«У тебе – два роки умовно. Якщо не будеш слухатися, напишемо, що ти п’яний, і сядеш на ці два роки...»

Львівський журналіст, письменник та атовець Влад Якушев написав на своїй сторінці у соцмережах обурливий пост про те, що його «родину тероризує поліція». У цьому терорі проглядається, зі слів Влада, «ментовський бєспрєдєл».

Під приціл правоохо­ронців потрапили пле­мінниця Влада Якушева, Ксенія Корецька, та її чоло­вік, Владислав Корецький. По­дія відбулась торік — 1 серпня 2020 року у Львові на вул. Ва­ловій, поблизу будинку № 25. Ксенія розповідала, що вони з чоловіком йшли мимо шумної компанії, яка конфліктувала з патрульними. Патрульні пово­дилися зухвало. Відтак вирі­шили втрутитися у конфлікт… Ось що Влад Якушев розповів журналісту «ВЗ»:

— Патрульні були «накруче­ні», коли моя племінниця з чо­ловіком втрутилися у конфлікт. Шарпали Влада за руки. Кри­чали, що повезуть його у рай­відділ. Він виривався… Тоді повалили його на землю. Ксе­нія почала його захищати. По­ліцейський її штовхнув, і вона впала, коли встала, то дала йому ляпаса. Вони виклика­ли ще один екіпаж. До райвід­ділу забрали Влада, Ксенію та ще одного чоловіка, він — кия­нин. Влада відправили у СІЗО на три дні до обрання запобіж­ного заходу. Вони його особу встановили, але він не мав при собі паспорта, відтак сказали, що мають право його трима­ти. Ксенію протримали 14 го­дин, без води, але відпустили. Жодних свідчень у неї не бра­ли. А далі — суд, обрання міри запобіжного заходу. Киянина залишають під вартою на два місяці…

— Він мав при собі якусь зброю?

— Ні, ніхто не мав. Поліцей­ські сказали, що вони були п’яні у громадському міс­ці. Стосовно Влада, адвокат оскаржив постанову про на­кладення патрульними адмі­ністративного стягнення за ч. 1 ст. 178 КупАП (розпиван­ня алкогольних напоїв на вули­цях тощо). Справу розглядав Франківський суд 25.11.2020 р. Суд скасував постанову та за­крив провадження у справі че­рез відсутність доказів. Прото­кол був на коліні написаний… А далі ось що сталося. Про­курор чоловікові племінниці каже: «На твою дружину є ще відкрита кримінальна справа. Пропонуємо так: «Ти на суді встаєш, каєшся, що ти справ­ді хуліганив. Тобі дають два роки умовно, і всі розходять­ся. Якщо цього не зробиш, по другій кримінальній справі по­чинаємо тяганину з твоєю дру­жиною. (Тобто правоохоронці за одним фактом відкрили два кримінальні провадження. — Авт.). І уявіть — у вас мала ди­тина, ви починаєте ходити по судах, по слідчих діях. Хто буде за дитиною дивитися?!».

Як мені пояснив адвокат: «Якби була одна справа, то суддя би подивився на мою племінницю, яка важить 48 кі­лограмів, та на патрульних ва­гою понад 90 кілограмів, і ця справа би «розвалилася». Від­так їм вдалося Влада залякати та переламати. Його ще звіль­нили з роботи. «Мєнти» по­дзвонили до нього на роботу. Роботодавець з переляку його вигнав.

— А свідки у справі були?

— Тільки правоохоронці.

— А що з тим киянином, який проходив у справі?

— Не знаю, яка доля цьо­го киянина. Влад отримує два роки умовно, і нібито на цьому мало все закінчитися. (Спра­ву розглядав Галицький ра­йонний суд, суддя Зубачик Н. Ось декілька цитат з рішен­ня: «Дії Корецького В. Л. ква­ліфіковані як грубе порушення громадського порядку з мо­тивів явної неповаги до сус­пільства, яке було пов’язане з опором представникам вла­ди, тобто кримінальне пра­вопорушення, передбачене ч. 3 ст. 296 К К України. Об­ставиною, яка обтяжує пока­рання Корецького В., є вчи­нення злочину особою, яка перебувала у стані алкоголь­ного сп’яніння. — Авт.). З часу тих подій минув рік і два місяці. Влад мав ходити до поліції від­мічатися. Один раз відмітив­ся, — веде далі Влад Якушев. — І тут з’являється той самий слідчий Галицького райвідді­лу, який веде і цю другу спра­ву, щодо Ксенії. Мені здалося, що та справа лежала-лежала, завершення місяця, потрібні показники, і слідчий подумав, мовляв, можна і справу закри­ти, і заодно заробити грошей. Він починає дзвонити не до Ксенії, а до Влада: «Прийди на розмову у райвідділ. Нам тре­ба поговорити щодо Ксенії». Цей тиск почався два тижні тому. Влад питає: «На якій під­ставі я піду у райвідділ?». По­ліцейський каже: «Треба деякі документи підписати». «Над­силайте повістку, і я прийду», — відповів Влад. (Кілька роз­мов зі слідчим поліцейським Влад записав на диктофон, де поліцейський каже, зо­крема, «якщо не прийдеш, то офігієш», «я що, до нормаль­ної людини дзвоню, я дзвоню до злочинця», «в тебе умов­не — будеш мати проблеми». — Авт.).

