Роман Ілик: «З таким низьким відсотком людей, які готові до вакцинації, очікувати на колективний імунітет не доводиться»

Чимало українців вакцини від ковіду бояться більше, ніж самої хвороби. Проти вакцинації в соцмережах активно розповсюджують усілякі міфи і фейки. Натомість влада, по суті, нічого корисного не робить, аби серйозно пропагувати щеплення на національному рівні. Жодної дієвої соціальної реклами!

Сподіватися на те, що кілька публічних осіб, які на камери зробили вакцинацію, стануть драйверами змін у свідомості мільйонів українців — смішно.

Про перспективи вакцинації говоримо із заступником міністра охорони здоров’я (2016−2019 рр.) Романом Іликом.

— Чому, на вашу думку, в Україні про­валена вакцинація?

— Щоб централізовано на рівні держа­ви закуповувати будь-які ліки, у тому чис­лі вакцини, потрібно думати заздалегідь.

Якщо йдеться про будь-яку вакцину (не в умовах форс-мажору, який маємо сьо­годні з ковідом, а загалом планово), то цей процес займає щонайменше два роки.

Якщо ж говоримо про форс-мажорні обставини, то про закупівлю вакцини вла­да зобов"язана була подбати негайно, що­найпізніше улітку 2020 року.

— Як це зробив Ізраїль, чи ряд інших розвинутих країн, які ще влітку домов­лялися з Пфайзером, коли ця вакцина ще навіть не була допущена до масо­вого обігу. На сьогодні Ізраїль вже про­вакцинував майже все своє доросле населення і офіційно заявив, що в кра­їні ковід переможений.

— Власне тому, що технологічно процес виготовлення вакцини кардинально від­різняється від виготовлення інших лікар­ських засобів. Головне — треба більше часу, і, що важливо, — гарантія того, що ця вакци­на буде саме у тих обсягах, в яких зробле­но замовлення. Якби ми б розпочали цей процес влітку, на сьогодні ми б вже провак­цинували усіх охочих. Для успішного ефек­ту вакцинації потрібно щепити щонаймен­ше 70 відсотків населення. А тепер ключове питання: в який спосіб це досягти в Україні, де понад 60 відсотків населення в принци­пі не готове вакцинуватися? Виникає логіч­не запитання: що вакцинація в таких обся­гах дасть в Україні? Колективного імунітету від цього точно не буде. Тобто з таким низь­ким відсотком людей, які готові до вакци­нації, очікувати на колективний імунітет не доводиться. Бо тотально провалена кому­нікаційна кампанія на рівні держави. Якщо б влада ще з літа доносила до людей інфор­мацію про важливість вакцинації належним чином, а не окремими меседжами, ми за­раз мали б іншу ситуацію і зовсім інші циф­ри.

Причому справа катастрофічною є не тільки щодо щеплень проти ковіду, а й щодо щеплення від інших небезпечних інфекцій. Є календар щеплень для дітей, який вимагає обов’язкову вакцинацію від близько десяти інфекційних захворювань. Але і він не виконується на належному рів­ні.

Це означає, що інформаційна кампанія повинна проводитись завжди, незалеж­но від того, чи є пандемія, щоб населення справді довіряло вакцинації як надійному методу профілактики інфекційних хвороб. Допоки в Україні не буде 80−90 відсотків людей, які готові усвідомлено самі вакци­нуватися та вакцинувати своїх дітей, про позитивний ефект будь-якої вакцинації годі говорити.

— В Україні вже масово поширений агресивний британський штам, який завезли з-за кордону…

— У тому-то й проблема. Навіть якби достатню кількість людей вже б і щепи­ли, і виробився колективний імунітет, на­селення невпинно мігрує. Світ сьогод­ні відкритий. Тобто і в інших країнах має також бути щеплено не менш ніж 70 від­сотків. Якщо той же Ізраїль щепив май­же всіх своїх громадян, це не означає, що там не буде випадків захворювання на ко­ронавірус. Тому навіть масова вакцинація повністю не вирішить проблеми, оскіль­ки у нас «дірки» на кордонах, не відстежу­ються належним чином зв’язки інфікова­них громадян.

Щеплення, без сумніву, зменшить на­вантаження на систему охорони здоров’я, убезпечить групу ризику від захворюванос­ті. Але це не вирішить проблеми глобаль­но, на державному рівні. Варто задумати­ся владі над серйозною багатоскладовою постійною національною просвітницькою роботою, яку насамперед, варто почина­ти із самих медиків. Ніщо пагубніше не діє на свідомість людини, що вагається щодо вакцинації, аніж зерно сумніву посіяне саме такими медиками. З оптимізмом дивлюся у майбутнє.