росіяни проводять військові маневри, загроза існує. Але панікувати з приводу навчань „Запад-2025“ у білорусі не варто»

Чи не спробують московський і мінський диктатори завдати нам нового підступного удару? Чи готові ми разом з Європою до цих викликів? Своїми міркуваннями на згадану тему з кореспондентом «Високого Замку» діляться експерти.

Мета ворожих маневрів — відволікати сили, сіяти паніку

— У російських пропаган­дистів досі ходовим є імпер­ський мем — «можем павта­ріть». Чи не спробує путін з лукашенком зробити дубль своєї «спєціальной воєнной опєрації», розвернувши ве­ресневі маневри у бік Волині, Полісся?

— Теоретично таке може ста­тися, — каже кандидат полі­тичних наук, військовий ана­літик, полковник ЗСУ Петро Черник. — Але наразі не поді­ляю цієї точки зору. Подібні на­вчання відбувалися у вересні 2021 року, на них сконцентру­вали величезну кількість людей — близько 200 тисяч. І тоді ста­лося вторгнення. За принципом історичної циклічності нова за­гроза існує. Зрештою, як казав Цицерон, що ближче крах імпе­рії, то все більш божевільними стають її дії. Але…

Війна — це математика. З до­стовірних джерел відомо, що максимальна кількість людей, яких зберуть на цих навчаннях, становитиме до 12 тисяч. Це — дивізійний комплект. На тисячокілометровий кордон з Украї­ною такої кількості для нападу критично мало. Думаю, «союз­ного» війська на цих навчаннях буде ще менше — максимум 5−6 тисяч, тобто бригадний комп­лект.

Географія і погода — на на­шому боці. Так, 2022 року ро­сіяни вторглися з боку білорусі до Чорнобильської зони, навіть зайшли у «рудий ліс», окопали­ся там. Але то була зима, ґрунт промерз, був твердим. Зараз нам допомагають прип’ятські болота. Як їх долати? Рубати просіки у лісах? Противникові треба було би рухатися своєю технікою виключно по дорогах. А кількість запасів «джавелінів» у нас — друга у світі. Ми вміємо ними працювати. Як і дронами…

Загроза може виходити від сумнозвісних «орєшніків», мож­ливо, відбудуться їхні пуски… Є припущення, що росіяни спро­бують «прорубати коридор» між калінінградською областю і бі­лоруссю, по прямій це близько 60 км (так званий Сувалкський коридор). Як громадянин, до­зволю собі поіронізувати: дуже хотів би, щоб це сталося. І щоб ми нарешті зрозуміли, чи є ро­бочим блок НАТО. Хотів би, щоб наші західні партнери нарешті прокинулися, почали реагува­ти. А то у Польщу вже кілька ра­зів ракети залітали, кілька днів тому там знову впав російський безпілотник — його не збили.

росіяни підвищують ставки. Демонструють свою силу. На­рощують облудну пропаганду. Всі терористичні режими три­маються на ній. Диктатори роз­ганяють пропаганду, бо нічо­го серйознішого показати не можуть. Попри те, що за літню компанію росіяни захопили до півтори тисячі кв. км нашої те­риторії, противник не захопив жодного великого міста рівня Покровська…

Під час навчань «Запад-2025» росіяни залучать до тисячі оди­ниць різної техніки. А для того, щоб серйозно загрожувати, по­трібен 40-тисячний армійський корпус, який нараховує 825 тан­ків, 2,5 тисячі броньованих ма­шин і до тисячі стволів артиле­рії. На вересневих навчаннях росіян і білорусів цього не буде.

— То яка мета цих військо­вих навчань? Залякати Україну? Країни Балтії? Весь За­хід?

— Режиму імітації ніхто не ска­совував. Через ці маневри зму­шені будемо зосереджувати на білорусько-українському кор­доні певні сили і засоби. А від­так не зможемо їх використати на лінії бойового зіткнення. Інше завдання цієї ескалації - сіяти серед українців, громадян бал­тійських країн страх і паніку.

— Як оціните реакцію Захо­ду на ці російсько-білоруські військові навчання?

