Дворічна дитина могла померти: у Львові врятували доньку військового

Усе розпочалося на початку зими. Софійка занедужала і з високою температурою потрапила до Центру педіатрії у Львові. Під пильним наглядом медиків дитина впродовж 5 днів була на кисневій підтримці.

Однак згодом їй різко стало гірше. Лихоманка і критично низька сатурація — насиченість крові киснем. Софійка почала синіти та опинилася на межі життя і смерті. Рятувати її взялися спеціалісти відділення інтенсивної терапії та анестезіології. Їм вдалося реанімувати дитину, але стан малечі й надалі був критичним: дихальна і серцево-судинна недостатність ІІІ і II ступеня відповідно. Не допоміг покращити стан Софійки навіть ШВЛ — апарат штучної вентиляції легень.

«Мені сказали, що надія є. Але шанс, що вона виживе — один з мільйона. Мені дозволяли навідуватись до донечки в реанімацію. Якби не рішення підʼєднати Софійку до апарату, не знаю чим би все закінчилось», — розповіла мама Софійки Олеся.

Відтак дитину екстрено підʼєднували до ЕКМО (апарату екстракорпоральної мембранної оксигенації). А це — ціла хірургічна процедура. Її виконали кардіохірурги разом із перфузіологом Василем Ключиком, кардіологинею та анестезіологами. Операція минула вдало, й апарат запрацював. ЕКМО насичував кров киснем поза тілом Софійки та повертав назад у кровообіг. І так тривало аж 19 днів!

«Апарат ЕКМО застосовується саме у критичних, загрозливих для життя дитини станах. Стан Софійки був настільки важким, що нам знадобилося аж практично три тижні, аби відвернути лихо», — розповів анестезіолог та лікар Софійки Юрій Пурський.

«У перші три дні, коли нашу донечку тільки перевели в реанімацію, тата відпустили з військової частини до нас. Впродовж усього наступного місяця, поки Софійка боролася за життя, він був постійно на звʼязку. Тому я фіксувала будь-які зміни. Знімала на відео косички, які донечці заплітали медсестри, мить, коли вперше розплющила оченята, перші кроки. Після пережитого зараз ми мріємо тільки про одне — зустрітися сімʼєю і обійняти тата», — загадує мама дівчинки.

Загалом у лікарні Софійка пробула 71 день. Тривала нестача кисню та неможливість рухатися вимагали втручання фізичного терапевта. Тому ще у реанімації спеціаліст почав працювати із тоді ще непритомною Софійкою.

Коли ж дівчинка розплющила оченята, фізична терапевтка вчила її тримати голівку та сидіти. Нині, хоч і з болем та підтримкою, дитина вже робить свої перші кроки після хвороби і продовжує реабілітацію: як в лікарні, так і вдома — з мамою. Також Софійка навідується до педіатрів та неврологів.

Навесні дівчинці виповнилося 3 рочки — і відсвяткувала їх крихітка вже вдома.