Ювілейний чемпіонат – під знаком Веццалі

Угорці пишаються тим, що ювілейний чемпіонат світу з фехтування-2013, присвячений 100-й річниці Міжнародної федерації фехтування, довірили проводити Будапешту. З 5 по 12 серпня місцевий Syma Hall стане ареною фехтувальних дуелей для близько 1000 майстрів зброї зі 106-ти країн світу. Найбільш масовими традиційно стануть змагання шпажистів: в особистому турнірі клинки схрестять 218 спортсменів, а в командних змаганнях нагороди розіграють збірні зі 41 країни.

До останнього дня організатори не могли повірити у те, що заявлена у складі італійської команди Валентина Веццалі справді візьме участь у цьому чемпіонаті планети. 39-річна рапіристка, у масивній скарбничці якої є шість золотих нагород Олімпійських ігор і 13 — чемпіонатів світу, лише три місяці тому народила другого сина. Але уже встигла скучити за змагальним адреналіном. Тож, залишивши на тиждень малого Андреа бабусям і няням, приїхала до Угорщини, щоб поповнити і без того найбільшу у фехтувальному світі колекцію нагород. Незважаючи на поважний як для фехтування вік, у Будапешті зовсім не Веццалі є віковим рекордсменом. Найстаршим учасником цього чемпіонату стане 46-річний аргентинський шпажист Карлос Енріке Ковані.

За медалі цьогорічної першості планети змагатимуться усі лідери світового рейтингу та олімпійські чемпіони Лондона-2012, окрім львів’янки Яни Шемякіної. Однак і без свого лідера українська збірна має усі підстави претендувати на медаль. Львівські шпажистки Анфіса Почкалова, Ксенія Пантелєєва, Анастасія Івченко разом з тернополянкою Оленою Кривицькою та киянкою Фейбі Бежурою уже мають досвід перемог над найсильнішими командами світу. Львівщину у Будапешті також презентуватимуть рапіристи Ростислав Герцик і Клод Юнес. А в складі жіночої рапірної збірної до столиці Угорщини приїхала Олександра Сенюта.

Меріел ЗАГУНІС: «Люблю грати у футбол і експериментувати на кухні»

Завжди бажаною гостею-учасницею чемпіонатів світу є 28-річна американка з литовським корінням Меріел Загуніс (на фото). Олімпіаду-2004 в Афінах Меріел виграла у 17-річному віці і стала першою у світі олімпійською чемпіонкою у фехтуванні на шаблях серед жінок. Через чотири роки у Пекіні дівчина знову піднялася на вершину олімпійського п’єдесталу. У Лондоні-2012 титулована шаблістка була прапороносцем олімпійської команди США. У спорті для потенційних призерів це вважається поганою прикметою: ті, кому довірили нести прапор своєї країни на церемонії відкриття Олімпійських ігор, зазвичай залишаються без нагород... Програш Меріел у поєдинку за “бронзу” своїй найпринциповішій суперниці, українці Ользі Харлан, — став ще одним підтвердженням цього негласного правила.

- Одеський тренер Аркадій Бурдан, який сьогодні тренує шаблісток у США, успіхи американської шабельної збірної пояснює, перш за все, інтелектуальною обдарованістю кожної дівчини. А ви, Меріел, як вважаєте: у чому секрет американських перемог?

— Командні перемоги не завжди залежать від індивідуальної майстерності фехтувальниць. Тому перед змаганнями ми готуємося усі разом у тренувальних таборах — щоб звикнути одна до одної, щоб працювати пліч-о-пліч усією командою. Важка праця об’єднує людей, як мало що інше. І ось ця згуртованість є однією з найважливіших складових наших перемог.

- Що більше допомагає вам перемагати: логіка чи інтуїція?

— Обидві ці якості рівною мірою. Звісно, на доріжці потрібно мислити. Однак події у нас розвиваються настільки швидко, що нерідко часу на роздуми просто не залишається. Руки і ноги в таких ситуаціях самі знають, що і як робити.

- Хто з суперниць є найбільш незручною для вас?

— Насправді це не має жодного значення. Навіть коли програєш, то не варто говорити про те, зручно було тобі фехтувати чи ні. Завжди складно виходити на доріжку проти сильних суперниць — українок чи росіянок. Найголовніше у такому випадку заспокоїтися і робити ті дії, які ти готувала конкретно на ту суперницю, яка стоїть перед тобою на доріжці, та контролювати кожен її рух.

- Ви — дипломований антрополог. Чим є для вас фехтування — хобі чи головною справою всього життя?

— Я — професіонал, у США тренуюсь майже щодня. У фехтуванні я вже 18 років. До того, як взяти в руки шаблю, я п’ять років фехтувала на рапірах. На сьогодні усе моє життя підлаштоване під розклад тренувань і змагань. А ось теніс чи футбол я можу віднести до переліку своїх захоплень. Також я отримую величезне задоволення від приготування їжі. Полюбляю експериментувати на кухні і використовувати все нові й нові рецепти, які знаходжу у кулінарних журналах. Особливо, якщо картинки у них виглядають апетитно (усміхається).

- Як змінилося ваше життя після олімпійської перемоги?

— Хоча і до першої моєї перемоги на Іграх в Афінах я очолювала у жіночій шаблі світовий рейтинг, про те, що існує така фехтувальниця Меріел Загуніс, знали лише професіонали. А після перемоги на Олімпіаді-2004 про мене дізналися пересічні американці, почали впізнавати моє обличчя і приділяти мені багато уваги. На щастя, на вулиці перехожі не впізнають мене, і я можу жити нормальним життям. І, прогулюючись, не ховатися за темними окулярами. Преса і телебачення турбують мене лише під час Олімпійських ігор, а в перервах між ними дають мені спокій.