19-річна донька стала доноркою кісткового мозку для мами: львівські лікарі виконали складну трансплантацію
- 08.06.2026, 13:15
- 195
У Львові медики врятували 45-річну жінку з рідкісним захворюванням крові, виконавши трансплантацію кісткового мозку від її доньки, попри лише 50% сумісності. Через стрімке погіршення стану пацієнтки чекати на ідеального донора не було часу, тож лікарі зважилися на ризикований, але єдиний шанс на порятунок
45-річна Наталія Дзісяк із Тернополя захворіла після перенесеної вірусної інфекції. Жінка почала відчувати сильну слабкість, а її шкіра стала неприродно блідою. Після обстеження лікарі діагностували апластичну анемію — рідкісне та небезпечне захворювання, за якого кістковий мозок перестає виробляти клітини крові.
Після встановлення діагнозу Наталію скерували до Лікарні Святого Пантелеймона у Львові. За словами медиків, жінці була необхідна трансплантація кісткового мозку, однак знайти повністю сумісного донора не вдалося. У міжнародному реєстрі відповідний донор був, але очікування могло тривати кілька місяців, яких пацієнтка вже не мала.
На той момент стан жінки стрімко погіршувався: організм практично втратив імунний захист, а грибкове ураження печінки створювало додаткову загрозу життю.
Єдиною, хто міг допомогти, стала 19-річна донька Катерина. Попри лише 50% сумісності, дівчина погодилася стати доноркою. Львівські лікарі ухвалили рішення провести гаплоідентичну трансплантацію — складну процедуру, яка дає шанс на життя навіть за неповної сумісності.
Перед пересадкою Наталія пройшла курс хіміотерапії для пригнічення імунної системи та підготовки організму до прийняття донорських клітин. Паралельно медики провели стимуляцію та забір стовбурових клітин у Катерини.
Сама трансплантація відбулася методом інфузії, схожої на переливання крові. Після операції жінка майже три тижні перебувала в ізольованій палаті під постійним наглядом лікарів, адже будь-яка інфекція могла стати смертельною.
Нині, через місяць після пересадки, Наталію вже виписують додому. Жінка дякує медикам і своїй доньці за шанс на життя.
«Я дуже щаслива, що нарешті бачу посмішку мами — її так давно не було», — каже Катерина.