Плюс два до ЦВК — мінус кілька мільйонів із бюджету

Коли парламент розійшовся на літні канікули, так і не вирішивши задачку з Центрвиборчкомом (як розділити 13 портфелів на 14 кандидатів?), хор песимістів став багатоголосішим. Прогнози про те, що прострочена на чотири роки ЦВК може ще й майбутні президентські вибори пережити, зазвучали реалістичніше. Настільки, що наші європейські партнери за нагоди і без взялися слати Києву недвозначні сигнали: у питаннях оновлення ЦВК та остаточного ухвалення Виборчого кодексу варіант «може, колись» відпадає. «Чарівні пенделі» укупі з вигодо-політичними розрахунками дали перший результат.

«Ми готові пожертвувати одним зі своїх висуван­ців, а ви відкликаєте когось зі своєї трійки, аби крісло у ЦВК і для „Опоблоку“ знайшлося», — таку пропозицію зробили «Народ­ному фронту» у «БПП», коли стало зрозуміло: торгувалися, та недо­торгувалися. Точніше, це була не пропозиція, а «стьоб», враховуючи, що в «НФ» і з квотою у три «штики» вважали себе несправедливо обді­леними.

Випустивши пару, на Банко­вій все ж взялися мізкувати, як розв’язати задачку із Центрви­борчкомом, аби і свій куш не втра­тити, і потрібну кількість голосів за оновлення ЦВК забезпечити (без «фронтовиків» тут — нікуди). Тоді ж під парламентським куполом про­звучала пропозиція про можливе розширення складу ЦВК. Озвучив її спікер Андрій Парубій. Ось тіль­ки без уточнень, звідки вітер дує і яким може бути «довісок» до пе­редбаченої законом ЦВКівської «п'ятнадцятки». Відповіді на ці за­питання прояснилися, коли очіль­ник фракції «Народного фронту» Максим Бурбак заявив, що «НФ» проти розширення складу ЦВК. «Фракція пропозиції не підтрима­ла, — оголосив Бурбак, прогово­рившись, що було два варіанти „розширення“ ЦВК — до 16 або до 17. — Очікуємо або переподання (списку кандидатів до Центрви­борчкому. — „ВЗ“), або врегулю­вання питання в інший законний спосіб. Можливо, список скоро­титься до 12-ти». 13-та вакансія, з розрахунку «фронтовиків», для «Опоблоку» (аби не ігнорувати пе­редбачені у резолюції ПАРЄ реко­мендації про врахування інтересів усіх фракцій щодо представництва у ЦВК).

Одкровення Бурбака підтверди­ли «чуйку», що ініціатива про роз­ширення ЦВК — «родом» із Банко­вої. А публічне «фу» у відповідь на неї від «Народного фронту» було, як в анекдоті: «Якщо жінка говорить „ні“, значить, торгується».

Торгувалися у перервах між ре­лаксом на Мальдівах-Канарах, і піс­ля канікул «терли». Аж поки те, що у Банкової в голові, вклали не на язик спікерові, а у поданий Парубієм законопроект. Оформили усе так, аби виглядало, що сценарій не з президентської Адміністрації спустили, а на численні прохання «пар­ламентських трудящих» напра­цювали. Мудрі депутати, мовляв, подумали — спікер їхні думи у се­сійну залу «делегував». Колективне рішення — алібі для всіх. І для тих, хто опозицією себе називає та бив­ся у груди, що не голосуватиме за ЦВК, доки президентське подання не підженуть під кількість вакансій у комісії. І для «фронтовиків»: то Бан­кова розширити ЦВК пропонувала — відмовилися, а тепер, мовляв, «наш» спікер відповідний законо­проект подав — якось «невдобно» відмовити.

Провернули усе в експрес-ре­жимі. 17 вересня Парубій вніс за­конопроект, а наступного дня, як тільки профільний комітет висно­вок «проштампував», питання ви­несли на голосування у сесійну залу. 236 «за» — рішення прийнято. «БПП» і «Народному фронту» підсо­били голосами «ляшковці» та «до­норські» групи — «Відродження» і «Воля народу». Жодного «за» не дали «Батьківщина», «Самопоміч» та «Опоблок». Хоча, здавалося, «опоблоківці» голоси підкинуть, із прицілом на те, що з 15-ти вакансій у розширеній ЦВК одна перепаде їм. Але в «ОБ» забажали не один, а два портфелі у Центрвиборчкомі. З результатів голосування за по­даний спікером законопроект ви­ходить, що «не добазарилися». А то б у тексті проекту замість 17-ки, 18-ку підмахнули.

