«У Винниках Алієв швиденько нахапається місцевих діалектів…»

Колишній гравець національної збірної України, київського «Динамо», «Дніпра», московського «Локомотива» і махачкалинського «Анжі» Олександр Алієв (на фото) дебютував у складі аматорської команди «Рух», яка представляє передмістя Львова – Винники. 30-річний півзахисник допоміг новим партнерам перемогти у матчі в Самборі (3:0), а потім помчав на «Арену Львів» — підтримати друзів-динамівців у поєдинку з “гірниками”. У кулуарах дербі Алієв заінтригував журналістів, заявивши, що, окрім іншого, приїхав на Львівщину підучувати українську мову – щоб з нього, мовляв, «не ліпили диявола» і не казали, що він – не патріот... Про це та інше – у розмові з наставником «Руху» Романом Гданським.

— Для чого вашій команді, яка не має собі рівних серед аматорів на Львівщині і в Україні, професіонал Олександр Алієв?

— Багато значило особисте знайомство Олександра з президентом нашого клубу Григорієм Козловським. Він знав, що Сашко зараз у вільному плаванні, не пов’язаний з жодним клубом. Тож виникла ідея запропонувати йому виступати у нас до літа — поки не відкриється футбольне трансферне «вікно» і він зможе перейти у професійний клуб. Алієву це буде корисно, йому потрібна ігрова практика. У цьому плані наші Винники для нього – ідеальний варіант. «Рух» — пристойна команда, для тренувань створено всі умови. Зрештою, будь-якій сильній команді не завадив би такий майстер, як Олександр Алієв. Велика користь від нього молодим гравцям, яким є чого у нього повчитися. На полі Сашко думає і робить усе трохи по-іншому, ніж наші аматори... Що там казати – талант. Його паси, удари зі стандартів – футбольна класика! Кожний другий його «штрафнячок» — на 90% гол…

— Ходять чутки, що Алієв готується у вашій команді перед тим, як у міжсезоння перейти у «Дніпро», який тренує уродженець Винників Мирон Маркевич…

— Про ймовірний перехід Алієва у «Дніпро» не знаю. Але Мирон Богданович на схоже запитання недавно відповів фразою «ніколи не кажи «ніколи». Час покаже... Не виключено, Маркевич стежитиме за тим, як себе проявить Олександр у нас, і тоді прийме рішення.

— Фани цікавляться, за яку зарплату гратиме у вашій команді Алієв. (У пресі було повідомлення, що за три місяці екс-динамівець отримає у «Русі» 50 тисяч доларів. – І.Ф.).

— Наскільки мені відомо, Сашко приїхав до нас лише для того, щоб підтримати свою спортивну форму. Про це чув від президента нашого клубу і від самого Алієва. З його слів, у Винниках почувається комфортно, затишно, все його тут влаштовує. Спочатку думали винайняти для Алієва квартиру, але його влаштував готель, поруч з яким — стадіон, тренувальний зал, сауна. Тобто створено всі умови для роботи і життя. А ще Сашко звернув увагу на свіже повітря у Винниках. Дуже захоплений він Львовом, його старовиною, ярмарками. Каже, хоч раніше не раз приїжджав сюди грати у футбол, але вперше мав можливість так ґрунтовно прогулятися древнім містом.

— Чи не помітили ви у своєму новому гравцеві зірковості, зверхнього ставлення до нових колег, що властиво для деяких «грандів»?

— Абсолютно ні! Звичайно, клас наших футболістів не такий високий, як у друзів Алієва з «Динамо», але це жодним чином не позначається на його стосунках з гравцями «Руху». Сашко ще всіх не запам’ятав по імені, але ставиться до них як до рівних. Вписався у колектив, швидко з усіма знайшов спільну мову.

— У першому своєму інтерв’ю на Львівщині Алієв сказав, що приїхав сюди, щоб підівчити українську…

— Думаю, під час тісного спілкування з нашими краянами, коли щодня чутиме українську на тренуваннях, у побуті, Сашко (уродженець російського Хабаровська. — І. Ф.) почне опановувати її. І швиденько нахапається наших львівських діалектів...

— Як показав себе Алієв у першій грі за винниківський «Рух»?

— Дуже пристойно! Зіграв у Самборі приблизно 65 хвилин. Віддав гольовий пас Шептицькому, вивівши його один на один. Публіка сприйняла його дуже тепло. На стадіон у той день прийшло багато людей, після гри Сашко довго роздавав автографи, робив спільні фотографії…

— А чи не було з трибун критичних реплік на його адресу? Адже свого часу Алієв негативно висловлювався про український дубляж іноземних фільмів. Багато шуму наробила історія з георгіївською стрічкою, яку він почепив собі під час кубкового матчу в Росії…

— Жодного негативного вислову на адресу Алієва з боку вболівальників я не чув. Навпаки, його радісно вітали фани, особливо – діти.

— Чи не боїться Алієв, який виступав на газонах світової якості, виходити на сільські стадіони?..

— У тому ж Самборі поле – не подарунок, можна ноги на ньому залишити... Проте Алієв не висував жодних претензій, зауважень, не ставив вимог. Він приїхав до нас грати у футбол. Тривоги щодо ймовірної жорсткої опіки цього гравця перебільшені. Рівень обласної прем’єр-ліги такий, що ніхто з футболістів не дозволить собі відвертої грубості.

— Щоб вберегтися від надмірної уваги фанів, футбольні зірки часто винаймають особисту охорону…

— В Алієва її немає.