Зе!нокдаун для Кличка

Коли на фініші своєї каденції уряд Володимира Гройсмана залишив без розгляду наполегливе прохання з Офісу президента скерувати подання щодо звільнення Віталія Кличка з посади голови столичної міськдержадміністрації, було очевидно: повторний раунд — лише питання часу. Відстрочка не затягнулася: новий Кабмін, не довго думаючи, таки погодив відставку очільника КМДА. В очікуванні кадрової крапки від президента спостерігачі за політично-юридичним двобоєм між Банковою та Кличком зійшлися у суперечці щодо того, наскільки законною є спроба відокремити крісло столичного мера від посади керівника міськдержадміністрації, та якими будуть наслідки «столичного протистояння».

Погодження Кабміну — передостанній раунд по­єдинку, який триває вже другий місяць і став публіч­ним після озвучених керівником президентського Офісу Андрі­єм Богданом «Зе!аргументів» щодо відставки Кличка з поса­ди голови КМДА. Тоді очільник ОП заявив, що, як і решта голів держадміністрацій, із приходом нового прези­дента Кличко мав би сам подати у відставку. Бог­дан посилався на відповідні стат­ті Конституції та Закону «Про міс­цеві держав­ні адміністрації», які обумовлю­ють процедуру призначення та звільнення очіль­ників місцевих адміністрацій. Крім юридичної складової, апе­лював і до «обліко неморалє» Кличка. Той, мовляв, давно не контролює ситуацію у Києві — усім заправляють тіньові «смо­трящі».

Хук від Богдана викликав не­однозначну реакцію. Поки при­хильники «зміни влади під ко­рінь» намагалися виправдати озвучену з Банкової заявку щодо позбавлення Кличка порт­феля голови КМДА, критиків прибувало. До гуртка опонентів доєдналися навіть ті, хто зага­лом схвально оцінював стартові кроки Зе! команди. Їхні аргумен­ти зводяться до того, що спершу потрібно було прибрати нести­ковки у питанні щодо поєднан­ня/розділення крісла столично­го мера та посади голови КМДА і лише потім переходити до самої процедури. Ще один момент: кияни обрали Кличка мером із повноваженнями очільника міськадміністрації, і вносити ко­рективи у цю зв’язку, не дочекав­шись закінчення терміну повнова­жень нинішнього столичного гра­доначальника, — погана задумка.

Що ж за юри­дичні нести­ковки, про які йшлося вище? Йдеться, зокре­ма, про 118-ту статтю Консти­туції, точніше — її офіційне тлумачення Конститу­ційним Судом, та норму Закону «Про столицю України — місто-герой Київ». У своєму висновку від 25 грудня 2003 року КС за­значив: «Київську міську дер­жавну адміністрацію має очо­лювати лише особа, обрана київським міським головою, яка президентом України призна­чається головою КМДА». Тоді як закон про столицю пропи­саний так, що дозволяє розді­лення посад мера Києва і голо­ви КМДА. Відповідні поправки до нього внесли за президент­ства Януковича — під конкретну ситуацію. А ситуація полягала у тому, що «біло-блакитним» кор­тіло посунути тодішнього київ­ського градоначальника Леоні­да Черновецького. Розділивши столичні крісла і призначивши головою КМДА «свого кадра», Олександра Попова, Банкова сконцентрувала столичну владу у своїх руках, залишивши Чер­новецькому роль мера-весіль­ного генерала.

Опоненти «демонтажу» Кличка кивають на цю історію дев’ятилітньої давності, за­кидаючи «Зе!команді» спро­би діяти методами Янукови­ча. У Банкової — своя правда: закон, кажуть, не переступа­ли. У сухому осаді маємо ще одну ілюстрацію того, як різ­нобій у законах та їхнє різночи­тання дають можливість вер­тіти «юридичним дишлом» на різні боки.

Поки столичний мер і ті, хто у поєдинку з Банковою — на його боці, трактують ситуацію з без п’яти хвилин відставкою Клич­ка як «наступ на місцеве само­врядування і намагання позба­вити громаду права впливати на процеси управління столицею», у Кабміні озвучили свої аргу­менти «за» розділення «клич­ковських» посад. Мовляв, таке рішення матиме радше пози­тивні наслідки для Києва і киян. Прем’єр Олексій Гончарук, по суті, ретранслював те, про що заявляв Богдан. «У мене немає жодних сумнівів, що в Києві не припинилася корупційна прак­тика, і досі існують групи впли­ву, які насправді надто сильно впливають на діяльність адміні­страції. Думаю, якщо підсили­ти пана Кличка сильним голо­вою адміністрації, менеджером, який би був здатен опиратися цим групам впливу, це позитив­но відіб’ється на інтересах пе­ресічних киян», — заявив Гонча­рук.

Останнє слово — за прези­дентом. Хоча навряд чи воно стане крапкою у цій резонанс­ній історії. Серед варіантів про­довження — судова тяганина (Кличко вже заявив, що оскар­жуватиме свою відставку) і мож­ливість дострокових виборів у столиці.