«Прогуляти уроки легко, якщо безвідповідальні батьки…»

Червоноградський міський суд Львівської області оштрафував матір, син якої пропустив у гімназії понад 100 уроків за один місяць без поважних причин.

Жінка до суду не з’явилась, але подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вказавши, що вину визнає.

Суд визнав жінку винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП (Невиконання батьківських обов’язків) та оштрафував її на 1700 грн. Також вона має сплатити на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Чи часто діти у школах прогулюють уроки? Чи реально взагалі у нинішніх умовах прогуляти уроки?

Знаю, що у багатьох навчальних закладах Львова, якщо дитина з якихось причин не йде у школу, наприклад, прихворіла, чи є певні сімейні обставини, батьки пишуть про це у батьківський чат (до 8 години ранку). Вказують причину відсутності дитини. Пізніше дитина має принести записку від батьків і віддати її класному керівнику. Увесь цей процес контролює керівництво навчального закладу. Тож не так легко учням «злиняти» з уроків…

Але, як кажуть, освітяни, якщо безвідповідальні батьки, то прогуляти уроки нескладно…

Що роблять вчителі, коли дитина систематично не ходить у школу?

У таких випадках навчальні заклади звертаються до ювенальної поліції, а згодом і до суду. Зазвичай, це роблять у крайніх випадках, коли йдеться уже про злісних прогульників… Найчастіше вчителі намагаються «достукатися» до таких учнів та їхніх батьків словом…

Головний спеціаліст з питань виховної роботи та позашкільної освіти відділу освіти Шептицької міської ради Галина Лобащук каже:

— Якщо дитина без поважних причин протягом десяти днів пропускає уроки, то мають бути зроблені певні дії. Звісно, що ніхто не чекає десяти днів. Як тільки дитина пропустила уроки, класний керівник з’ясовує у батьків, чому дитини немає у школі. Як правило, відповідальні та добропорядні батьки самі попереджають, що дитина прихворіла, чи є якісь сімейні обставини. Це нормально.

Мова йде про ситуації, коли діти злісно пропускають уроки… Прикро, коли у соцмережах пишуть: «притягнули до відповідальності батьків, а де ж була школа?». Якщо справа дійшла до суду, це означає, що до цього була проведена величезна робота.

Класний керівник, практичний психолог, заступник директора, директор неодноразово у різні способи намагалися достукатися до батьків. І в усній формі, і письмово. Батьків запрошували до навчального закладу. Намагалися прийти додому, хоча їм здебільшого не відчиняють…

Були використані усі законні способи, щоби батьків змусити, впросити, переконати, що дитина повинна здобувати освіту!

Батькам паралельно роз’яснюють, що є різні форми здобуття освіти, — продовжує розмову Галина Лобащук. — Є випадки, коли дитина має певні захворювання, або психологічні відхилення, які пов’язані, наприклад, зі стресом, неможливість з технічних причин відвідувати школу тощо. Якщо у навчальному закладі немає дистанційного навчання, батькам рекомендують найближчий заклад, де така форма навчання організована.

Є сімейна форма навчання. Тобто вона передбачає, що дитина буде відвідувати з певною періодичністю школу, для написання певних контрольних робіт. А так буде здобувати освіту вдома.

— Що батьки у таких випадках пояснюють, чому діти не ходять до школи?

— Є батьки, які кажуть: «Вибачте, я не можу нічого зробити». Або кажуть: «Він спить…». Тобто дитина не хоче йти до школи, а батьки не знають, як діяти. Такого, що «я не йду до школи, бо не маю у що взутися», такого не звучить.

Є батьки, які не вміють спілкуватися з дітьми, і ми намагаємося їх навчити, підказати. Ми враховуємо у школі і такі моменти, наприклад, хтось з батьків перебуває на військовій службі. Намагаємося особливо до таких сімей бути чутливими, десь піти на якісь поступки… Дитина мусить ходити до школи. Але є батьки, які не хочуть нічого з цим робити…

— Дитина пропустила понад 100 уроків за місяць… Мама у суд не прийшла. Що вона вам пояснила?

— Ми зверталися з листами до ювенальної поліції… Мама не реагувала. Очевидно, не має впливу на дитину. Усю роботу, яку мала зробити школа стосовно цієї сім'ї — це і відвідування вдома, індивідуальна розмова з батьками, все було зроблено.

Притягнення до штрафу — крайня межа. Якби це була сім'я, яка адекватно реагує на усі зауваження, яка реально турбується долею своєї дитини, переймається тим, що дитина чомусь не ходить до школи, то такий випадок, повірте, не дійшов би до штрафу.

Іноді батьки занадто довіряють дитині, багато всього дозволяють, і виходить так, що упускають з-під контролю цей момент. А навчання — це праця, і працю треба контролювати. Коли дитина не ходить довший час до школи, їй важко навернутися до навчання. Коли вже зусилля з усіх сторін — дитина повертається до навчання.

Якщо батьки не хочуть нічого з цим робити, дитина буде бачити, що батькам вона байдужа. Ну, посварить тато, чи не посварить… Або взагалі не зреагує.

— Чи багато у школах злісних прогульників?

— Щоб злісних — небагато. У школах діє система «10 кроків до уроків». Там розписано: якщо дитина в перший день не приходить у школу, класний керівник з’ясовує причину відсутності. Як правило, це легальна причина. Якщо батьки кажуть: «ми не знаємо», але наступного дня приходять у школу разом з дитиною, і пояснюють, що «ми з’ясували», все — питання вирішено.

Коли батьки реагують на зауваження вчителів, тоді швидко вдається вирішити проблему. Якщо у школі є поліцейський з освітньої безпеки, у нас два заклади їх мають, ще вони допомагають. Це ще більше дієво.