«У жодній країні у барі не «крутитимуть» музику, якщо не мають відповідних документів»
Паб «Залізна шапка», що у центрі Львова, оштрафували на понад 208 тисяч гривень
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/428373/muzyka.jpg)
Штраф на паб наклали після візиту працівника Української ліги авторських і суміжних прав, який зафіксував, що у залі звучали пісні Depeche Mode, Arctic Monkeys, Емінема, Джонні Кеша тощо. Як з’ясувалося, усю цю музику заклад використовував нелегально.
Використання нелегальної музики у цьому пабі виявили ще у серпні 2019 року. Українська ліга авторських і суміжних прав після цього звернулася до адміністрації пабу — з пропозицією укласти офіційний договір на використання музики. Оскільки відповіді не було, організація подала на паб до суду, вимагаючи компенсувати їй як представнику інтересів музикантів збитки від нелегального використання 11 пісень.
Їх оцінили у 50 мінімальних зарплат (208 тисяч 650 гривень). Окрім того, паб має ще відшкодувати Українській лізі авторських прав 20 тисяч гривень витрат на юристів.
Невже у кожному ресторані чи маленькій кафешці адміністрація повинна мати відповідні документи на використання музичних творів, які створюють затишний фон закладу громадського харчування? Щоб розібратися у такій «вищій математиці», журналіст «ВЗ» звернулася до організатора концертних заходів Ореста Куся.
— Така практика існує в усьому світі, — каже пан Орест. — У жодній країні світу в барі не дозволять собі «крутити» музику, якщо не мають відповідних документів. Авторське право має бути захищене. Усі радіостанції, організатори концертів, ресторани, кафе повинні мати договори, так звані роялті, згідно з якими переказують певну суму коштів на певні організації, які мають право ці кошти збирати. А потім вони ці гроші передають артистам.
— Але чи діє таке правило в Україні?
— Я цікавився у багатьох артистів, чи з ними укладали такі договори. Хтось каже — так, однак жодних відрахувань не отримали…
— Тобто ви, як організатор концерту, маєте заплатити артистові за виступ, а окрім того, ще й за те, що той артист заспівав чиюсь авторську пісню?
— Аякже! Але для цього автор повинен мати документи, що його пісня чи слова до пісні належать саме йому. Згодом має укласти договір про захист роялті з відповідними організаціями, які захищатимуть його права, та збирати суму роялті за їх використання. Своєю чергою, кожен організатор зобов’язаний укласти Договір про сплату роялті за використання композицій у виконанні артистів (в тому числі й суміжні права — автору пісень, композитору) під час концертного заходу. Як правило, у договорі про сплату роялті вказують суму відрахувань, яка становить до 5% валового збору з продажу квитків. Жоден концерт не відбувається без участі інспекторів, які за це відповідають. Те саме має відбуватися і у ресторанах чи кафе, де використовують фонограми.
— Але ж ті інспектори також повинні мати укладені угоди на те, що саме вони захищають права того чи іншого зарубіжного виконавця?
— Звісно. До прикладу, компанія, яка стежить за використанням пісень Елтона Джона, укладає такі угоди з представництвами в усіх країнах світу. В Українській лізі авторських і суміжних прав є інспектори, які контролюють використання саме пісень Джона.
— Але ж у пабах і ресторанах «крутять» не лише твори зарубіжних виконавців. Це може бути будь-яка гопанка невідомої групи…
— За усі твори, які звучать у комерційних структурах, тобто у пабах і ресторанах, адміністрація повинна робити певні відрахування. І це не будуть великі суми.
— Як інспектор може довести, що у ресторані використовують нелегальну музику?
— Приходить інспектор, який має невеликий комп’ютеризований пристрій. У базі цього приладу є усі твори світової бібліотеки, які зареєстровані з авторським правом. Комп’ютер відразу показує: звучить пісня, захищена авторським правом. І цей інспектор може виставити претензії тому ресторану, у якому він це почув. Але знову ж таки — у кожному конкретному випадку мають працювати юристи.
Коментар для «ВЗ»
Микола Княжицький, народний депутат
— Мені складно прокоментувати саме цей випадок, але, згідно з українським законодавством, якщо є авторське право, то авторам треба платити. У цьому конкретному випадку треба знати, чи були авторські права комусь передані.