— Немає такої реакції, якою вона мала би бути! Захід по-справжньому не прокинеться, допоки не станеться чогось та­кого, що свого часу сталося з Перл-Гарбором (у грудні 1941 року раптова нищівна атака японських палубних літаків і під­водних мінічовнів на військово-морську й повітряну бази США, розташовані в околицях Перл-Гарбора на острові Оаху, Гавай­ські острови. — І. Ф.).

— Дехто з аналітиків про­гнозує, що країна-агресор готує осінній наступ на Україну, щоб прорвати нашу обо­рону десь у районі Покров­ська. Чи не будуть навчання у білорусі генеральною репе­тицією цього наступу?

— Не зовсім поділяю цю дум­ку. Для генеральної репетиції потрібно значно більше особо­вого складу і значно більше тех­ніки. Але якщо це навіть так, то скільки часу потрібно, щоб із центральної білорусі по окруж­ності українського кордону пе­рекинути всі ці війська? Не один тиждень! Більше схиляюся до того, що йдеться про спробу росіян зробити пропагандист­ський ефект на внутрішню ауди­торію.

— У зв’язку із проведен­ням цих навчань і можливи­ми провокаціями — чи готова Україна до нового потенцій­ного виклику на своїх північ­них рубежах?

— Звичайно. У цьому немає сумніву. Не буду вдаватися у де­талі, щоб не розкривати наші оперативні плани.

— Загалом, як би ви оціни­ли нинішню ситуацію на ро­сійсько-українському фрон­ті?

— Маємо динамічну рівнова­гу. Ми не програли літньої кам­панії. Чого лишень вартує спецоперація «Павутина» — коли було підірвано стратегічний по­тенціал військової авіації воро­га!

Трампу байдуже, на яких умовах припиниться війна

— Наскільки значний ре­сурс має росія для того, щоб продовжувати інтенсивну війну проти України? Особли­во на тлі того, що після уда­рів українських безпілотників по нафтопереробних заводах «на болотах» бракує бензину для побутових споживачів…

— Наші удари по НПЗ краї­ни-агресора доволі ефективні й болючі для російських грома­дян, — каже керівник безпеко­вих програм Центру глоба­лістики «Стратегія ХХІ» Павло Лукійчук. — Але це не удари по російській армії! Українські без­пілотники вражають складне устаткування для вторинної пе­реробки російської нафти, при­значене для виробництва світ­лих нафтопродуктів. А більшість військової техніки росії вико­ристовує важкі нафтопродукти — мазут, дизель. З ними у росіян проблем менше.

Нестача нафтопродуктів у рф могла би бути критичною для окремих галузей. Кожен там­тешній НПЗ має певну військо­во-технологічну спеціалізацію. Деякі із цих заводів є монопо­лістами. Один із таких НПЗ спе­ціалізується на виробництві пального для літаків МІГ-31. От якби «накрити цю лавочку», то у росіян справді були би серйозні проблеми із запуском дуже не­безпечних для нас ракет…

Загалом серйозної нестачі паливно-мастильних матеріа­лів для росії ми ще не створили. Але якщо йдеться про живлення цієї «машини війни», зароблян­ня кривавих доларів, то тут про­блеми вже виникають.

Як би це для нас не було при­кро, готовність росіян продо­вжувати війну проти України зберігається. Бо є відповідні по­літичні рішення. путін одержи­мий ідеєю-фікс воювати до кін­ця. Проблеми існування росіян хвилюють його найменше. Його мета — знищити Україну. На жаль, росія має достатній люд­ський, технічний ресурс продо­вжувати війну як на землі, так і у повітрі…

— Що дав росії недавній са­міт ШОС (Шанхайської орга­нізації співробітництва)? Чи не заохотив він її ще більше до нового етапу війни? І чи не є військові навчання у білору­сі реалізацією таких планів?

— Щодо навчань у білорусі. Йдеться про стратегічні команд­но-штабні навчання, навчан­ня органів управління штабів до ведення війни, бойових дій на стратегічному напрямку. У ро­сіян чотири такі напрямки — схід («Восток»), Центральна Азія («Центр»), захід — «Запад», для Південного військового округу — «Кавказ». Раз на чотири роки відбуваються відповідні ко­мандно-штабні навчання. Згід­но з концепцією застосування сили, навіть на навчаннях вони починають війну з розгортання сил під виглядом широкомасш­табних маневрів. Свідчення цього — військові навчання «За­пад-2021»…

Це треба мати на увазі, зва­жати на це. Але не панікува­ти, що щось подібне станеться цього разу. Військові навчан­ня можуть перерости у бойові дії, а можуть стати і елементом стратегічної підготовки. Щора­зу, коли такі навчання прово­дять, загроза існує. Але це ще не 100-відсоткова гарантія, що противник на нас, на європей­ців, нападе.

