«Я – Златан Ібрагімович»

Характеристика цього футболіста починається зазвичай не із його професійних досягнень, а з... переліку недоліків його темпераменту. Ібрагімович самозакоханий, егоїстичний, у стосунках з тренерами не визнає авторитетів, на футбольному полі — агресивний, запальний і нетерплячий. Аж настільки, що у шведській мові ввели нове слово на його честь (“Златанер” означає “робити щось із застосуванням сили, домінувати”)*. Поза полем — їздить на дорогому “Фераррі”, іноді перевищує швидкість, а потім втікає від поліцейських. А ще він майстер тхеквондо, захоплюється кікбоксингом та карате, прийоми з яких час від часу демонструє на футбольному полі, красиво пробиваючи по м’ячу. А іноді і не по м’ячу...

Жоден ФУТБОЛІСТ сучасності не забиває таких зухвалих та водночас красивих голів. Здається, для нього не існує суперечностей між видовищем та результативністю. Загалом, Златан наче займається подоланням суперечностей. Адже не кожен футболіст при таких антропометричних даних (зріст — 195 см, вага — 95 кг) може похвалитися такою пластикою, яку він демонструє. Але разом з тим Златан провокує, ображає і вихваляється перед суперником, навіть якщо суперник — збірна Фарерських островів.

У нього складне прізвище, що змушує коментаторів різних країн скорочувати його до чотирьох букв — Ібра, тоді як партнери по команді у туринському “Ювентусі” називали його “циган». Зараз йому 31 рік, а він вже встиг пограти в чемпіонатах п’яти країн та захищати кольори семи клубів, забивати у Лізі чемпіонів за шість команд, здобути дев’ять чемпіонських титулів. У нього понад двадцять індивідуа-льних нагород і одинадцять татуювань на тілі, які в основному присвячені його сім’ї. А деякі, як-от червоний дракон, свідчать про його запальний характер... Хто ж ховається за лаштунками газетних заголовків? На це питання він відповів у своїй автобіографічній книзі «Я — Златан Ібрагімович».

Автобіографію «Я — Златан Ібрагімович» написав шведський журналіст Девід Лагерконц під пильним наглядом самого Златана. Восени минулого року книга потрапила в номінацію на здобуття найпрестижнішої літературної премії Швеції “Аугустпрісет”. На сьогодні реалізовано понад півмільйона екземплярів автобіографії Ібрагімовича. Книга входить до переліку найбільш продаваних книг всіх часів у Швеції.

«Це нормально бути не таким, як усі»

«Ця книга присвячується моїй сім’ї, друзям і всім тим, хто стежив і був поруч зі мною у хороші і погані дні. Я також хочу присвятити її дітям, які почуваються трохи дивно і незвично, тому що через помилкові причини не вписуються в життя. Це нормально бути не таким, як усі. Продовжуйте вірити в себе, це допомагає — мені допомогло», — саме так розпочав свою розповідь бомбардир ПСЖ.

Златан Ібрагімович народився в бідному кварталі Розенгард шведського міста Мальме в сім’ї югославських емігрантів. Батько Шефік — боснійський слов’янин-мусульманин, та мати Юрка — боснійська хорватка, зустрілись та одружились у Швеції. Про своє місце народження Златан згадує так: “Ви можете вивезти хлопця із Розен-гарда, але ви ніколи не зможете вивести із цього хлопця Розенгард. Завжди потрібно було видряпуватися самому і не жалітися, що хтось тебе дратує. Потрібно було постійно стискати зуби, бо в цьому хаосі ти часто отримував ляпаси. Я був борцем. Я був божевільним. Але я був особистістю».

Дитячі роки не були солодким періодом життя. Потрібно було стверджуватись серед однолітків, які дражнили малого Златана через довгий ніс. А ще проблеми із вимовою, що довелось навіть ходити до логопеда. “Я був дикою, жахливою дитиною, і я не контролював себе», — згадує Ібрагімович. Все це змушувало гартувати волю до успіху, боротися за своє місце. Хоча і не все переплавилося в котлі важких обставин, щось просто змінило форми. Дитяче бешкетництво переросло у дорослий егоїзм, а нерідко у хамство. Але це йшло поруч із рішучістю, з прагненням досягти успіху, вивести “Розенгард із того хлопця».

Коли Златанові виповнилося вісім, він почав виступати за місцеву футбольну команду клубу “Балкан», за яку грали тільки вихідці із балканських країн. Одного разу свій матч Златан розпочав із лави запасних, куди відправив його тренер через погану поведінку. Але після першої половини “Балкан” вже програвав 0:4. Тоді тренер випустив на поле Ібрагімовича, а той віддячив одразу... вісьмома голами! Його команда перемогла із рахунком 8:4. Цей та інші свої успіхи Златан пояснює тим, що він постійно боровся зі своєю долею.