— Влад не йде на контакт, тоді поліцейські роблять засід­ку у його під’їзді, — обурюється Влад Якушев. — Вони йому ка­жуть: «Даємо хід справі по тво­їй дружині, або ти вирішуєш це питання, і ми справу закриває­мо». Тобто дали зрозуміти, що їм треба заплатити… На щас­тя, тітка почула розмови в ко­ридорі і виглянула. Наступ­ного дня дзвінок, який Влад записав. Поліцейський каже: «У тебе умовне. Якщо не бу­деш слухатися, ми тебе злови­мо, напишемо, що ти п’яний, і сядеш на ці два роки». Родичі подзвонили до мене. Бо тиск був постійний. І ми вирішили зателефонувати на «гарячу лі­нію» МВС. Це було 31 березня цього року. А вже ввечері слід­чий почав ломитися до Влада у хату, мовляв, хоче вручити під­озру. Вдома була лише тітка. Влад з Ксенією були в гостях. Тітка додзвонилася до мене. Я одразу поїхав до неї. Викли­кав «патрульку». Щоправда, патрульні мене так і не доче­калися. Сказали телефоном, що вони вже все з’ясували, що йдеться про справу, в якій я і мої родичі побили патруль­них рік тому. А зі мною не хо­чуть розмовляти, бо я громад­ський діяч. Мене аж підкинуло! То вони і мене намагаються у цю стару справу запхати? Я підходжу під двері — нікого. Зайшов до тітки. Їй було пога­но, я її приводжу до тями. І тут, це вже здається добре по де­сятій, дзвінок їй на мобільний. Я піднімаю трубку, а це дзво­нить слідчий Кобилецький. Слідчий подумав, що це чо­ловік моєї племінниці. І каже: «Давай, швиденько, Ксенію за руку — і до мене. Або бу­демо їй підозру вручати, або обговорювати, що з цим всім робити». Коли я назвався і сказав, що я журналіст, ри­торика його змінилася. По­чав казати, що «він хоче слід­чі дії провести», «щоб Ксенія прийшла до райвідділу з ад­вокатом». Я звернувся з за­явою у департамент внутріш­ньої безпеки Нацполіції. Коли Ксенія прийшла до слідчого з адвокаткою, він їй таки вру­чив підозру — це «хуліганка» ч. 3 ст. 296 від 2 квітня. Тоді що слідчий збирався вруча­ти 31 березня, коли прийшов до неї додому? Чи мав право там бути?".

У підозрі, зокрема, напи­сано «що Ксенія Корецька 1 серпня 2020 року на вул. Валовій, поблизу будинку № 25, разом з Владиславом Корецьким вчинила конфлікт з поліцейськими, обража­ла честь та гідність поліцей­ських та перехожих, які ро­били їм зауваження, вдарила поліцейського Горгута П. в обличчя, стискала його праве плече, чим, відповідно до ви­сновку експерта, заподіяла йому легкі тілесні ушкоджен­ня та спричинила втечу від працівників поліції Корецько­го В., а також не припиняла своєї протиправної поведін­ки упродовж тривалого часу, внаслідок чого припинення такої стало можливим лише після прибуття на місце по­дії додаткових екіпажів полі­ції. Ксенія Корецька підозрю­ється у грубому порушенні громадського порядку з мо­тивів явної неповаги до сус­пільства, яке супроводжува­лося особливою зухвалістю та було пов’язане з опором представникові влади». Свій підпис під документом поста­вив і прокурор Львівської міс­цевої прокуратури № 1 Львів­ської області.

Коментар для «ВЗ»

Катерина Рибій, речниця патрульної поліції Львівщини

Якщо громадяни вважа­ють, що в діях поліцейських є якісь правопорушення, вони звертаються до Дер­жавного бюро розсліду­вань (ДБР). Щодо спра­ви, про яку ви запитуєте, то громадяни звернулися до ДБР. Там відкрили відповід­не провадження. ДБР пере­віряє факти. Поліцейських вже допитували. Працівни­ки ДБР, я так розумію, все перевірили, проаналізува­ли всі матеріали. Поліцей­ські зателефонували в ДБР, і їм повідомили, що це прова­дження вже закрите.

А тим часом…

Департамент вну­трішньої безпеки Нацпо­ліції України відреагував на заяву Влада Якушева, зокрема на його пости у Фейсбуці, та ухвалив рі­шення — призначити пе­ревірку усіх фактів щодо дій правоохоронних ор­ганів.