Судова гілка президентської влади

Здавалося б, українська Феміда так просякла заполітизованістю і кривосуддям, що гірше вже не буде. А ось і не вгадали. Може і гірше бути, застерігають знавці юридичних тонкощів, киваючи на підкинутий з Банкової законопроект про так звані гарантії незалежності суддів. Після «одобрямса» з Конституційного Суду парламентська більшість благословила законопроект

244 голосами. Якщо на наступній сесії (як процедура велить) «Регіонам» якимось дивом вдасться знайти ще 56 «за», президент помикатиме грішною Фемідою, як сутенер путанами. Причому не «по бєспрєдєлу», а за законом, та ще й Основним.

У президентському законопроекті юристи прописали усе так, що говорити про окрему судову гілку влади в Україні язик не повернеться. Феміду можна буде офіційно перейменувати на судову гілку президентської влади.

Одним розчерком пера і лише на Банковій визначатимуть, кому бути суддею, а кому ні. Там же сортуватимуть, хто заслужив (не професійністю, а пов­ним «послушанієм») носити суддівську мантію довічно, а з кого її разом зі шкурою легко спустити можуть. Якщо, за нинішнім законодавством, президент призначає лише на перший (п’ятирічний) суддівський термін, а безстрокове обрання суддею — парафія Верховної Ради, то, за зміненою Конституцією, парламент при формуванні суддівського корпусу взагалі відпочиватиме. І згоду на затримання чи арешт судді даватимуть не під парламентським куполом: каральний меч відписали Вищій раді юстиції.

Усе це глашатаї Банкової видають за старання на благо українського правосуддя. Європа, мовляв, вимагала унезалежнити судову систему від політичної влади — ось вам. Тільки від того, що на Банковій намагаються відсторонити від формування суддівського корпусу Верховну Раду, незалежнішою українська Феміда не стане. Радше, навпаки, кажуть критики президентського законопроекту. «У пояснювальній записці до проекту вилучення Верховної Ради з процесу обрання суддів на посади і звільнення їх з посад обґрунтовується позицією Венеціанської комісії, яка полягає в тому, що через втягнення парламенту в політичні ігри призначення суддів може перетворитися на політичні торги у Верхов­ній Раді. Але президент, який сьогодні має найбільшу політичну вагу і через це є основним політичним гравцем, також не застрахований від бажання мати своїх власних суддів, — йдеться в експертних висновках Центру Разумкова. — Законопроект дає йому всі можливості для реалізації такого бажання, адже у президента буде зосереджено вирішення практично всіх головних питань організації діяльності судової влади загалом і кар’єра кожного судді зокрема — від утворення суду, визначення кількості посад в ньому до приведення до присяги призначених ним суддів».

«Основною проблемою у законопроекті є ще більше посилення впливу президента на кадрові питання у судовій владі, — заявив в інтерв’ю «ВЗ» голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. — Президент отримує право призначати суддів одразу безстроково. Ще гірше — він отримує право, по суті, одноосібно звільняти суддів. Звичайно, у законопроекті передбачено перелік умов для звільнення. Але багато з цих умов у нашій практиці — як дишло. Наприклад, порушення принципу несумісності. Прочитав суддя десь лекцію, і, якщо треба, можуть сказати, що він порушив вимоги щодо несумісності. Після судового рішення щодо Сергія Власенка ще й не такого можна чекати».

У відповідь на закиди про те, що з кадровою монополією у судовій системі президент зможе «танцювати» Феміду, як йому заманеться, на Банковій парирують: суддів призначатимуть з подання Вищої ради юстиції, а Гарант, мовляв, підписуючи кадрові укази, лише виконуватиме волю ВРЮ. Тільки такі заявочки про буцімто церемоніальні повноваження президента звучать смішно. Яка там церемоніальність, якщо саме президентський указ, а не «писулька» ВРЮ буде вирішальною у питанні призначення суддів. Та й під ким ходить Вища рада юстиції, не секрет. Тож де для неї писатимуть подання на призначення суддів, не важко здогадатися. А прописані у «суддівських» змінах до Конституції нові правила формування ВРЮ, які на Банковій вип’ячують як ще одну залізну гарантію «пакращення» у судовій системі, — казка про солом’яного бичка.

«Запропонований у законопроекті порядок формування Вищої ради юстиції, за яким більшість у ВРЮ, 12 з 20, складатимуть судді, обрані з’їздом суддів (за нинішньою Конституцією, ця квота — учетверо менша. — «ВЗ»), формально відповідає європейським стандартам, — каже Ігор Коліушко. — Але Законом «Про судоустрій і статус суддів» ця влада створила такий механізм, за якого на з’їзд суддів не потрапляють ті, хто міг би мати незалежну від президента думку. Якщо цей порядок не змінити, кандидатури, висунуті до ВРЮ з’їздом суддів, гарантовано будуть погоджені з Адміністрацією президента. Те саме стосується і з’їзду адвокатів, і з’їзду представників вищих юридичних закладів та наукових установ (їхню квоту у ВРЮ автори «судових» змін до Конституції пропонують зменшити з трьох до двох представників. — «ВЗ»)». Ось і виходить, кажуть критики президентського законопроекту, що у новому ВРЮшному тісті буде та ж сама прог­нила начинка.

Коментарі для «ВЗ»

Віктор ЧУМАК, народний депутат («УДАР»), голова парламентського Комітету з питань боротьби з оргзлочинністю і корупцією

— В Україні з правосуддям і так величезні проблеми. Суди перетворилися на орган, де можна купувати судові рішення. Внесений законопроект лише цементує і без того плачевну ситуацію. Кадрове формування судового корпусу в Україні повністю залежатиме від президента і Вищої ради юстиції. Плюс величезні повноваження, якими намагаються наділити ВРЮ. Враховуючи усе це, а також склад Вищої ради юстиції і те, що призначені у ВРЮ люди найближчим часом там і залишаться, можна говорити про спробу формування суддівського корпусу під президента. Але хочеться вірити, що на наступній сесії законопроект не набере пот­рібної кількості голосів.

— Чому Європа, яка висунула Україні вимогу реформувати судову систему (це — одна з обов’язкових умов для підписання Угоди про асоціацію з ЄС), проковтнула зовсім не реформаторський законопроект Банкової? Венеціанська ж комісія загалом схвалила його.

— Формально цей законопроект відповідає міжнародним стандартам. Але такі стандарти працюють лише у країнах з розвинутим демократичним устроєм, цивілізованим розподілом влад, нормальною відповідальністю влади. Для країн перехідних демократій, де цього немає, такі стандарти дуже небезпечні.

Щодо Венеціанської комісії, то треба визнати: влада дуже активно працює з нею. Опозиції тут також необхідно діяти.

Тетяна МОНТЯН, адвокат

Президент як рулив судовою системою, так і рулитиме. Його люди як контролювали ринок замовних судових рішень, так і контро­люватимуть. Нічого не зміниться. Хіба що викинуть зайву ланку — обрання суддів у парламенті. Це профанація, коли натовпи суддів, які все одно проплатили профільні комітети і купили свої місця, тусуються у Раді, чекаючи, поки їх формально затвердять.

Законопроект — лише фантик для Європи, яка дозволяє замилювати собі очі. Європа не має жодного уявлення про те, що насправді відбувається в Україні.