Звірі на зимовій дорозі. Водію, збав газ!

Незважаючи на екстрене гальмування і маневри водія, уникнути зіткнення не вдалося. Думаю, з порушницею ПДР все обійшлося: після удару вона знайшла в собі сили через яр втекти у соснину.

А от водій не знаходив собі місця. Пригнічений трафунком, він картав не тварину — себе. Мовляв, треба було бути обачнішим, передбачливішим. Спрогнозувати такий розвиток подій.

Підстав для цього предостатньо. У наших лісах за останні чотири роки, відколи через велику війну заборонено полювання, у кілька разів збільшилося дичини. Вона сміливо бродить по полях, заходить у села. А після рясних снігопадів у пошуках корму підходить до людей ще ближче.
Тиждень тому їхав до Львова асфальтівкою, що кілометрів зо три тягнулася через ліс. На цьому відрізку протягом п‘яти хвилин побачив 12 козуль.

Декотрі вступилися з проїжджої частини лише метрів за 50 від автобуса. А деякі вискочили з лісу, як мовиться, перед самим носом. Добре, що ми їхали вгору, швидкість була мінімальною. Інакше повторилася б оказія, яка сталася з попутнім джипом.

У ці дні через дорогу шмигають козулі, кабани, лосі, олені, зайці, білки, лисиці, собаки. Вони стали надто безпечними, надто довірливими. Щоб не сталося біди, у лісовій місцевості збавте газ. Бо наслідки можуть бути сумнішими, ніж розбитий бампер, радіатор чи лобове скло.