«Навіть пенсіонерам покажемо, завдяки чому Д’Артаньян перемагав гвардійців кардинала»...

У фехтувальному залі Львівського університету фізичної культури клинки схрестили бронзова призерка чемпіонату світу Анфіса Почкалова і… голова Комітету з фізичного виховання та спорту Міносвіти і науки Євген Баженков (на фото). З такого символічного поєдинку розпочала роботу Львівська академія фехтування.

Охайний і затишний зал із сніжно-білими стінами і спеціальним освітленням — один з небагатьох в Україні, який може похвалитися професійними доріжками та фірмовою апаратурою. Шпажисти, рапіристи та шаблісти житимуть тепер у мирі та злагоді: шести доріжок цілком вистачить для всіх.

«Упізнаєш зал?» — з усмішкою запитав ініціатор створення Академії, заслужений тренер України Андрій Орликовський. Розпізнати у свіжовід-ремонтованому красені із усіма зручностями похмурий та холодний зал, в якому ми, студенти, «підвищували спортивну майстерність» з фехтування, було справді непросто. Раніше взимку фехтувати було дорого — на холоді клинки ламалися особливо часто. Про охайні роздягальні з функціонуючими душовими ми могли тільки мріяти. Як і про зручні металеві шафки, які не треба зачиняти на англійський замок... До того ж є можливість займатися у сусідньому залі, нашпигованому сучасними тренажерами.

«Членами нашої Академії фехтування можуть бути не лише студенти Університету фізкультури, який є співорганізатором проекту, — пояснює заслужений тренер України Зоряна Семеряк. — Ми — не закритий елітний клуб, тож прийти до нас може кожен. Навчати поводитися зі зброєю будемо як дітей, починаючи з семирічного віку, так і дорослих. Навіть пенсіонерам, які наважаться змінити звичний триб життя, покажемо, завдяки чому Д’Артаньян із мушкетерами перемагав гвардійців кардинала... Але головна мета — знайти талановитих дітей і допомогти їм підкорити олімпійську вершину».

«Ми вже давно мріяли створити фехтувальну академію, яка охопила би фехтувальні школи та клуби всієї Західної України, — веде далі Андрій Орликовський. — У Львові ми зберегли ту спортивну піраміду, якою пишався Радянський Союз. Найталановитіших фехтувальників із ДЮСШ західних областей запросять до Училища фізкультури, випускники якого продовжать вдосконалення в Університеті фізкультури. Було б ідеально, якби клуби нашої Академії функціонували як бізнес-структури. Але сьогодні навіть для нашого клубу, в якого є ім’я і обличчя, це малоймовірно. Єдина надія — на спонсорську підтримку. Нещодавно я розмовляв з представником однієї компанії. «Ми взяли під опіку нашу гандбольну команду, — сказав він. — Уже два роки поспіль дівчата стають другими на чемпіонаті України. А нам так хочеться, щоб вони перемогли». У нас же інша проблема: на чемпіонатах країни ми постійно перші — і командою, і в особистих турнірах. Збірна Львівської області — фактично збірна України. Але фінансово нас підтримувати не поспішають»...