Коли священики стають... «політруками»

“Під час недавньої Служби Божої наш священик агітував за чинного сільського голову, який знову іде у війти. А також прямо вказував, хто з односельців вартий бути депутатом, а хто, на його переконання, підтримки виборців не заслуговує...”. Про це редакції “Високого Замку” від імені місцевої громади розповіла одна з наших читачок у Кам’янка-Бузькому районі на Львівщині. Каже, що односельці обурені такою поведінкою душпастиря (підпорядковується Сокальсько-Жовківській єпархії УГКЦ), вважають це тиском на власне волевиявлення перед недільними виборами.

Читачка має рацію. Служителі культу покликані говорити зі своїми парафіянами про загальні людські цінності, прищеплювати їм християнські чесноти, які допомагали б формувати з мирян достойних громадян своєї держави. Однак святі отці не повинні бути “політруками”. Протегування того чи іншого кандидата, або ж агітація проти нього, інші дії з ознаками політичних спонукань не входять в обов’язки священно­служителів. Суперечить їхній місії. Замість того, щоб гуртувати паству, такою діяльністю вони можуть посіяти розбрат у ній, викликати збурення.

Про це, зокрема, нагадується в “Інструкції про поведінку священнослужителів під час політичних виборчих кампаній”, яку у квітні минулого року оприлюднили в Українській греко-католицькій церкві. “Священнослужитель має право на власну громадянську та політичну позицію і на реалізацію свого права у голосуванні, - йдеться у цьому циркулярі. - ...Однак, враховуючи, що вибори самі по собі є відносними і ніколи не виражають у повністю адекватний і вічний спосіб Євангеліє, пресвітер, будучи свідком прийдешньої дійсності, повинен зберігати певну дистанцію до будь-якого політичного завдання чи політичних пристрастей... Повинен уникати того, щоб представляти особисту позицію як єдино правильну і припустиму, провокуючи тим самим поділи в громаді... Маючи право, як громадянин, на особисті політичні погляди, священик, з огляду на авторитет свого уряду, не повинен навіть у приватних розмовах з вірними виявляти їх. Має радше більше довіряти зрілості вірних мирян та робити все, щоб належним чином і згідно з наукою Церкви формувати їхнє сумління...”.

Схоже, настоятель храму, парафіяни якого звернулися до “ВЗ”, ці настанови проігнорував.

Вважаючи за необхідне дистанціюватися від політичних процесів і пов’язаних з цим ризиків, в УГКЦ заборонили своїм священикам балотуватися у депутати. Проте двоє з них - у Дрогобицькому та Яворівському районах - під час виборів

25 жовтня таки вирішили поборотися за представницький мандат у списках партій “Воля” та “Батьківщина”. Після додаткової роз’яснювальної розмови один з отців пообіцяв у разі своєї перемоги скласти депутатські повноваження (бо зніматися з перегонів можна було лише до 6 жовтня). А от інший душпастир, людина літнього віку, який мав відношення до підпільної Церкви, і далі стоїть на своєму — хоче засідати у районному “парламенті” (у виборчих перегонах участь бере не вперше). За непослух його чекають санкції — за рішенням церковного трибуналу можуть позбавити служіння на парафії...

На Львівщині у місцеві депутати нині балотуються більше трьох десятків священиків різних конфесій. Найбільше їх, 22, - серед представників Української православної церкви Київського патріархату, де виборчих обмежень своїм душпастирям не встановлювали.

Коментар для «ВЗ» о. Павло ДРОЗДЯК, прес-секретар Львівської архієпархії УГКЦ

Під час цієї виборчої кампанії священики нашої єпархії чинили гідно, були виваженими у своїй діяльності, розуміли, що саме може бути розцінено як пряма чи непряма підтримка кандидатів у депутати, і які наслідки чекали б їх за порушення передвиборчих настанов УГКЦ. Зокрема, пунктів відповідної інструкції, яку прийняв Синод нашої Церкви. До нашої курії не надходили скарги про незаконну агітацію з боку священиків. Преосвященний владика Богдан Дзюрах, який є членом Синоду, ще раз вказав на правила їхньої поведінки у передвиборчий період. Не приховую, були випадки, коли політики зверталися до них з тими чи іншими пропозиціями, але реакція на це була адекватною. Тому політики більше не намагалися нас спокусити...

Яке покарання за непослух може чекати священиків, які порушили передвиборчу інструкцію УГКЦ? Одному з них виносили кілька попереджень, проте він не підкорився церковній владі. Рішення у цій ситуа­ції прийматиме архієрей.

Колаж Ігоря НЕСТЮКА