«Пістолета не знайшли. Водойма сильно замулена…»

Нагадаємо, вбивство сталося 30 серпня, об 11.34, біля будинку № 48 на вул. Єфремова у Львові. Кі­лер, одягнений як кур'єр Glovo, здійснив вісім пострілів, сів на електровелосипед і втік. Андрій Парубій помер на місці події до приїзду «швидкої». Приблизно о першій годині ночі, 1 вересня, глава МВС Ігор Кли­менко повідомив: підозрюваного у вбив­стві Парубія затримали на Хмельниччині.

«Ми знайшли відео Сцельнікова в чат- рулетках російських блогерів, ідентифі­кували його Телеграм-акаунт та розко­пали його стару сторінку у „Вконтакті“… Ми з’ясували, що він давно ненавидів українську владу та підтримував росію. Ще до того, як його син, Михайло-Віктор Сцельніков з позивним „Лемберґ“, за­гинув, захищаючи Україну», — йдеться у сюжеті «Телебачення Торонто». (28-річ­ний «Лемберґ» воював у розвідці і зник безвісти у травні 2023-го під Бахмутом).

У листопаді 2022-го в розмові з ро­сійським блогером Михайло Сцельніков підтримав звинувачення України в ударі по Краматорському вокзалу, внаслідок якого загинула 61 людина. «Я прекрас­но знаю, звідки ракета і що за ракета… Найімовірніше, це була наша ракета», — заявив тоді Сцельніков. У тій же розмові підтримав інший фейк пропаганди рф — про те, що вбивства мирних жителів у Бучі на початку великої війни були інсце­новані…

У своєму Telegram-акаунті, в якому Сцельніков писав під ніком Коля Скворцов, він захоплювався Сталіним, якого протиставляв «злочинній українській владі», виступав проти Революції Гідності й стверджував, що Майдан перетворив Україну на «тоталітарну державу»…

«У контексті Майдану Сцельніков у чатах кілька разів згадував з агресією Андрія Парубія та інших українських політиків, — розповіли журналісти „Телебачення Торонто“. — Продивившись понад 2000 коментарів Сцельнікова, ми помітили, що він… активно намагався вийти на зв’язок з росіянами. „Сидів“ у російському Телеграм-каналі „Вова зі Львова“, який веде росіянин».

Убивця був одягнений у чорне та мав на спині жовтий рюкзак сервісу доставки Glovo. Із судового реєстру відомо, що такий рюкзак приблизно о 17.10 правоохоронці виявили на вул. Костя Левицького, біля будинку № 75а.

За камерами відеоспостереження поліцейські встановили, що з вул. Костя Левицького Сцельніков поїхав у Винниківський лісопарк. У лісопарку виявили електровелосипед (окремо кермо, одне колесо й сам велосипед), сліди взуття, а також місце багаття, де виявили обгорілі речі, зокрема — взуття, рукавиці, які визнано речовими доказами.

«ВЗ» уже писав про те, що спецслужби рф передали Сцельнікову тисячу доларів, щоб він купив машину («вісімку») і електровелосипед, і щоб орендував гараж, де й тримав машину для втечі. Передали Сцельнікову росіяни також документи безвісти зниклого військового. Ці документи він показував, купуючи авто.

У судових ухвалах є інформація про арешт автомобіля ВАЗ 2108. Його виявили на території гаражного кооперативу «Варшавський» за адресою вул. Винниця, 31. Неподалік слідчі виявили посвідчення водія — документ виданий у Кіровоградській області на ім'я військового, який безвісти зник на Курщині у вересні 2024 року.

Із компетентних джерел «ВЗ» дізнався, що пістолет підозрюваний втопив у водоймі. Намагався втопити і велосипед, але він сплив… За даними слідчих, ідеться про озеро Лісне. У Львові є невелика водойма, яка називається озеро Лісове, — це між місцем, де поліція виявила посвідчення водія на ім'я безвісти зниклого військового, та гаражним кооперативом, де була машина.

Журналістка «ВЗ» довідалася з компетентних джерел, що пістолета правоохоронці наразі не знайшли. Водойма сильно замулена.

— Пістолет — це серйозний доказ, але є не менш ніж 20 інших доказів причетності Сцельнікова до вбивства, — каже мій співрозмовник у правоохоронних органах.

— Невже пістолет нереально було знайти? — запитую.

— Я не впевнений, що він міг до кінця правду сказати.

— Чи були у нього спільники?

— Спільники? фсб завербувала — і все.

Відомо, що вдома Сцельніков ретельно «вимив» руки олією, щоб знищити сліди, які є важливими для слідства. Після вбивства поїхав у село Колодіївку Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, поруч із кордоном із Молдовою. Сцельніков перебував на зв’язку з не встановленою слідством людиною, яка через Телеграм давала йому вказівки щодо переховування та втечі.

Під час обрання запобіжного заходу 52-річний Михайло Сцельніков визнав свою провину. Заявив журналістам у залі суду, що це «помста українській владі». При цьому заперечив поширювану ЗМІ інформацію про те, що спецслужби рф шантажували його тілом убитого сина. «Це неправда, — сказав, зокрема, підозрюваний. — Визнаю, я його вбив, і хочу проситися, щоб мене обміняли на військовополонених, щоб я міг поїхати і знайти тіло свого сина».

Колишня дружина Михайла Сцельнікова, львівська журналістка й письменниця Олена Чернінька, написала у соцмережах, що вони розлучилися 2000 року. Сина Михайла-Віктора виховувала сама. Батько і син мали напружені стосунки, а після того, як 2022-го Михайло-Віктор Сцельніков став добровольцем, вони остаточно посварилися, «тому що один був патріотом, а інший — ні».

Наразі Чернінька відмовляється від коментарів, сказала, аби журналісти дали їй спокій. «ВЗ» поспілкувався з подругою Олени Чернінької, директоркою бібліотеки імені Романа Іваничука Тетяною Пилипець. Процитуємо слова подруги: «Майже 30 років Олена жила поза його орбітою.

Їхнім спільним інтересом навіть не був їхній спільний син. Батько ніяк не проявляв себе у його вихованні. До прикладу, навіть однокласники Михайлика, серед яких Фелікс Рябовол, який зараз на фронті, об'єдналися і написали великий допис — про те, що за 11 років спільного навчання у житті Михайлика ніколи не був присутній батько…".