Якщо не розжене, то реформує...

Ека Згуладзе пообіцяла виправдати виявлене їй довір’я: «Я працюватиму в Україні, для України, за Украї­ну. Для мене це — продовження роботи в Грузії. Це — нова країна, новий проект, і це буде українська реформа».

Чутки про призначення Згуладзе в українське МВС ходили давно. Так само з’являлася суперечлива інформація про те, що у своє відомство амбітний Аваков цю жінку не підпустить ні на крок, мовляв, не вживуться два “вогні”. А ще у соцмережах з посиланням на Авакова гуляла інформація, що грузинка “надто радикальна для України”, про те, що Аваков поставив ультиматум Порошенку щодо нового “зама”: “Або я, або вона!”... Насправді ж, все виявилося з точністю до навпаки. Аваков замовив за Згуладзе слово перед Порошенком. І тепло написав про свою праву руку у соцмережі Facebook: “Дуже радий цьому. Компетентності, волі до реформ та усмішок в МВС стане більше. Ласкаво просимо!”. Останню фразу Аваков повторив грузинською мовою. Це має розвіяти всі сумніви щодо того, що україн­ський міністр з вірменськими коренями насторожено ставитиметься до свого заступника із Грузії...

Довірливу атмосферу, яка панує у взаємостосунках між міністром і його без п’яти хвилин “замом”, обопільну налаштованість на справи передає коментар народного депутата Антона Геращенка, донедавна — радника глави МВС:

“Учора ввечері сиділи чотири години з Екою Згуладзе у міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Ека розповіла про свій дев’ятирічний досвід роботи у МВС Грузії. Про те, як вона разом із Вано Мерабішвілі (колишній глава МВС Грузії. — І. Ф.) розпеченим залізом випалювали корупцію, тисячами звільняли старих, наскрізь корумпованих грузинських міліціо­нерів, як зробили електронну систему стягування штрафів за порушення Правил дорожнього руху і спростили отримання всіх видів довідок та адміністративних послуг.

Все це належить зробити і у нас, в Україні, використовуючи кращу частину грузинського досвіду... Рекомендую тим старим міліцейським начальникам, які ще не зрозуміли, що повернення до старої прогнилої корупційної системи не буде, терміново звільнятися. А то погано буде...”.

На своїй батьківщині Згуладзе з 2004-го по 2012 р. (з невеличкою перервою) працювала заступником міністра внутрішніх справ Грузії, виконувала обов’язки міністра. Про якість поставленої нею роботи свідчить і той факт, що за її керівництва під час російсько-грузинської війни не було жодного випадку мародерства, нападок на російськомовних громадян, не збільшилася кількість хуліганств. Саме Згуладзе належить ідея будівництва сучасних скляних офісів для грузинської поліції, які проглядаються наскрізь (Ека переконала начальство, що це буде і демократично, і більш економно для бюджету). Відома тим, що довіряла керівні посади молодим креативним працівникам. Про свої реформи у Грузії Згуладзе в кінці жовтня розповідала читачам “Високого Замку”.

За фахом Згуладзе — журналіст-міжнародник. Має західну освіту. Одружена вдруге. Теперішній її чоловік — Рафаель Глюксман (син відомого французького публіциста Андре Глюксмана). Разом з ним виховують сина.

Згуладзе поповнила команду іноземних фахівців в уряді України вслід за міністрами — американкою Яресько, литовцем Абромавічусом, грузином Квіташвілі. Але це не останнє “іноземне” призначення. Петро Порошенко заявив, що невдов­зі працювати до Києва приїдуть експерти з Австралії і Сінгапуру. Їхнє поле діяльності — боротьба з корупцією.

«За ніч у Грузії звільнили 16 тисяч даішників...»

З інтерв’ю Еки Згуладзе «Високому Замку»

“Коли проаналізували діяльність силових правоохоронних органів, з’ясували, що чимало служб дублюють діяльність одна одної. Наприклад, з поширенням наркотиків боролися чотири департаменти: два МВС, два — Міністерства безпеки. Завдяки об’єднанню правоохоронців в одне міністерство протягом двох років штат право­охоронних структур зменшився з 90 тисяч службовців до 30 тисяч. У бюджеті з’явилися гроші для виплати зарплат і пенсій. Коли мене призначили заступником міністра внутрішніх справ, зарплата поліцейського була 35 доларів, згодом вона зросла до 200 доларів. А коли я покидала міністерство, становила тисячу доларів”.

“Ситуація на дорогах Грузії була набагато гіршою, ніж у вас. Через кожні сто метрів стояли блокпости ДАІ. Автомобілісти навіть не зупинялися на них. Просто кидали під ноги даіш­никам сірникові коробки, в які були вкладені гроші... Зваживши усі ризики, ми протягом ночі звільнили зі служби 16 тисяч даішників, весь особовий склад цієї служби. Три місяці в Грузії ніхто не контролював дороги. Дорожня ситуація від цього не загострилася. А через три місяці на дорогах з’явилася патрульна поліція: молоді хлопці й дівчата у новенькій уніформі, на нових автомобілях, з постійними усмішками на обличчях. Вони встановили закон для всіх і почали нещадно штрафувати за порушення Правил дорожнього руху. Якщо ловили п’яного за кермом, забирали права. Та при цьому патрульні на своєму транспорті відвозили пияка додому й здавали “під розписку” дружині. Вранці приходили й перепитували, чи все гаразд”.

“У нових офісах ефективність роботи поліцейських зросла на 38 відсот­ків. Ми посадили службовців у загальні робочі зони. Спочатку це розлютило поліцейських. Вони звикли пити каву в службових кабінетах, теревенити зі знайомими, які до них навідувалися... Додому поверталися вночі. Коли умови праці змінилися, кабінетів не стало, робочий день почав завершуватися о 18-й годині”.

“Людина має розуміти, що держава її цінує. Щоб стимулювати таке почуття, вдавалися до неординарних прийомів. Наприклад, почали посилати поліцейських разом з дружинами на відпочинок у... Париж. Уявляєте, перед скількома своїми подругами згодом дружина поліцейського вихваляла новий уряд? Пам’ятаю, дала міністру список мобільних телефонів чи не всіх поліцейських і попросила його вітати людей із днем народження. Попросила робити це десь о 21-й годині, коли за столом іменинника зібралися рідні та друзі. Уявіть, що відчував рядовий поліцейський з провінції, коли до нього телефонував міністр та вітав з днем народження!”.