«Якщо залишишся, назву тебе Шпала Шкарпетківна»

Ніка вмостилася на м’якому кріслі. Поруч — Бадді. Йому орієнтовно 4 роки.
 — Я дуже хотіла собаку, але батьки мені не дозволяли, — розповідає Ніка. — Мені вдалося вмовити маму взяти «дворнягу». Ми шукали собаку у Фейсбуці. І побачили Бадді… Прогорнули, але знову до нього повернулися.

Волонтери розповіли, на початку війни Бадді викинули в поле на трасі біля Донецька. Згодом привезли в Івано-Франківськ, там жив десь місяців два. 24 серпня 2022 року ми його забрали. Був дуже «нашуганий», але швидко до нас звик і вже не відходив. Гуляв без повідка, не тікав. Тато не знав, що ми з мамою їдемо по собаку. Спочатку був проти, але змирився.

— Яка у нього блискуча шерсть, — кажу.

— На шампуні йде багато грошей, — каже з усмішкою Ніка. — А ще витрати на амуніцію та багато інших.

Ніка розповідає, коли її немає вдома, Бадді навіть не хоче їсти. Сидить під дверима і на неї чекає. Бувало, три дні не їв. Такий відданий пес.

Кінологиня Анна прийшла з Сузукі — бордер-колі. Ця порода досить популярна через свій високий інтелект. Дуже швидко навчаються. Але їх потрібно постійно чимось навантажувати. Сузукі - 2,5 року.

— Той, хто обирає цю породу, має зважено підходити до вибору, — каже Анна. — Ця собака — не для новачків.

Анна як кінологиня працює з усіма породами собак.

— Люди не часто приходять до кінолога з цуценям. А вчити собаку треба з перших днів, коли потрапляє до вас додому. Коли собаці 7−10 місяців, коли у неї уже сформована певна поведінка, нікого не слухає, працювати з нею важче.

Зараз багато собачок беруть з притулків і приходять з дорослими чотирилапими. Тоді це зрозуміло. Але навіть коли собаці два роки, її треба вчити.

Усе можливо, якщо справді цього хотіти. Складно працювати з собаками, яких привозять із зони бойових дій. Мають проблеми з психікою.

Поки з Анею розмовляємо, Сузукі принесла мені м’ячик, щоб я з нею побавилася. Кумедна!

Даша прийшла на фестиваль з Айсом породи самоїд. Це біла пухнаста грудка шерсті.

— Із дитинства хотіла собаку такої породи, — каже Даша. — А мрії мають здійснюватися, тому я його завела. Ця порода досить важка у вихованні. Не дуже прив’язуються до людей. З ними треба працювати. Ми багато займалися з кінологом. Був час, що він мене узагалі не слухав. Зараз подорослішав.

— У нього така біла шерсть. Як вам це вдається?

— Доглядати цю породу нескладно. Шерсть у них сама очищається. Їх не треба часто мити. Ми ходимо раз або двічі на місяць на ґрумінг. Удома я його взагалі не купаю. Чесати треба раз-два рази на тиждень.

Вартість самоїдів — від 30 тисяч грн. Цій породі - понад тисяча років. У цих собак досить міцне здоров’я. В Айса дуже гарні очі. Усі захоплюються цим красунчиком! А він теж дуже любить людей, любить, щоб його чухали за вушком.

Роксимільяна приїхала на фест до Львова зі своєю чотирилапою улюбленицею Шкарпеткою з Волинської області.

— Вона до нас прийшла на подвір'я, — розповідає дівчина. — Я виходжу, якась собака ходить. Починає зі мною гратися та гризти мої шкарпетки. Я тоді пожартувала: «Якщо ти залишишся, назву тебе Шпала Шкарпетківна». Мама була проти, щоб вона залишилася. Проганяла її, а вона поверталася. Я її підгодовувала голубцями з балкона (усміхається. — Авт.).

Я поїхала в університет, вона пішла за мною. Коли я після навчання повернулася додому, сидить біля брами — дивиться. Я розумію, що вона нікуди не піде, залишається у нас.

Шкарпетці - 3,5 року. Вона дуже вірна. На голові у Шкарпетки — тату, зроблене хною. Песикам тату теж пасують.