До «золота» забракло кількох уколів...

У Будапешті Богдан Нікішин, Віталій Медведєв, Дмитро Карюченко та Анатолій Герей уперше за всю історію українського фехтування стали срібними призерами чемпіонату світу у командному турнірі шпажистів! До цього часу найкращими здобутками українців на планетарних першостях були бронзові медалі Лейпцига-2005 та Турина-2006.

Після ПРОГНОЗОВАНОЇ ПЕРЕМОГИ в 1/16 фіналу над збірною Ірану (45:29) підопічні Володимира Станкевича схрестили шпаги з російськими візаві. Їхній капітан, Павло Сухов, кілька днів перед тим став бронзовим призером чемпіонату в індивідуальній першості і мріяв знову постояти на п’єдесталі пошани — цього разу разом з друзями по команді. І росіяни були близькими до успіху: перед завершальною дуеллю лідерів між командами пролягала прірва в чотири уколи. Але коли перемога здавалася настільки ж нереальною, як снігопад у Сахарі, Богдан Нікішин почав демонструвати дива винахідливості. Не встигли ще завершитися відведені для поєдинку 3 хв., як від російської переваги 33-річний дніпропетровець не залишив ані крихти. Не вдалося Сухову втекти від жала нікішинського клинка і в додану хвилину— 41:40.

У чвертьфіналі на наших хлопців чекала команда Чехії, яка у попередніх колах сплутала карти лідерам світового рейтингу — швейцарцям (45:31), а також маститим корейцям (45:35). З натхненням почали чехи притискати і українців. Лише у четвертому поєдинку Віталій Медведєв уперше вивів “синьо-жовту” збірну уперед — 9:8. А на завершальний двобій Нікішин виходив, почуваючись доволі-таки комфортно — 17:15. Іржи Беран, намагаючись вирівняти рахунок, сипав атаками з усіх боків, та наздогнати українця таки не зумів — 33:27. У півфінальній зустрічі чи не всі погляди глядачів були прикуті до команди-легенди — збірної Франції. Здобувши титул олімпійських чемпіонів в Афінах-2004, французи сім наступних років на планетарних першостях були непереможними. Лише минулого сезону у Києві Ульріх Робейрі і Ко якимсь дивом віддали першість незграбним американцям. Але до Будапешта їхали з однією метою — виправити це непорозуміння. І навіть факт, що ті скромні хлопці навпроти з синьо-жовтими смужками на штанях били їх протягом двох останніх чемпіонатів Європи, не бентежив французів. А дарма. У завершальному раунді Богдан Нікішин швидко нівелював відставання в один укол (14:14), а потім ще тричі запалив червоне — українське — світло.

Переповнені трибуни — глядачі сиділи навіть на сходах — тупотіли і плескали у ритмі We will rock you. Так угорці підтримували перед фіналом своїх улюбленців і останню надію на угорську перемогу — Габора Божка, Андраса Редлі, Гезу Імре та Петера Шенія. З 2002 ро-ку ця колоритна команда ніяк не могла прорватися на вершину призового подіуму, час від часу зупиняючись лише на других-третіх його сходинках. Розкуто фехтувати, коли весь зал вболіває за твоїх суперників, непросто. Та українці тримали марку, весь час перебуваючи у межах досяжності. Однак перед сьомим двобоєм (15:16) Станкевич не міг приховати хвилювання: у Медведєва розладналося фехтування. Тренер у запалі сам почав фехтувати біля доріжки, показуючи підопічному, як можна перемогти Імре. Однак це не спрацювало: Віталій “допоміг” угорцям збільшити відрив до п’яти уколів. У подальшому шалена, навіть відчайдушна боротьба Богдана Нікішина за кожен укол, за кожну частку секунди не врятувала українців від поразки — 38:42.

На шостій позиції завершили командний чемпіонат шпажистки. Анфіса Почкалова, Ксенія Пантелєєва, Олена Кривицька та Анастасія Івченко перемогли сербок (45:37) та полячок (43:42), однак у чвертьфіналі виявилися безсилими проти француженок (37:45). У подальшому підопічні Андрія Орликовського здолали команду Естонії, лідером якої є чинна чемпіонка світу Юлія Беляєва (45:43), але у зустрічі за п’яте місце поступилися італійкам (26:45).