«Я б не хотів, щоб на імені Кузьми спекулювали»

«Кузьма й сам був справжнім захисником України. Воїном сло­ва. Його зброя — ручка, папір та мікрофон. Піснею зцілював душу, словом — заряджав на боротьбу. За сильну, квітучу та неперемож­ну Україну», — аргументував наго­родження глава держави.

Натомість аргументів у про­тивників нагородження артиста було дуже багато. Насамперед людей обурює, що найвищу дер­жавну відзнаку під час війни вида­ли не військовому, а музиканту. Про це написав ветеран баталь­йону «Артемівськ» донеччанин Ві­талій Овчаренко: «Давати зван­ня Герой України незрозумілому співаку („Кузьма“), і особливо під час війни, — означає дискредиту­вати це звання, яке декотрі вибо­рюють у боях».

«Кузьмі» згадали і його участь в агітаційних концертах на підтрим­ку Віктора Януковича під час ви­борів 2004 року, що завершили­ся першим Майданом. 2004 року, за контрактом з «Інтером» Андрій Кузьменко зобов’язаний був бра­ти участь в усіх акціях телекана­лу. А канал агітував за Януковича. Через Януковича у групі «Скря­бін» стався конфлікт, гурт покину­ло кілька музикантів.

Як сприйняли посмертну наго­роду для сина батьки, я поцікавила­ся у мами Андрія Кузьменка Оль­ги Михайлівни.

— За часів президентства По­рошенка ми очікували, що Андрі­єві присвоять звання народно­го артиста. Нам зателефонували з комісії з нагородження і пояснили, що посмертно таких звань не да­ють. Тоді Комітет з нагород дав ор­ден першого ступеня «За заслуги перед Батьківщиною». Коли у 2014 році Андрій метлявся туди-сюди, ніхто цього не озвучував: відвідував госпіталі, дитячі притулки… При­гадую, коли Андрія відспівували у церкві, серед ночі прийшли троє чо­ловіків, яких виписали з госпіталю і вони мали повертатися знову на фронт. Один з них зняв зі себе ме­даль і простягнув мені: «Будь ласка, віддайте це Андрієві. Бо це все, що на нас, купив нам Андрій. Бо ми піш­ли воювати у в’єтнамках». І я приче­пила Андрієві на лацкан цю медаль.

Андрій не афішував усього того, що робив для хлопців на схо­ді. Батько просив Андрія, щоб не їхав на схід, бо «ти таке вигово­рюєш і виспівуєш, що тебе впій­мають або сепаратисти, або ще хтось». Але він не слухав, бо знав, що на передовій його чекають. Ми не сподівалися, що синові дадуть саме Героя України. От і кілька днів тому відкрили мурал на честь Ан­дрія у Новояворівську. Якби люди­на не заслужила такої уваги, ніхто б нічого і не робив. І ті, хто нега­тивно сприйняв інформацію про звання, нехай залишаються при своїй думці. Може, вони думають, що ми скажемо: «Ні, не давайте Андрієві Героя»? Не скажемо, бо ми у нікого це звання не відібра­ли. Можна по-різному ставитися до Зеленського, але за Андрія ніх­то не ходив просити.