Сказав же Парубій, представ­ляючи документ, що «цифри не мають значення». У пояснюваль­ній записці до законопроекту про розширення ЦВК — та ж пісня: додаткових видатків з бюджету, мовляв, не знадобиться. Тут одне з двох: або Парубій ділитиме свою зарплату на трьох (на себе і двох «доплюсованих» членів ЦВК), або на два додаткові крісла у Центрви­борчкомі шукатимуть «блажен­них», яких хлібом із ікрою не годуй — дай тільки «за дякую» попрацю­вати. «Схоже, двоє з 17 членів ЦВК мають працювати на громадських засадах і, звісно, стануть найне­залежнішими у своїй діяльності, — саркастично зауважив у своєму Facebook-дописі заступник голови ЦВК Андрій Магера. — Усе нагадує аукціон. Сьогодні 15 членів. Уліт­ку пропонували 16. Тепер 17. Хто дасть більше? Може, право — все ж не предмет торгу?».

Те, що у спікера — нуль видат­ків з бюджету, насправді — циф­ра зі шістьма нулями. Зарплата у рядового члена ЦВК — близько 50 тисяч гривень на місяць (у голови — майже 60 тисяч, у замів — 53−57 тисяч). За рік набігає 600 тисяч, на двох — 1,2 мільйона. І це тільки на зарплату! А на службове утриман­ня — помічників, «офісні» витрати, транспорт, житло…

Вовки ситі (підганяють закони під свої апетити), а народ за ба­ранів мають. «Обаранили» і де­путатів, які тупо проголосували за зміни до закону про ЦВК, не читаючи, що у тому законі. А там написано: для кворуму у ЦВК по­трібно, аби на засіданні було не менше як дві третини від складу комісії. Цікаво, як вираховувати­муть дві третини, якщо буде не 15, а 17 членів ЦВК? «Виборчко­мівців» по черзі розчленовувати­муть, аби потрібний мінімум вий­шов — 11,3 члена?

На кострубату арифметику звернули увагу у Головному на­уково-експертному управлінні Верховної Ради. «У разі встановлення кількісного складу ЦВК у 17 осіб за­лишиться невизначеним, яка кіль­кість членів комісії складає третину (стільки потрібно для скликання засідання ЦВК у разі відсутності го­лови комісії чи замів. — „ВЗ“) та дві третини членів ЦВК, що може при­звести до паралічу роботи комісії та оскарження її рішень», — йдеться у висновку парламентських екс­пертів до поданого спікером за­конопроекту. Та які там експертні висновки, коли депутатам команду «шнель» треба виконувати?!

Кількісний склад ЦВК у темпі вальсу перекроїли. Чи вдасться такими ж темпами оновити комі­сію, призначивши 15 новобранців (двоє з «виборчкомівських», Олег Діденко і Катерина Махніцька, за­лишаються працювати, оскільки семирічний термін їхніх повнова­жень закінчується 2021 року). Го­лосування за персональний склад ЦВК анонсували на 20 вересня…

Коментар для «ВЗ»

Андрій Золотарьов, політичний експерт

— Головна кампанія зараз — президентська. У цій ситуації було наїв­но очікувати, що Банко­ва могла б поступитися контролем над ЦВК (про­вівши до складу комісії свою офіційну шестірку кандидатів, плюс — Тетяну Сліпачук (яку деле­гувала до ЦВК група «Воля народу», але ниточ­ки від цієї висуваниці теж до Банкової тягнуть­ся), і заручившись «донорськими штиками», в АП отримають контрольний пакет акцій у ЦВК. — Ред.). Тож аби не довелося відмінусовувати когось із «потрібних» кандидатів, пішли іншим шляхом — збільшили кількісний склад ЦВК.

— Що вторгував «Народний фронт» за під­тримку такого рішення?

— Йшлося, вочевидь, про збереження пред­ставників «Народного фронту» у вищих щаблях влади. З одного боку, Банкова намагається об­межувати апетити «НФ», з іншого — змушена враховувати інтереси цієї політичної сили. Під вибори Порошенкові потрібно максимально консолідувати адмінресурс, без «Народного фронту» це проблематично.

— Які ваші прогнози щодо результатив­ності голосування за оновлений склад ЦВК?

— Якщо 20 вересня (як анонсував Парубій) не поставлять крапку, то зроблять це найближчим часом. Думаю, до кінця вересня.