У 12 років Златан став гравцем клубу “Мальме». У 1999 році дебютував за основну команду. Саме цього року “Мальме” вилетів у другий дивізіон, вперше за 63 роки. Але вже наступного року повернувся у вищу лігу, не в останню чергу завдяки Ібрагімовичу..

Сім’я

Коли маленькому Златану виповнилося два роки, його батьки розлучилися. Як згадує футболіст, його батько став для нього батьком “на неділю». Життя не було милосердним до нього. Свій відбиток на долі батька залишила громадянська війна в Югославії. Він почав пити, аби втамувати горе. Батько був звичайним сторожем, але коли хтось насмілювався образити його дітей, «тоді він ставав справжнім звіром». У матері теж інколи траплялися нервові припадки. За словами Златана, вона могла їх з братом бити дерев’яною ложкою доти, доки та не ламалася. Ці спалахи гніву знаходять свій відбиток і в характері Ібрагімовича-молодшого.

«Було дуже важко, але це також риса нашого характеру. Ми живемо в драмі…», — так сьогодні звучить виправдання його поведінки. А тоді все було по-іншому. Златан часто справедливо потрапляв у немилість до матері. Ну хоча б за черговий поцуплений велосипед, про що зізнається футболіст у своїй автобіографії. Сьогодні ж він намагається компенсувати сімейні негаразди свого дитинства власною синівською та батьківською любов’ю, тому серед його татуювань є імена матері та батька (відповідно на лівій та правій руках), імена синів Максиміліана та Вінсента, а також малюнок, що символізує сімейне щастя.

Євромандрівки

У 2001 році боснійський швед став гравцем голландського «Аякса», де провів три сезони. 31 серпня, в останній день трансферного вікна, Златан Ібрагімович перейшов у туринський «Ювентус». Та коли над італійським ґрандом нависли хмари корупційного скандалу і команді загрожувало пониження в класі, Златан, не замислюючись, прийняв пропозицію міланського “Інтера». Саме в цьому клубі по-справжньому засвітилася зірка Ібрагімовича. Він став ключовим гравцем команди. Саме його знаменитий “золотий дубль” допоміг “Інтеру” завоювати Скудетто у сезоні 2007-2008. Пізніше був не надто вдалий для Ібрагімовича сезон у “Барселоні», потім — знову Італія, тільки цього разу “Мілан», в якому футболіст провів два сезони. І ось тепер шведська запальна зірка сяє у французькому ПСЖ, де із 21 голом, забитим у 21 матчі, очолює список бомбардирів чемпіонату.

У збірній Швеції Златан залишається лідером команди, але доволі капризним. Після непотрапляння шведів на фінальну частину чемпіонату світу у 2010 році він відмовився від виступів за національну команду, проте одразу після закінчення турніру заявив про своє повернення. Шведам є за що дорікнути Златану. Ну хоча б за нереалізоване пенальті у чвертьфіналі проти голландців на Євро-2004... Водночас Златану в збірній є чим пишатися. Його недавній покер в осінньому товариському матчі із збірною Англії ще довго пам’ятатимуть вболівальники, особливо останній гол — ударом через себе. А гол Ібрагімовича у ворота французів на українсько-польському Євро-2012 визнали найкращим взяттям воріт цього турніру.

Тренер

Футболіста європейського рів-ня із Златана Ібрагімовича зробив Рональд Куман в «Аяксі». Переїхавши в Амстердам, швед одразу не отримав постійного місця в основі від тодішнього наставника Ко Адріансе. Все змінив прихід Кумана, який почав довіряти технічному здорованю. Наступною важливою людиною для Златана стане Роберто Манчіні, який зробить зі шведа головну зірку Серії А. Звичайно, особливе місце для Златана посідає і Жозе Моурінью, про якого той відгукується: “Геній. Цей чоловік говорить все, що йому приходить у голову. Він мені подобається. Він цілковита протилежність Гвардьоли».

Саме останнього швед незлюбив найбільше. Після поразки від “Інтера” у Лізі чемпіонів в сезоні 2009-2010 він відкрито назва Хосепа боягузом. Моурінью і Гвардіола — для Златана це протилежності. Якщо перший “відкриває світло”, то другий його закриває, якщо перший сміливий авантюрист і Златан його приймає, то другий — холодний раціоналіст, який не здатний на ризик, а відтак не гідний поваги.

Ібрагімович розміняв уже четвертий десяток і, можливо, скоро й сам виявить бажання стати тренером. Яку футбольну філософію сповідуватиме і кого наслідуватиме — невідомо. А поки що на запитання, на кого він хотів би бути схожим, швед відповідає: «Ні на кого. Існує лише один Златан».

*Слово, винайдене коментаторами французького телеканалу Canal+, стало офіційним після засідання Ради з шведської мови. У словнику відзначили, що слово “златанер” з’явилося завдяки форварду Златану Ібрагімовичу, який проявляє силу як на полі, так і поза ним.