«У рашистів було 45 тисяч пакетів, які приготували для поховання цивільних»

«Допоміг з тілами у Бучі. Наразі родичі шукають своїх убитих батьків, матерів, племінників… Усього 416 убитих. Сьогодні переклали та описали понад 10 людей. І ще рештки з обгорілими. Я на мить став слабким. Але тільки на мить. Я впораюся», – написав Євген на своїй сторінці у Фейсбуці.

Євген Спірін – головний редактор видання «Ба­бель». Раніше працював у Луганському моргу, де його батько був заступником начальника. Журналістка «ВЗ» розпитала Євгена про його во­лонтерську роботу у Бучі.

– У Бучанському районі ми знайшли 1184 тіла, – каже Євген Спірін. – До війни у Бучанський морг привозили близько 20 по­мерлих за місяць. Коли привез­ли 416 тіл тільки з Бучі, морг не зміг впоратися з таким обсягом роботи. У моргу працюють лише два судові експерти. Вони по­просили допомоги у волонтерів. Оскільки я працював у Луган­ському морзі п’ять років, мені написав знайомий, військовий медик: «Ти маєш досвід, приїж­джай!». Я приїхав.

– Чи на сьогодні ще трива­ють пошуки людей у Бучі?

– Цими питаннями займаєть­ся Патрульна поліція Київщини. Навколо Бучі багато лісів та по­лів. Усі ці місця заміновані. Рятувальники разом з саперами і наш улюблений пес Патрон за­ймаються розмінуванням цих територій. Думаю, нас чекає ще багато братських могил…У ра­шистів було 45 тисяч пакетів, які приготували для цивільних. За два тижні до війни у росії ухва­лили «ГОСТ», могили та усі інші поховання були створені за цим «ГОСТом». Це не те, що солда­ти російської армії «набухали­ся» і почали вбивати. Вони їха­ли цілеспрямовано знищувати українців, які тут живуть. Їхали з цими пакетами, з лопатами, щоб ховати людей, яких вбива­ють. Вбивали на вулицях, у до­мівках…

– Була інформація, що у рашистів були списки, убива­ли конкретних людей.

– Можливо, списки були, але ми їх не знайшли. Очевидно, ті списки були умовними… У Бучі були місцеві, які ходили з ро­сійськими солдатами і вказу­вали на будинки, де мешкають атовці. Можливо, ті місцеві хоті­ли якихось преференцій, хотіли води, їжі тощо. Люди нам роз­повідали, що робили млинці з соломи… Ті, хто здавав сусідів, навряд чи їли млинці з соломи. Припускаю, у них були продукти і вода. Але не можу стверджува­ти, бо не спілкувався з такими людьми.

– Дотепер багато людей розшукує своїх рідних. Дехто не може упізнати своїх близь­ких. З березня минуло трохи часу, і тіла у такому стані, що неможливо це зробити…

– Тіла схожі на «смузі» з фрук­тів. Так виглядають у пакетах. Це залишки чогось з чимось. Упіз­нати неможливо. В Ірпіні екс­перти зробили аналіз решток з мішків (тобто взяли аналізи з усіх пакетів), які були з невпіз­наними тілами. І взяли аналізи у живих людей (у родичів взяли теж аналізи). Тепер ми порівня­ємо ці дві бази і будемо розумі­ти, кому, який пакет видати для поховання.

– Чи можуть люди зверта­тися з заявами про зникнення рідних у прокуратуру, а також подавати волосину з цибули­ною для тесту-ДНК?

– Звісно, що можуть. Але в Україні немає пересувної ла­бораторії ДНК. Волонтери хо­тіли купити пересувну ДНК-лабораторію, та з’ясувалося, що вона не продається. Це дуже специфічне обладнання. Тому волонтери знайшли французь­ких фахівців, які погодилися зро­бити цю роботу. Вони приїха­ли на добу. Але ми зрозуміли, що не встигнемо все зробити. Тому французькі слідчі залиши­лися ще на добу. Наразі 64 лю­дини здали свої проби. І близько 280 загиблих… Думаю, є багато людей, які ще не знайшли своїх родичів. І ще не здавали зразків ДНК. Французькі фахівці усі про­би забрали, їх повезли у Париж.

У нас є машини-рефрижера­тори, де тіла зберігаються. Але убивства відбувалися з 3 по 30 березня. Зараз – травень. Як не намагаєшся зберігати тіла, вони розкладаються, навіть у холо­дильнику.

– Львівські правоохоронці заочно повідомили про підо­зру двом службовцям полку особливого призначення міс­та Ангарська рф – уроджен­цям Бурятії. Відомо, що вони вдерлися до приватного бу­динку у селі Бузовій Бучан­ського району. Катували чо­тирьох чоловіків на очах жінок та дітей. Викрали гро­ші та цінні речі. Вже відомо, хто стоїть за усіма злочина­ми у Бучі?

– У команді є три напря­ми. Перший – встановлення, опис і все, що стосується ДНК-експертизи. Другий – співпра­ця з Генеральною прокурату­рою щодо полонених. Багатьох людей вивезли на територію російської федерації, щоб по­повнювати обмінний фонд. І третя команда розслідує, хто саме брав участь у катуваннях, вбивствах. Ми не перетинаємо­ся з двома іншими напрямами. Наша команда займається ви­ключно ідентифікацією трупів.

– Чи відомо, скільки дітей закатовано на Київщині?

– Серед тіл, які ми переноси­ли, немає дітей. Але є діти, які розшукують своїх батьків. У нас є два такі випадки. Це 5-річний хлопчик, у нього є мама, але не­має тата. Тата розстріляли, бо він стояв на блокпосту. Та 6-річ­ний хлопчик, у нього немає тата і мами. Його привела на ДНК-проби тітка. Щодо закатованих дітей, вони є. Ці випадки фік­сує Генеральна прокуратура. Є окремий відділ, який займаєть­ся тільки дітьми, зокрема роз­слідуванням злочинів щодо зґвалтування дітей.

– Скільки часу ще працю­ватимете у Бучі?

– Ми повинні внести у базу усіх, кого знайшли. Маємо пе­ренести записи в електронний варіант. Коли завершиться ДНК-експертиза, перенесемо цей досвід на ті місця, які зараз тимчасово окуповані. Я споді­ваюся, що їх незабаром звіль­нить українська армія. Якщо там є братські могили, знаємо, як з ними працювати. Чесно скажу, страшно навіть уявити, що ді­ється у Маріуполі та інших міс­тах, де побували окупанти…

Читайте також: «Після завершення активної фази бойових дій протистояння з росією триватиме...»