Щодо ШОС. Я не побачив на цьому його саміті щось виключ­не, щось таке, чого не було на попередніх зібраннях. Хіба що тло змінилося. Захід став зна­чно слабшим через невизначе­ну, неадекватну позицію Спо­лучених Штатів. У рамках ШОС путін вчергове поспілкувався зі своїми союзниками — з лідера­ми Китаю, Північної Кореї. Як мовиться, звірили годинники. Але значення цієї події, з точки зору російсько-української війни, я не перебільшував би.

— путіна на ШОС не підга­няли чи, навпаки, не втихо­мирювали?

— Прем'єр-міністр Індії Моді на тому ж ШОСі 2022 року ка­зав путіну, що його країна за­цікавлена і у тому, щоб купува­ти дешеву російську нафту, і у припиненні війни в Європі. Жод­них змін його позиція не зазна­ла. Він показує, що виступає за багатополярність. Сі Цзіньпін з цього питання думає зовсім інше. Але нас має цікавити, що думає путін, що він вирішує…

— Про чинник Трампа у ни­нішній війні. Бачимо, що він не припиняє її, а, по суті, сти­мулює росію: попри обіцян­ки, не запроваджує санкцій щодо путіна, навпаки — легі­тимізував його червоною до­ріжкою, компліментами… Як цей фактор Трампа може проявитися у найближчі тиж­ні, місяці?

— Трамп, очевидно, хоче при­пинення війни. Інша річ, що ми під цим маємо на увазі. Попе­редники Трампа вважали ро­сійську агресію демонстра­тивними діями на руйнування світової системи безпеки, зне­важанням принципів Організа­ції Об'єднаних Націй. Зрештою, Білий дім за першої каденції Трампа схвалював резолюцію ООН, яка засуджувала росій­ську агресію. Згадайте «декла­рацію Помпео», яка оцінювала дії росії як руйнацію міжнарод­но-правових принципів. Цьо­го разу чогось такого не поміт­но. Трамп хотів би, щоб «просто припинили стріляти». На яких умовах — йому байдуже. Якщо це буде капітуляція України — «нормально». Головне, війни не­має… Трамп не хоче розуміти, що такою позицією долучається до зусиль москви і Пекіна щодо руйнації тієї системи світового порядку, яка існувала після Дру­гої світової війни. У Трампа чо­мусь не думають, що після па­діння України (якщо він, не дай Боже, це допустить) такі загарб­ницькі дії зможе безкарно роби­ти кожен інший диктатор. Трамп уже «награвся» у минулу свою каденцію, обіймаючись із північ­нокорейським диктатором Кім Чен Ином. Під час другої каден­ції Трампа цей правитель постає як рівноправний власник ядер­ної зброї. До цього теж доклав­ся нинішній президент США.

— Своїм «прагненням до миру» Трамп конче хоче здо­бути Нобелівську премію…

— Отримає він хіба що вухо від оселедця, як казав Квінто, персонаж відомого польсько­го фільму «Ва-банк»… Трамп, можливо, хоче бути другом пу­тіна, але обставини йому цього не дають.

А тим часом…

Заступник голови рад­безпеки російської федера­ції, колишній президент краї­ни-агресора дмитро медведєв пригрозив Фінляндії «втратою державності назавжди». Про це йдеться в його статті для росій­ської державної агенції ТАСС «Нова фінська доктрина: ду­рість, брехня, невдячність». Чи­новник звинувачує Фінляндію у нападі на срср, стверджує, що теперішні керівники цієї країни виношують реваншистські за­думи. медведєв зі злобою го­ворить про вступ Фінляндії до НАТО, її військову допомогу Україні, звинувачує, що Гель­сінкі обрало конфронтаційний курс на підготовку війни з ро­сією. На думку експертів, така заява експрезидента рф може означати, що найближчим ча­сом кремль здатний вчини­ти військову провокацію щодо Фінляндії.