А під завісу – «бронза»

Обидві нагороди чемпіонату Європи з фехтування, що завершився у французькому Страсбургу, записали до активу України шаблістки. Відсвяткувавши перемогу в індивідуальному турнірі, уже семиразова чемпіонка Старого Світу Ольга Харлан стала бронзовою призеркою у командних змаганнях — разом з Оленою Вороніною, Ольгою Жовнір та дебютанткою дорослої європершості Оленою Кравацькою.

Уже перша командна зустріч показала, що зробити Олі золотий дубль, а команді повернути втрачений чемпіонський титул навряд чи вдасться: від скромного середнячка, збірної Іспанії, наші дівчата ледь утекли — 45:43. Подібний фокус не пройшов із француженками, які на початку ери жіночого шабельного фехтування були одними із законодавців моди, а тепер, відновлюю­чи втрачені з роками позиції, з кожним стартом набирають обертів. Уже у першій півфінальній міні-дуелі Харлан віддала перемогу Сесілії Берде (2:5), а Вороніна і Жовнір одним ударом поступилися своїм опоненткам (10:15). Оговтавшись, Олена з Ольгою кинулися виправляти ситуацію: Жовнір дівчата «привезли» лише один удар відставання. Але остання не була готова дати бій: лідеру французької збірної Шарлот Лембах нетішинська фехтувальниця програла «на нуль» (24:30). Лише по два удари наважилися завдати Вороніна і досвідчена Галина Пундик, яка прийшла на заміну Жовнір. Тож завершальний двобій проти Лембах Харлан доводилося розпочинати при «мінус 11». В олімпійському Пекіні-2008 підопічна Артема Скорохода змогла здивувати світ, ліквідувавши відставання у дев’ять ударів. Але у Страсбургу такий тягар загасив войовничий запал миколаївки — 30:45.

На хвилях піднесення (француженки уже й забули, коли востаннє були учасницями фіналу європейських чемпіонатів) Лембах і Ко були близькими, щоб потіснити росіянок з вершини п’єдесталу. Однак Катерині Дьяченко, Діні Галіакбаровій, Яні Єгорян та Софії Великій, яка повернулася на доріжку після декретної відпустки, ціною величезних зусиль вдалося залишити чемпіонський титул за собою — 45:43.

Що таке «нефарт», як ніхто, знають українські шпажисти. Бадьоро пройшовши збірну Румунії (45:27), підопічні Володимира Стенкевича обеззброїли естонців на чолі з чемпіоном світу Ніколаєм Новосьоловим.

У півфіналі на Богдана Нікішина, Максима Хвороста, Анатолія Герея та Ігоря Рейзліна уже чекали швейцарці. Першим запалив «ліхтар» на табло Макс Хворост, який у третій міні-дуелі знайшов дірку у захисті Бенджаміна Стефена (4:2). Далі розійшлися?миром?Анатолій Герей та Фабіан Кауфтер (4:4), а згодом Хворост безстрашно і зухвало кинувся добивати лідера швейцарського фехтування Макса Хайнцера (8:6 і 16:12). Нікішин побоявся зіпсувати стосунки зі Стефеном (4:4 і 20:16), а Хворост був сама обережність з малознайомим йому Пеером Борскі, якого швейцарці «підсунули» йому замість Кауфтера (1:2 і 21:18). У передостанньому двобої Герей зробив розкішний подарунок Нікішину, збільшивши відрив до п’яти уколів (2:0 і 23:18). А далі... Богдан Нікішин не знав, з якого боку підступитися до Макса Хайнцера. Його, як свідчить статистика очних зустрічей, українець просто не вміє перемагати. Та з таким запасом міцності перемагати і не потрібно було. Протриматися б три хвилини… Але Хайнцер встигає зрівняти рахунок, а в доданий час ще й вихопити з-під носа візаві омріяну перемогу.

У другому півфіналі росіяни примудрилися програти іспанцям, і так стали суперниками наших хлопців у бронзовому протистоянні. Пам’ятаючи про свій тріумф у зустрічі за третє місце минулорічної європершості у Загребі з тими ж росіянами, Максим Хворост кинувся атакувати Сергія Ходоса, але щоразу наштовхувався на його клинок (0:3). Двічі викликавши овації філігранним попаданням у стопу, Анатолій Герей, атакуючи корпус, потрапляв у полон захисту Антона Авдєєва (3:5 і 3:8). Мінімально скоротити відставання вдалося Богдану Нікішину (13:17), а Герей, обмінюючись фехтувальними «компліментами» з Суховим, у передостанньому поєдинку приплюсував на користь команди ще одне очко (29:32). Нікішин пішов «на ви» до Сергія Ходоса, і за 3 сек. до завершення зустрічі зрівняв рахунок — 44:44. Апарат підморгнув українцям зеленим світлом — наш пріоритет! Секунди спливали, і Богдан тримав оборону. Та за 11 сек., відповідаючи на виклик супротивника, атакує, клинок потрапляє у глухий захист суперника, і… медаль поїхала до Росії.