Щоб «три богатирі» різними стежками не пішли...

Новий відлік української історії розпочався 27 листопада 2014 року, разом з першим днем роботи Верховної Ради восьмого скликання, яку було обрано в результаті дострокових виборів 26 жовтня. Уперше за 23 роки незалежності у ньому переконливо домінують державницькі сили, які утворили конституційну більшість у 302 голоси. Фраза про новий відлік дещо патетична, але сказана вона як аванс, як установка, як оптимістична проекція на майбутнє. З новим (і оновленим на 56% ) парламентом мільйони українців пов’язують надії на краще, гідніше життя. Завдання новообраних депутатів — виправдати ці сподівання.

Очолив законодавчий орган донедавна перший віце-прем’єр в уряді Арсенія Яценюка Володимир Гройсман, він же — колишній мер Він­ниці, земляк президента. Відомий російський адвокат Марк Фейгін, який обороняє від путінської Феміди нашу бойову льотчицю Надію Савченко, з цього приводу написав дотепний блог у соцмережах: “Нацистские каратели в Киеве вконец обнаглели. Избрали вице-гауляйтера Гройсмана главой рейхстага”. Ці слова — у піку кремлівській пропаганді, яка всьому світові розповідає, що у Києві засідає “націоналістична хунта”... Цікаво, що серед 359 депутатів, які підтримали Гройсмана, був представник “Опозиційного блоку” Юхим Звягільський.

Того дня, незважаючи на сумне “регіоналівське” минуле власника найбільшої шахти в Україні, цьому найстарішому депутатові довірили відкрити роботу нового парламенту. А от присягу складали по-новому — її зачитував хором весь депутатський зал. По-новому і проводжали колишнього спікера ВР Олександра Турчинова — депутати скандували на його адресу “Молодець!”.

Після вітань новому спікеру із посланням до нового парламенту виступив президент Петро Порошенко. Розповівши про те, як “малоросійський режим” (йдеться про команду Януковича) намагався поховати європейські перспективи України, здійснити запрограмований “повний демонтаж української державності”, глава держави сказав, що “Революція гідності підірвала той пекельний комп’ютер разом із його диявольською програмою”. Головними зав­даннями української влади президент бачить навчитися протистояти зовнішній загрозі, через яку доведеться “інколи навіть спати з револьвером під подушкою, бо так званий брат — біля воріт”. Найбільші наші виклики — тотальна корупційність державного апарату, безробіття, бідність, соціальна несправедливість.

Вирішити ці проблеми має нова команда, інакше вороги України використають їх для дестабілізації. За словами Петра Порошенка, дострокові вибори парламенту створили політичні передумови для змін. В основу основ президент поставив реформу судової системи, правоохоронних органів, прокуратури. Вважає, що державні органи мають бути очищені, позбавлені кумівства. Саме тому пропонує, щоб Антикорупційне бюро очолив... іноземець. Петро Порошенко анонсував реформу оборонного сектору, зміни у податковій політиці, децентралізацію влади, яка, за його словами, “дасть вражаючі можливості враховувати місцеві можливості”. Водночас підтвердив унітарність України, виступив проти її федералізації. Президент застеріг демократичні сили від “вовтузні один проти одного”, закликав всіх гуртуватися у боротьбі за Україну, довкола миру та реформ.

За якусь годину новоспечений парламент обрав нового-старого главу уряду — Арсенія Яценюка. Свої симпатії йому виявив 341 депутат. Не хотіли бачити Яценюка прем’єром “порошенківець” Сергій Кап­лін та колишній міністр охорони здоров’я, нардеп по Сокальському виборчому округу Олег Мусій. Утрималися професор медицини Ольга Богомолець, журналіст Сергій Лещенко, “сотник Майдану” Володимир Парасюк, двоюрідний брат депутатів Балог Василь Петьовка, дніпропетровці Ярош і Філатов. Після голосування Яценюк частково дезавуював чутки про свій конфлікт з Порошенком, заявивши з трибуни: “Пане президенте, ось вам моя рука: все, про що ви казали у своєму виступі, — наша спільна відповідальність”.

Новий глава Кабміну вже є, а міністрів підберуть йому до наступного вівторка,

2 грудня, коли “свіжі” депутати зберуться на наступне засідання. Тоді ж, очевидно, заповнять вільні крісла у президії Верховної Ради. Значні шанси стати першим віце-спікером є у представника “Народного фронту” Андрія Парубія. Посада віце-спікера за всіма канонами має дістатися опозиції. Швидше за все, це місце віддадуть Олександру Вілкулу. У вівторок поділять і парламентські комітети.

Станом на минулий четвер у ВР було зареєстровано 418 нардепів. Найбільш чисельна із шести фракцій — “Блок Петра Порошенка” (керівник — Юрій Луценко), він налічує 146 “багнетів”. У “Народному фронті” (Олександр Турчинов) — 83 депутати. 40 мандатами володіє “Опозиційний блок” (Юрій Бойко).“Самопоміч” (Олег Березюк) має у своїй парламентській команді 32 депутати.

Олег Ляшко згуртував довкола себе 22 “радикальні” депутати. Найменший фракційний підрозділ — у “Батьківщини”— цього разу гвардія Юлії Тимошенко представлена лише 19 бійцями. Автономне життя вестимуть у Раді дві депутатські групи, які, за прогнозом експертів, голосуватимуть ситуативно. Групу “Економічний розвиток” із 19 депутатів очолив екс-“регіонал” Віталій Хомутинник. А нафтовий магнат Ігор Єремеєв став на чолі “Волі народу”, яка має такий же кількісний склад. У “вільному плаванні” перебувають 37 позафракційних. Кілька з них, зокрема трійця, яка представляє умовну “групу Коломойського”, — Дмитро Ярош, Борис Філатов, Борислав Береза, від голосування за Гройсмана утрималися...

Напередодні у багатьох політичних силах, що пройшли до парламенту, говорили про необхідність забути про популізм. Але про цю обіцянку відразу забули, тільки-но побачили перед собою журналістські об’єктиви. Новітній опозиціонер Нестор Шуфрич говорив, як важливо дати жителям Донбасу пенсії. Ляшко турботливо водив попід руку незрячого Юрія Шухевича (хоча помічник у сина командарма УПА був свій). А Вадим Рабинович, який теж тепер — опозиція, вирішив довести свою палку любов до України елементами власного гардеробу: одягнув краватку у жовто-синіх тонах.

Нагадала про себе і “Свобода” — вона не має своєї фракції, але із сімома депутатами-мажоритарниками далі гнутиме свою лінію. Тягнибоківці дали зрозуміти, що не переносять не тільки фізичне сусідство з комуністами, але й не терпітимуть навіть їхнього духу. У найближчий час приведуть у сесійну залу священиків, щоб вони “дезінфікували” освяченою водою місця, де ще три місяці тому сиділи Симоненко і його компанія.